27 років тому, 25 березня 1999 року, за досі нез'ясованих обставин загинув В'ячеслав Чорновіл – дисидент, борець за Незалежність та один із батьків української державності.

Для кількох поколінь українців він був і залишається символом та моральним орієнтиром.

Історія не має умовного способу й не дає відповіді на питання "а що б було якби?". Втім питання "якою б була Україна, якби її першим президентом обрали не Кравчука, а Чорновіла" є однією з найбільших загадок в сучасній історії нашої держави. Відповідь на це питання ми ніколи не дізнаємось.

24 Канал розповідає біографію видатного українця.

Читайте також Останні дні життя Чорновіла у фотографіях

За кілька місяців до загибелі політика запитали – "Якою смертю ви б хотіли померти?" В'ячеслав Чорновіл відповів: "Несподівано, одразу, на ходу".

Власне, так він жив, так і загинув.

В'ячеслав Максимович Чорновіл народився 24 грудня 1937 року на Черкащині у селі Єрки. Нині це Звенигородський район. Батьки були сільськими вчителями. Прізвище Чорновіл – козацьке, а в роду матері політика – Килини Харитонівни – були відомі українські бізнесмени та меценати Терещенки.


Чорновіл з батьками та сестрою, Черкащина, 1960-ті роки / Фото з "Історичної правди"

У 1955 році юнак із золотою медаллю закінчив школу та поїхав на навчання до Києва – спершу вступив на філфак провідного вишу України – Київського держуніверситету (нині – КНУ імені Тараса Шевченка), а потім перевівся на журфак.


Студент Київського університету В'ячеслав Чорновіл / Фото з "Історичної правди"

У країні в цей час відбувалась так звана "Відлига" – після смерті Сталіна та спроби розвінчання його культу в тоталітарному СРСР вдалися до певної лібералізації суспільної думки та обережних реформ.

Чимало представників української молодої інтелігенції щиро вітали "Відлигу" та побачили в ній шанс на відродження національної культури та свідомості.

Одним з активних учасників цього руху був В'ячеслав Чорновіл.

Чорновіл – один з батьків української державності: дивіться відео

4 вересня 1965 року Чорновіл був серед учасників вже легендарної акції в кінотеатрі "Україна" на прем'єрі фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків".

Тоді Разом з Іваном Дзюбою, Юрієм Бадзьом і Василем Стусом молодий журналіст Чорновіл закликав не коритися політичним репресіям радянської влади.

Активісти попросили людей, що зібралися в залі, встати на знак протесту проти серпневих арештів української творчої інтелігенції. Тоді встали десь лише 50 – 60 людей з 800, що були у залі.

Ця акція стала легендарною й дуже налякала владу. Надалі учасники тієї події самі зазнали репресій. Але також акція допомогла деяким українцям усвідомити, що вони не одинаки, мають однодумців, готових боротися за свої переконання.

Читайте також День народження Василя Стуса: біографія видатного українця

Чорновіл стояв біля витоків руху українських "Шістдесятників" і разом зі Стусом, Світличним, Дзюбою, Сверстюком, Аллою Горською та іншими став символом боротьби проти тоталітаризму.

Звичайна як для сьогодення подія стала шоком для КДБ та радянської влади, яка сприйняла її як виклик. Після цього в учасників акції почалися великі проблеми – влада застосувала до Чорновіла та його побратимів радянський варіант Cancel culture. На їхніх кар'єрах було поставлено хрест, 27-річного Чорновіла звільнили з роботи та відмовили у захисті майже готової дисертації й він опинився під пильним наглядом КДБ.


Чорновіл з Атеною Пашко в Якутії, літо 1979 року

Чорновіл не скорився – він спрямував свою енергію на боротьбу з режимом. Молодий журналіст починає писати публіцистику та розповідати про політичні репресії в СРСР. Незабаром їх жертвою стає сам автор. Спочатку він отримав кілька місяців виправних робіт за відмову свідчити проти братів Горинів. В результаті у 1967-му отримав три роки таборів суворого режиму.

У цей час Чорновіл вже був відомий у світі – його статті були таємно вивезені за кордон та надруковані у збірці "Лихо з розуму". Завдяки цьому за межами СРСР дізналися, що відбувається за залізною завісою в Україні. Де офіціоз створював картинку в стилі "А на Україні лад і спокій".


Марка Підпільної пошти України, присвячена Чорновілу

Після звільнення В'ячеслав Чорновіл продовжує боротьбу – він працює над випуском нелегальних видань в окупованій Україні ("самвидав") та готує матеріали для закордонних публікацій ("тамвидав").

Підпільний журнал "Український вісник", видавцем якого був Чорновіл, став найгучнішим голосом українства в часи "Застою", періоду правління Леоніда Брєжнєва, який асоціюється з відносною економічною стабільністю та поступовою деградацією радянської системи.

У 1972 році Чорновіла знову заарештовують – вирок: 6 років колонії та 3 роки заслання. Але навіть у далекій Мордовії українець продовжив боротьбу, він став організатором чисельних акцій протесту й більшу частину заслання провів у штрафному ізоляторі (ШІЗО).


Чорновіл на засланні в Росії

Чорновіл боровся за статус політв'язня, який в СРСР публічно заперечували. Про його незламність стало відомо за кордоном, про мужнього українця писали в західній пресі, тоді ж він був прийнятий до міжнародного пен-клубу.

Після звільнення у 1979 році Чорновіл приєднався до руху правозахисників – Української Гельсінської Групи.

За кілька місяців дисидента вкотре заарештували. Цього разу кати підійшли до питання творчо та придумали звинуватити Чорновіла в спробі зґвалтування. За фальсифікованим звинуваченням українець отримав новий вирок – 5 років колонії.

На знак протесту у ході процесу Чорновіл тримав 120-денне голодування.

З п'яти років Чорновіл відбув три, у 1983-му його звільнили за протестом прокурора Якутської АРСР, але заборонили повертатися до України. Втім, у 1985 році, коли до влади в СРСР прийшов Горбачов, Чорновілу все ж дозволили повернутися на Батьківщину.


Чорновіл з Маргарет Тетчер

Читайте також Річниця пам'яті Вячеслава Чорновіла: що відомо про легендарного українця

Колишній політв'язень приїздить до Львова та буквально одразу відновлює активну політичну діяльність.

Незаперечний авторитет, довга історія боротьби з режимом та полемічний талант зробили з нього незаперечного лідера національно-визвольного руху українців. На заході Україні В'ячеслав Чорновіл запускає кілька культурницьких проєктів, відновлює випуск "Українського вісника", стає ініціатором фундації правозахисної Української Гельсінської спілки та був біля витоків створення офіційної політичної партії українців.

У 1989 році Чорновіл стає одним зі співзасновників "Народного Руху" (початкова назва – "Народний Рух України за Перебудову"). Згодом рух перетвориться на політичну партію та стане головною демократичною силою в країні.

У цей час СРСР вже розвалювався, режим ще за інерцією робив певні спроби зберегти себе (наприклад, жорстокий розгін мітингу проукраїнських сил у Львові 4 серпня 1988 року), але то вже була агонія. Тоді все частіше можна було побачити синьо-жовтий прапор і почути про Чорновіла. Так колишній політв'язень став символом боротьби українців за Незалежність і їхнім лідером.

Навесні 1990 року Чорновіл переміг на парламентських виборах – став народним депутатом Верховної Ради УРСР та головою Львівської облради.

В'ячеслав Чорновіл – кандидат в президенти України, 1991 рік: дивіться відео

У ще радянському парламенті В'ячеслав Чорновіл став одним із лідерів проукраїнської фракції.

Чорновіл був одним з авторів Декларації про державний суверенітет України, а також був серед числа небагатьох політиків, які не зайняли вичікувальної позиції в дні серпневого путчу 1991 року.


Рекламна агітка Чорновіла на виборах-1991

Жорстка позиція Чорновіла дозволила ухвалити Акт Незалежності, домогтися заборони Комуністичної партії та взяти українцям владу в руки. Він – один із батьків Незалежності України.

Радикалізм Чорновіла налякав не лише комуністів, але і його менш рішучих прихильників, які злякалися різких перемін. Так само боялися за власне майбутнє й чимало українців. Вони просто не уявляли себе громадянами незалежної національної держави, їх лякало відроджене гасло "Геть від Москви".


Вибори-1991 / Фото з телеграм-каналу "Ще не вмерла"

Далися взнаки десятиліття русифікації та "євгеніки", що мала на меті створення "радянської людини". Саме на таких і були розраховані брудні технології, які мали заплямувати Чорновіла.

Леонід Кравчук Біографія, життя та цікаві факти про першого президента України

  • Під час президентської кампанії "сарафанне радіо" розповідало про заборону російської мови та подальший геноцид російськомовного населення, Чорновіла прирівнювали до Петлюри та Бандери (в СРСР це були чи не найбільші "вороги", навіть більші за Мазепу).

  • Тоді ж вперше в сучасній історії України було запущено брудну політтехнологію штучного поділу на "Схід" та "Захід", яку знову запустять на виборах-2004.

На виборах першого президента України 1 грудня 1991 року переміг колишній комуністичний лідер Леонід Кравчук. Він отримав майже 62% голосів виборців, а Чорновіл – лише 23,27%.

До теми Помер Дмитро Понамарчук – журналіст та прессекретар В'ячеслава Чорновіла

Президент Кравчук відмовився від реформ і люстрації, реальну владу в країні взяли колишні комуністи та комсомольці, вони ж разом із колегами з колишнього КДБ провели приватизацію та первісне нагромадження капіталів, тобто перерозподіл власності.

Так було закладено основи режиму олігархії, що під виглядом "виставкової" демократії збереглася й до кінця 2010-их.

В'ячеслав Чорновіл був рішуче проте цього, але програв на виборах 1991 року, а згодом був фактично зраджений власними однодумцями.

"Народний Рух", який мав стати основою для будівництва української державності, у підсумку був пошматований внутрішніми чварами та згодом скотився в маргінес політичного процесу.

Колишні соратники більше опікувалися власними проблемами та не думали про Україну та її майбутнє.


Гетьман здорової людини – В'ячеслав Чорновіл

Українці ж, які голосували за Кравчука, не уникли жахів 1990-х, але втратили шанс, яким свого часу скористалися Польща, Литва, Латвія й Естонія.

Втім, можливо, в разі перемоги Чорновіла на Україну чекав би не умовний "польський сценарій", а грузинський чи азербайджанський варіант.

Нагадаємо, що в цих країнах після розвалу СРСР перемогли національні сили, але вони не втримали владу й програли реакціонерам, які хотіли повернення "старих порядків". У результаті почалися громадянські війни та криваві розбірки за владу.

А міг бути ще й "московський варіант 1993" з обстрілом парламенту з танків і подальшими репресіями, закручуванням гайок і початку побудови де-факто фашизму.

Але не будемо далі фантазувати. Бо історія не знає про умовний спосіб.

25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл загинув у ДТП за дивних обставин. Розслідування його загибелі не завершилося й донині, натомість кількість охочих попіаритися лише зростає.

Але встановити істину – чи це дійсно була випадковість, чи політичне вбивство, схоже, вже не вдасться – більшу частину доказів фізично знищено, деякі свідки (або учасники тих подій) вже померли.


25 березня 1991 Чорновіл загинув у ДТП

Немає в живих і тих, кого прихильники Чорновіла звинувачували в нібито організації вбивства – міліцейських генералів Фаре та Кравченка.

Також нічого не розповість і тракторист Іван Шолом, який був у кабіні зловісного КАМАЗу і якого кілька місяців після ДТП начебто отруїли невідомі.

До теми Загибель Чорновіла: у МВС повідомили про результати комплексної експертизи й стан справи

Таємниця загибелі політика досі не розкрита: дивіться відео

На жаль, загинула й справа останніх років життя Чорновіла – "Народний Рух". Нині більшість його живих колишніх симпатиків і учасників вже давно на іншому боці та переймаються геть іншими справами.

Навіть рідний син став спершу регіоналом, згодом резидентом телеканалів Віктора Медведчука, а нині старанно та системно поширює антиукраїнські наративи й усіма силами намагається принизити чинну владу та український спротив як такий.

Саме проти таких і боровся все життя його батько. На щастя, він про це вже не дізнається.

В'ячеслав Чорновіл переміг СРСР, але, на жаль, програв у двобої з пристосуванцями. А разом із ним, схоже, програли й всі українці.