Історія не має умовного способу й не дає відповіді на питання "а що б було якби". Втім питання "якою б була Україна, якби її першим президентом обрали не Кравчука, а Чорновола" є однією з найбільших загадок в сучасній історії нашої держави. Відповідь на це питання ми ніколи не дізнаємось.

Читайте також Останні дні життя Чорновола у фотографіях

Біографія В'ячеслава Чорновола

За кілька місяців до загибелі політика запитали – "Якою смертю ви б хотіли померти?". В'ячеслав Чорновіл відповів: "Несподівано, одразу, на ходу".

Власне, так він жив, так і загинув.

В'ячеслав Максимович Чорновіл народився 24 грудня 1937 року на Черкащині. У 1955 році юнак з золотою медаллю закінчив школу та поїхав на навчання до Києва – спершу вступив на філфак провідного вишу України – Київського держуніверситету (нині – КНУ імені Тараса Шевченка), а потім перевівся на журфак.

У країні в цей час відбувалась так звана "Відлига" – після смерті Сталіна та спроби розвінчання його культу в тоталітарному СРСР вдалися до певної лібералізації суспільної думки та деяких реформ. Чимало представників української молодої інтелігенції щиро вітали "Відлигу" та побачили у ній шанс на відродження національної культури та свідомості. Одним з активних учасників цього руху був В'ячеслав Чорновіл.

Чорновіл – один з батьків української державності:

Боротьба з тоталітаризмом

4 вересня 1965 року Чорновіл був серед учасників вже легендарної акції в кінотеатрі "Україна" на прем'єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків". Разом з Іваном Дзюбою, Юрієм Бадзьом та Василем Стусом він закликав не коритися політичним репресіям радянської влади. Активісти попросили людей, що зібралися в залі, встати на знак протесту проти серпневих арештів української творчої інтелігенції. Тоді встали десь лише 50 – 60 людей з 800, що були у залі.

Він стояв біля витоків руху українських "Шістдесятників" та разом зі Стусом, Світличним, Дзюбою, Сверстюком, Горською та іншими став символом боротьби проти тоталітаризму.

Читайте також День народження Василя Стуса: біографія видатного українця

Звичайна як для сьогодення подія стала шоком для КДБ та радянської влади, яка сприйняла її як виклик. Після цього в учасників акції почалися великі проблеми – влада застосувала до Чорновола та його побратимів радянський варіант Cancel culture. На їх кар'єрах було поставлено хрест, 27-річного Чорновола звільнили з роботи та відмовили у захисті майже готової дисертації й він опинився під пильним наглядом КДБ.

Чорновіл не скорився – він спрямував свою енергію на боротьбу з режимом. Молодий журналіст починає писати публіцистику та розповідати про політичні репресії. Незабаром їх жертвою стає сам автор. Спочатку він отримав кілька місяців виправних робіт за відмову свідчити проти братів Горинів, а 1967-му – 3 роки за публіцистику.

У цей час Чорновіл вже був відомий у світі – його статті були таємно вивезені за кордон та надруковані у збірці "Лихо з розуму". Завдяки цьому за межами СРСР дізналися, що відбувається за залізною завісою.

Після звільнення В'ячеслав Чорновіл продовжує боротьбу – він працює над випуском нелегальних видань в окупованій Україні ("самвидав") та готує матеріали для закордонних публікацій ("тамвидав"). Підпільний журнал "Український вісник", видавцем якого був Чорновіл, став найгучнішим голосом українства у часи "Застою".

У 1972 році Чорновола знову заарештовують – вирок: 6 років колонії та 3 роки заслання. У далекій Мордовії українець продовжив боротьбу – був організатором чисельних акцій протесту й більшу частину заслання провів у штрафному ізоляторі (ШІЗО). Чорновол боровся за статус політв'язня – про його незламність стало відомо за кордоном, про мужнього українця писали у західній пресі, тоді ж він був прийнятий до міжнародного пен-клубу.

Після звільнення у 1979 році Чорновіл приєднався до руху правозахисників – Української Гельсінської Групи. За кілька місяців дисидента вкотре заарештували. Цього разу кати підійшли до питання творчо та придумали звинуватити Чорновола у спробі зґвалтування. За фальсифікованим звинуваченням українець отримав новий вирок – 5 років колонії. На знак протесту у ході процесу Чорновіл тримав 120-денне голодування.

З 5 років Чорновіл відбув 3, у 1983-му його звільнили за протестом прокурора Якутської АРСР, але заборонили повертатися до України. Втім, у 1985 році, коли до влади в СРСР прийшов Горбачов, Чорноволу дозволили повернутися на батьківщину.

Читайте також Річниця пам'яті Вячеслава Чорновола: що відомо про легендарного українця

Колишній політв'язень приїздить до Львова та відновлює активну політичну діяльність. Незаперечний авторитет, довга історія боротьби з режимом та полемічний талант зробили з нього незаперечного лідера національно-визвольного руху українців. Чорновіл запускає кілька культурницьких проєктів, відновлює випуск "Українського вісника", стає ініціатором фундації правозахисної Української Гельсінської спілки та був біля витоків створення офіційної політичної партії українців. У 1989 році Чорновіл стає одним з співзасновників "Народного Руху" (початкова назва – "Народний Рух України за Перебудову").

У цей час СРСР вже розвалювався, режим ще за інерцією робив певні спроби зберегти себе (наприклад, жорстокий розгін мітингу проукраїнських сил у Львові 4 серпня 1988 року), але то вже була агонія. В українських землях тоді все частіше можна було побачити синьо-жовтий прапор і почути про Чорновола. Так колишній політв'язень став символом боротьби українців за Незалежність і їх лідером.

Кандидати в президенти:

Шанс для України

Навесні 1990-го року Чорновіл переміг на виборах – став народним депутатом Верховної Ради УРСР та головою Львівської облради. У парламенті Чорновіл став одним з лідерів проукраїнської фракції. Чорновіл був одним з авторів Декларації про державний суверенітет України, а також був серед числа небагатьох політиків, що не зайняли вичікувальну позицію у дні серпневого путчу 1991 року.

Рекламна агітка Чорновола на виборах-1991 / фото телеграм-каналу "Ще не вмерла"

Жорстка позиція Чорновола дозволила ухвалити Акт Незалежності, домогтися заборони Компартії та взяти українцям владу в руки. Він – один з батьків Незалежності України.

Радикалізм Чорновола налякав не лише комуністів, але й його менш рішучих прихильників, які злякалися різких перемін. Так само боялися за власне майбутнє й чимало українців. Вони просто не уявляли себе громадянами незалежної національної держави, їх лякало гасло "Геть від Москви".

Вибори-1991 / фото телеграм-каналу "Ще не вмерла"

Далися взнаки десятиліття русифікації та "євгеніки", що на меті ставила створення "радянської людини". Саме на таких були розраховані брудні технології, які мали заплямувати Чорновола. У ході президентської кампанії "сарафанне радіо" розповідало про заборону російської мови та подальший геноцид російськомовного населення, Чорновола прирівнювали до Петлюри та Бандери (в СРСР це були чи не найбільші "вороги"). Тоді ж вперше в сучасній історії України було запущено технологію штучного поділу на "Схід" та "Захід".

На виборах першого президента України 1 грудня 1991 року переміг колишній комуністичний лідер Леонід Кравчук. Він отримав майже 62% голосів виборців, а Чорновіл – лише 23,27%.

До теми Помер Дмитро Понамарчук – журналіст та прессекретар В'ячеслава Чорновола

Президент Кравчук відмовився від реформ та люстрації, реальну владу в країні взяли колишні комуністи та комсомольці, вони ж разом з колегами з колишнього КДБ провели приватизацію та первісне нагромадження капіталів, тобто перерозподіл власності. Так було закладено основи режиму олігархії, що під виглядом позірної демократії збереглася й до наших часів.

В'ячеслав Чорновіл був рішуче проте цього, але програв на виборах 1991 року, а згодом був зраджений власними однодумцями. "Народний Рух", який мав стати основою для будівництва української державності, був пошматований внутрішніми чварами та згодом скотився у маргінес. Колишні соратники більше опікувалися власними проблемами й не думали про Україну та її майбутнє.

Гетьман здорової людини / фото телеграм-каналу "Ще не вмерла"

Українці ж, які голосували за Кравчука, не уникли жахів 90-х, але втратили шанс, яким свого часу скористалися Польща, Литва, Латвія й Естонія. Втім, історія не знає про умовний спосіб.

Загибель

25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл загинув у ДТП за дивних обставин. Розслідування його загибелі не завершилося й через 22 роки. Втім, встановити істину, схоже, вже не вдасться – більшу частину доказів фізично знищено, деякі свідки (або учасники тих подій) вже померли.

25 березня 1991 Чорновіл загинув у ДТП / фото телеграм-каналу "Ще не вмерла"

Нема в живих й тих, кого прихильники Чорновола звинувачували у буцімто організації вбивства – міліцейських генералів Фаре та Кравченка. Також нічого не розповість тракторист Іван Шолом, який був у кабіні зловісного КАМАЗу і якого кілька місяців після ДТП начебто отруїли невідомі.

До теми Загибель Чорновола: у МВС повідомили про результати комплексної експертизи і стан справи

На жаль, загинула й справа останніх років життя Чорновола – "Народний Рух". Нині більшість його живих колишніх симпатиків і учасників вже давно на іншому боці та переймаються геть іншими справами. Навіть рідний син став спершу регіоналом, а згодом резидентом телеканалів Віктора Медведчука – саме проти таких боровся все життя його батько.

Таємниця загибелі політика досі не розкрита:

В'ячеслав Чорновіл переміг СРСР, але, на жаль, програв у герці з пристосуванцями. А разом з ним, схоже, програли й всі українці.