ЗСУ скоро ламатимуть лінію фронту: інтерв'ю з Подоляком про зміни у війні

Варто розуміти, що Україні необхідно мати час для накопичення певного ресурсу, адже неможливо побачити зміни одразу після ухвалення рішення про допомогу. Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу сказав радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк – читайте деталі далі у матеріалі.

Дивіться також Росія – це "надутий" монстр: інтерв'ю з Подоляком про парад Путіна та справжній задум Сі

Наступник Кадирова про кінець війни

На екранах з'явився той, кого називають наступником Кадирова – Апти Алаудінов. Він заявив, що так звана "сво" нібито має закінчитися до кінця року. Я не знаю, що має бути після Нового року і чому саме такі терміни, але чи такі слова нам про щось говорять?

Росія планує продовжувати вбивати, поки її не зупинять силовим методом. Це треба усвідомити. Тобто війна триватиме доти, доки Росія не почне зазнавати суттєвих тактичних поразок на лінії фронту, й не стане зрозуміло, що фронт обвалений. Це єдине, що свідчитиме про терміни фіналізації війни. Це перша складова.

Цікаво. Глава Чечні Рамзан Кадиров серйозно та невиліковно хворий – такі чутки тривають вже не один рік, однак офіційно підтверджувати це не наважуються. Припускають, що у Кремлі вже шукають заміну Кадирову.

Друга складова – цей дивний персонаж Апти Алаудінов, як і багато інших такого типу.

Ці люди не мають доступу ні до якої інформації, ні на що не впливають та нічого не розуміють.

Цей суб'єкт озвучував такі заяви ще на початку війни. Тоді всі про це говорили й продовжують говорити, але це виключно для такої екзальтованої внутрішньої російської пропаганди. Вона є нікчемною, але все-таки працює в самій Росії, тому що таким є сукупний російський інтелект.

Третя складова щодо наступника Кадирова. Дочекаємося подій в Чечні, Дагестані, тому що це буде трішки інша конфігурація. Можна говорити про будь-яких наступників. Але коли все закінчиться для одного типу, то побачимо, як реагуватимуть інші на наступника, якого оберуть в Москві.

Це зовсім інші рівні, тому дочекаймося подій, які будуть відбуватися на Кавказі загалом. Адже там є багато нерозв'язаних, відкладених питань, багато крові.

Наприклад, в Чечні. Там вирізали так само як і в Україні. Росія ж не воює інакше. Вона просто вбиває цілі сім'ї, тому буде багато питань до Росії й всіх їх своєчасно поставлять. Росія платитиме й по цих боргах також.

І так само в Інгушетії, Дагестані, Осетії, частині Грузії, яка сьогодні окупована Росією. Тому просто дочекаймося.

І нарешті четверте. Коли ми говоримо про саміт миру, про відповідний історичний розвиток подій, то все впирається тільки в політичну волю і бажання ухвалювати правильні рішення. В України це є. Це демонструє президент і загалом вся країна упродовж війни.

Але щодо інших, то цієї політичної волі не вистачає. Якщо буде політично-вольове колективне рішення країн-партнерів, то ми з вами побачимо іншу математику війни, не тільки з огляду на кількість, виробництво, але й з огляду на швидкість логістичних рішень. Це єдиний шлях.

Паралельно з цим має бути фіксація, про що поговоримо на саміті миру. Фіксація того, що Україна не є автором війни, не є зацікавлена у війні, так само як і НАТО, як будь-яка європейська країна.

Варто прочитати Столтенберг відповів, чи просила Україна НАТО відправити війська

Ми зацікавлені у правилах та в обов'язковості покарання за злочини. Бо якщо ти не караєш за злочини, тоді злочини тільки масштабуються, а ціна наступного є значно вищою. Якби Росія була покарана за Грузію у 2008 році, покарана за 2014 рік, а не навпаки – збільшилась кількість торговельних операцій, товарообіг з Росії – то сьогодні ми не мали б такої війни.

Якщо сьогодні Росія знову не буде покарана, то наступний етап війни, а він настане досить швидко, буде ще вищий і не тільки для України, а для багатьох країн. Питання фінансів, людських жертв виглядатимуть інакше.

Тому наші партнери мають усвідомити, що Росія не зможе існувати ніяк, окрім нацистської практики: тільки заходити, різати, ґвалтувати та йти далі.  Так само, як це було в 1930 – 1940 роки. Якщо не зупиняти все це, то воно тільки розростається, масштабується, ескалюється.

Я ніяк не можу для себе усвідомити, чому дорослі люди використовують таку інфантильну логіку. Якщо ти бачиш систему, яка побудована на насиллі, яка перебудувала свій внутрішній простір: мілітаризована економіка, постійна мобілізація, агресивна пропаганда, то хто тобі сказав, що ця країна зможе повернутися до якогось притомного стану? Хіба можливо, що росіяни готові про щось говорити, йти на компроміси, на поступки?

От хто з дорослих людей в країнах Європи переконує в тому, що інфантилізм – це правильна стратегія? Як це можна досі не усвідомити? Зупинити нацизм доведеться тільки силою. Як це було в 1940 роки, так само і сьогодні. Це класика. Нацисти мають бути на лаві підсудних, а не домовлятися про правила, яких все одно не дотримуватимуться.

Ресурс України на фронті

Україна отримала новий пакет допомоги від США в розмірі майже 61 мільярд доларів. Ми зробили висновки з попередніх постачань військової техніки, і це має бути пришвидшене. Водночас російська пропаганда говорить про те, що Росія має "вікно можливостей" у кілька тижнів, поки західна зброя не дійде до фронту. Вона зараз цим активно користується. То чи є затримка надходження західної техніки?

Насамперед – нехай говорять. Росіяни не розуміються на оперативних даних.

Важливо! Мовиться про пакет допомоги від США на суму 60 мільярдів доларів. Це має суттєво вплинути на ситуацію на фронті – так вважають і в Україні, і в США.

Логістика все ж таки складна, тому що мовиться про інші рівні у кількісному вимірі обсягів зброї, які мають бути на полі бою. Зараз триває війна високої інтенсивності й вкрай витратна з огляду амуніції.

До того ж дочекаємось, коли це все буде мати трохи інший вигляд, тому що не можна так: сьогодні підписали виділення коштів, а завтра вже ситуація на фронті радикально змінилась.

Чому це так не працює? Тому що є інерційність. Росія практично пів року, від 2023-го, накопичувала ресурс, почала його активно використовувати восени 2023-го і продовжує використовувати це накопичення сьогодні.

Так само Україна буде мати певну логістику, певне накопичення ресурсу і поступово ламатиме лінію фронту, перехоплюватиме ініціативу.

Про це, безумовно, краще буде говорити Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський чи представники Генерального штабу, якщо захочуть. Мені здається, що їм треба все ж таки іноді говорити й оптимістичні речі, а не тільки песимістичні, що росіяни тиснуть. Зрозуміло, що тиснуть, але треба говорити про те, що це контрольовані ситуації.

На цьому етапі війни розуміємо, скільки ресурсу є з тої сторони, ми готові цей ресурс накопичувати в себе.

Сьогодні немає юридичних, логістичних перепон для цього (накопичення ресурсу – 24 Канал). Просто потрібен час. За певний час будемо з вами говорити про іншу ситуацію по лінії фронту.

На мій погляд, окрім того, що триває постачання амуніції, снарядів, далекобійних ракет, ключовими чинниками, які впливатимуть на перебіг подій по лінії фронту, будуть авіаційні компоненти, зокрема F-16.

Потрібно припинити домінування Росії в повітрі, використання нею керованих авіаційних бомб, балістики – С-300, С-400, якими вони завдають ударів по Херсону та Харкову, а також по прикордонних українських містах.

Важливе У Харкові чули вибухи, ворог застосував балістичне озброєння, фіксують пожежі

Так само важливі системи ПРО. Якщо ми повністю закриємо небо, тоді ситуація зміниться.

Навіть сьогодні очевидно: як тільки прийшли протиракети, то відсоток збиття ворожих ракет і дронів суттєво збільшився – на 84 – 85%. Можна його збільшити до 90 – 92%, як це було в певні моменти атаки Росії.

Однак це все залежить від ресурсності. Що таке ресурсність з огляду протиповітряної оборони? Це додаткові пускові системи, про які говорив президент. Це 6 – 8 систем Patriot, які працюють по всіх видах ракет, і велика кількість протиракет до них.

Коли всі ці компоненти в повному обсязі будуть на території України, тоді будемо говорити про інший тип перебігу подій і по лінії фронту, і взагалі в цій лінії.

Про "інавгурацію" Путіна

З приходом до влади в Росії "нового" президента, як зміниться склад уряду? Мовилося, що міністру оборони Сєргєю Шойгу недовго залишилось сидіти у своєму кріслі.

Зміняться ті міністри, які не мають політичної ваги. Проте не ті, що інтегровані в так звані "башти Кремля", які представляють брати Ковальчуки, Ротенберг, Тімченко, Чємєзов (впливові російські олігархи та бізнесмени – 24 Канал).

До одного з таборів належить Шойгу. У нього зараз забрали певні функції відновлення окупованих території, чим займався його заарештований ексзаступник Тимур Іванов. Ці функції передали Марату Хуснулліну (заступник голови уряду Росії – 24 Канал) – він представник іншої "башти".

Це не буде впливати на перебіг подій, тому що це кульмінація перед крахом.

Все, що в Росії відбувається, це найвищий пік розвитку путінської системи перед тим, як вона повністю обвалиться.

Це очевидно, і тому ці всі пертурбації не мають жодного значення, тому що Росія перебуває в ескалаційному стані. Вони про це не говорять, але усвідомлюють, що для них сьогодні існує тільки стан виживання.

Вони мають не програти війну і паралельно хочуть контролювати потоки, тому що на війну спрямовані практично всі гроші, які є в Росії. Кошти йдуть на фортифікації, військове виробництво, на все, що стосується війни. Вони через це матимуть певні конфліктні ситуації.

Проте базова конфігурація, де є такі типажі, як Путін, з певними гарантіями недоторканості, Ніколай Патрушев-старший (секретар Радбезу Росії – 24 Канал) також з певними гарантіями недоторканності. Ті ж Тімченко, Чємєзов тощо. Всі вони будуть мати можливість поставити чергового Сєргєя Кирієнка, заступника голови адміністрації Путіна, який є автором геноцидних компонентів на окупованих територіях України, і через нього працювати.

Ми про це мало говоримо, але потрібно більше. Є відповідні особини, які дотичні до геноцидної війни, яку веде Росія на території України.

Не має значення, як буде виглядати кабінет міністрів в Росії. Чому? Тому що це взагалі ні на що вже не впливає.

Це всі військові злочинці, які зациклені на тому, щоб збільшити інструменти вбивства українців.

Про можливість переговорів з Росією

У Швейцарії 15 – 16 червня відбудеться саміт миру, обговорюватимуться можливі шляхи закінчення війни. Чи не намагатимуться росіяни зірвати його, апелюючи до того, що президентський термін Володимира Зеленського нібито спливає в травні. Через це росіянам не має сенсу вести перемовини, тому що в Україні можуть обрати нового президента, який може не дотримуватись домовленостей, які могли б бути укладені з Зеленським. Можливо, що російська пропаганда зараз розганятиме такі наративи?

Вони розганяються. Це про інфантилізм. Мені дуже подобається жити у світі, де люди не можуть користуватися логікою.

У нас завжди конкурентні вибори. Триває перший термін Володимира Зеленського. Так, сьогодні є певні обмеження на виборчі процедури, виходячи з того, що Україна перебуває у стані війни. Це очевидні речі.

Про легітимність чи нелегітимність говорить особина, яка йде вже на п'ятий термін президентства, яка не проводила жодних виборів, в якої в країні немає конкурентної політики, опонентів влади нищать в зонах, як Олексій Навальний (помер в російській колонії – 24 Канал), а інші просто сидять – Ілля Яшин, Володимир Кара-Мурза (російські опозиціонери – 24 Канал), де заборонено все, немає засобів масової інформації. Росія юридично є країною-агресором.

Ці люди будуть говорити про легітимність інших політиків. До чого вони тут взагалі? Як Росія може щось говорити про Україну?

Водночас Росія не хоче жодних переговорів. Вони хочуть 2014 рік, хочуть ультимативних, формальних переговорів, на яких вони будуть просувати концепцію "ставайте на коліна". Їм байдуже, хто буде сидіти за столом.

Для них головне – не програти. Переговори з Росією можуть йти виключно з позиції сили. Для цього потрібні 3 фактори:

• поле бою, яке повинно мати інший вигляд – ініціатива має бути в України;
• санкції, коли Росія буде втрачати набагато більше, ніж отримувати, обходячи їх;
• коли Росію точно ніхто не буде навіть слухати. Ну, як можна слухати суб'єкта, який п'ятий термін перебуває при владі? Класичний авторитарій, який не проводить вибори. Хтось говорить: ми визнаємо його президентом. Яким президентом? Визнавайте його диктатором, який де-факто контролює велику територію, армію і ядерну зброю. Але це точно не є електорально визнаний президент, тому що не було жодних виборів.

Росія намагатиметься дискредитувати саміт миру та інші майданчики, на яких йдуть розмови про війну в Україні, але це вже на сьогодні не впливає так, як впливало до початку повномасштабного вторгнення і навіть на його початку. Мовиться про російські пропагандистські програми.

Сьогодні до дій Росії ставляться, розуміючи, що це пропагандистський, фейковий, брехливий контент.

Якщо повернутися до концепції інфантилізму, мене засмучує, що фундаментальні, західні медійні майданчики вважають, що треба об'єктивно висвітлювати ті чи інші події, давати погляд України та погляд Росії.

Однак є одна проблема. Україна може мати суб'єктивний, об'єктивний, дискусійний погляд. А Росія свідомо подає брехню, коли ці видання друкують на своїх шпальтах одночасно позицію України та "позицію" Росії – це не про дискусію, не про погляди. Це про погляд і про відверто пропагандистську брехню. І ця брехня масштабується. Це і є прояви інфантилізму, тому що це маніпулятивна складова.

Зміни та майбутнє

Зважаючи на можливість того, що Україна поверне собі першість на полі бою, а також на обіцянки допомоги, зокрема військової, з боку наших партнерів, який ваш погляд на майбутнє – позитивний, негативний, реалістичний? Наскільки це реально?

Я завжди дивлюся оптимістично. Щодо обіцянок партнерів – кількісно це виглядає достатньо об'ємно, потужно, ефектно.

Проте за пів року генсек НАТО говорить: "Ми не передали все, що обіцяли". В цьому полягає проблема – в тому, щоб виконувати домовленості.

Навіть якщо це "джентльменські" домовленості, які ще не прописані в гарантіях безпеки і юридично не зафіксовані. Просто потрібно їх виконувати.

Водночас маю оптимістичний погляд, тому що я – за здоровий глузд. Вважаю, що політичні еліти можуть бути слабкими, але вони мають певні інстинкти та розуміють, що Росія не зупиниться.

Якщо вони хочуть убезпечити себе, своїх дітей, свої партії тощо на своїх територіях, то цю війну доведеться вигравати.

Також додає оптимізму те, що економіка Росії є непорівнянною з погляду технологій, фінансів з економіками навіть країн Європи, й тим паче США.

Ще один важливий чинник – психологія. Виявилось, що психологія України набагато міцніша, ніж дехто вважав. Особливо після 2014 року. Це психологія країни, яка в будь-якому випадку дотисне Росію.

Крім того, в Росії все не так добре, як дехто видає, що в них працює економіка, вони її перебудували на мілітарні "рейки". Ні, в Росії далеко не все ідеально. Росія є гнилою країною.

Є багато ознак того, що силова вертикаль там може працювати по дисидентах, але вона точно не втримає державний, як тільки там почнуться суттєві заворушення зі зброєю.

Путін не зможе контролювати цю територію в найближчому майбутньому. Тому коли говорять, що він "президент до 2030 року" і "війна може йти до кінця віку", – це трошки не так.

Суб'єкт, на прізвище Гундяєв (патріарх Кіріл – 24 Канал), – дивний, тому що він сказав Путіну що "до закінчення віку ваша влада закінчиться", а це – про пришестя антихриста. Тому РПЦ – дуже дивна церква.

Росіяни, до речі, прибрали цей фрагмент зі свого сайту. Людина, яка не розбирається в теології та в теософії, є очільником зовсім іншого інституту, виглядає дивно. Та він говорить правду.