Агент "Соня": вражаючі факти про домогосподарку, яка допомогла СРСР у створенні атомної бомби

"Соня" працювала в багатьох країнах під різними легендами як: Рут Вернер, Урсула Гамбургер, Урсула Бертон. Її справжнє ім'я Урсула Кучинскі. Це жінка, яка з домогосподарки перетворилася на бездоганну шпигунку часів Другої світової.

Зверніть увагу У Росії секс-бомба, а в США просто нездара: що відомо про російську шпигунку Анну Чапман

Світ шпигунів, умовно, можна поділити на дві частини: на радіоелектронну та людську розвідки. Поєднавши ці два компоненти – спецслужби отримують розвідінформацію.

На радіоелектронному напрямку працюють висококваліфіковані профі. Так само відомства готують і шпигунів для фізичного збору інформації. Вже треті особи систематизують зібрані дані і передають їх у штаби.

Ранні роки життя "Соні"

Урсула Кучинскі народилася в Німеччині, в травні 1907 року у родині євреїв-інтелектуалів. Мати – талановита художниця, батько – шанований у спільноті економіст. Змалечку Урсулі ні в чому не відмовляли і дозволяли розвиватися у всіх напрямках, які вона собі обирала.

Оскільки грошей було вдосталь, то й обирати було з чого. Дівчина відвідувала різні позашкільні заняття, а в 11 років навіть знялася у фільмі. Попри те, що в неї було все для безтурботного життя, дівчина змалечку почала працювати. Їй подобалося заробляти гроші самостійно.

Вже після закінчення школи вона займалася книгами і могла б зробити собі непогану кар'єру у цій сфері. А враховуючи досвід, зв'язки та становище родини у суспільстві – перед нею були відкриті всі двері. Та доля зробила неочікуваний поворот – життя занесло до лав шпигунів.

Змалечку Урсулі ні в чому не відмовляли / Фото History Today

У цій сфері Урсула змогла залишити свій слід. Вона стала однією із тих жінок, про яких сьогодні говорять "найвидатніша шпигунка в історії". Хоч вона й працювала на кремлівський режим – це не применшує вродженого таланту саме до цієї справи.

Прихильність шпигунки до комунізму

Письменник Бен Макінтайр зазначав, що родина Урсули – це інтелектуальна єврейська буржуазія, дуже освічені люди. Взагалі її батько мав найбільшу приватну бібліотеку в Німеччині. Тому з раннього віку дівчина мала доступ до великої кількості книг. Її батько не був комуністом, як і вся родина.

Ще з юного віку, молоду Урсулу хилило в бік комунізму. І вже в 1926 році, у віці 19 років, вона долучилася до партії. Існує безліч версій, чому дівчина стала саме на цей шлях.

Одні говорили про те, що з комунізму їй легше було б вибитися в люди. Адже родина й так мала непогане становище, а зі зв'язками в компартії всі шляхи стали б ще простішими.

Не пропустіть Найгламурніша шпигунка Другої світової: як Крістін Скарбек потрапила у спецслужби

Інші казали, що тоді політика "червоних" здавалася єдиним правильним опонентом капіталізму. Водночас коли почалася Друга світова, саме комунізм розглядали можливим суперником нацизму. Те, що обидва режими мало чим відрізнялися – мало кого хвилювало.

Через членство в компартії Урсула часто змінювала роботу. Всюди її гнали через симпатію до Кремля. Онак це не завадило їй рухатися лише вперед.

Як Урсула потрапила до лав шпигунів

У 1929 році Урсула вийшла заміж за Рудольфа Гамбургера, досить успішного архітектора. І саме кар'єра чоловіка привела її до шпигунської роботи. Звичайний збіг обставин, який перетворить Урсулу Гамбургер в жінку з позивним агент "Соня".

До китайського Шанхаю Урсулу разом із чоловіком занесло у 1930 році. Переїзд був радше вимушеним – Рудольфу запропонували роботу. Поки він створював різноманітні проєкти, Урсула марилася вдома, виконуючи хатні обов'язки. Так тривало не довго.

Вона познайомилася з Агнес Смедлі, американською журналісткою, яка підтримувала Китайську комуністичну революцію. Вони швидко знайшли спільну мову, адже й Урсула мала прихильне ставлення до політики "червоних".

Агнес була не простою жінкою, за роботою журналістки ховалася шпигунська кар'єра. Тож зрозумівши, що юну Урсулу можна завербувати – звела дівчину з Ріхардом Зорге. У Китаї він працював під прикриттям німецького журналіста.

Агнес Смедлі підтримувала Китайську комуністичну революцію / Фото Arizona State ASU Library

Насправді ж Зорге був радянським агентом, який працював одразу на три країни, для:

• совєтів;
• китайців;
• німців.

Він став тим, хто зміг завербувати Урсулу і переконати її долучитися до радянської агентури. Мовляв, спільними силами поборють нацизм, а згодом, стануть тими, хто допоможе червоній ідеології поширитися світом.

Ріхарда Зорге вважають одним із найважливіших радянських шпигунів у Китаї. Він зміг створити мережу агентури, яка регулярно передавала інформацію про плани суперників у Китаї та за його межами.

Читайте також Мао Цзедун – засновник китайського комунізму

Проте коли японці упіймали його у 1941 році, в СРСР не прийшли на допомогу. Навіть відмовилися обміняти його на японських шпигунів. Тож у 1944 році його повісили в одній із японських в'язниць.

Бойове хрещення "Соні"

Перших завдань довго чекати не довелося. Спочатку "Соню" відправили до СРСР на підготовчі курси, де їй розповіли основи основ, навчили користуватися радіоприймачами, передавачами та різними шпигунськими девайсами. Після того – одразу в бій.

Бойове хрещення "Соня" пройшла в окупованій японцями Маньчжурії, де працювала до 1934 року. Там вона відповідала за організації шпигунських мереж, збирала їхню розвідку та передавала інформацію в Москву.

Та її найвизначнішими досягнення стали саморобні радіопередавачі. Крім того, що вона збирала їх власноруч, так ще й вміла майстерно маскувати. В Маньчжурії приховувала їх в бамбукові стовпи.

"Соню" відправили до СРСР на підготовчі курси / Фото The Times

Навіть коли колони ворожих сил проходили в пошуках передавачів чи приймачів – вони не бачили їх. За весь час її роботи на цій території – нікому не вдалося знайти жодного девайсу, який створила Соня.

Крім того, вона також працювала із Ріхардом Зорге. Під його керівництвом керувала загонами радянських засланих козачків. Направляла в різні точки для збору інформації та налагоджувала контакти з потрібними людьми.

Чому "Соню" відкликали до Москви

Оскільки в окупованій Маньчжурії справи йшли доволі добре, ніхто й не здогадувався, що "Соня" передає інформацію совєтам, вона стала почувати себе аж занадто вільно. У Кремлі задумалися над тим, щоб відкликати її із завдання.

Викриття могло загрожувати не просто зривом планів. "Соня" знала занадто багато і втрата такого агента точно б завдала чималих проблем. Водночас якби її перевербували, то СРСР втратив би шпигунку, яка самотужки може зібрати радіоприймач, передавач і замаскує його так, що його не знайдуть, поки того не захоче сама "Соня".

Зверніть увагу Кульгава леді: Віржинії Холл з дерев'яним протезом вдалося стати найнебезпечнішою шпигункою

Аби уникнути ризиків, її вирішили просто відкликати до Москви. То був 1935 рік, здавалось б, робота зроблена, шпигунські мережі налагоджені. Можна покидати роботу агента. Але ні – наближалася Друга світова.

Вручивши "Соні" звання полковниці (і це попри те, що вона ніколи не служила) її почали готувати до інших завдань. З новим ім'ям, в новій країні. Єдине, що залишалося незмінним – методи роботи.

Згодом – відрядження до Швейцарії у 1938 році. Там, разом з іншими радянськими агентами, "Соня" шукала людей, яких можна було б завербувати і натренувати так, щоб заслати до Німеччини. Робота досить специфічна, оскільки потрібні були люди, які могли б виконувати диверсійну роботу.

Зауважте Заплатила життям за кохання: як легендарна танцівниця Мата Харі стала шпигункою

Звичайно ж, знадобилися її навички радіооператора. Урсула конструювала саморобні передавачі та надсилала інформацію про стан справ до Москви. Однак, пропрацювати довго у Швейцарії їй не вдалося – до 1940 року.

Московські куратори придумали для неї нове чергове відрядження. Як виявиться згодом, саме завдяки новій місії вона й отримає звання однієї із найвизначніших шпигунок СРСР.

"Я завжди намагалася приховати те, хто я є насправді. Це доволі важко, враховуючи, що будучи шпигункою доводилося постійно маскувати своє минуле буржуазне життя. Коли я вже стара, часто думаю про те, як добре жити нічого не приховуючи", – розповідала Урсула Кучинскі, агент "Соня".

Звання однієї із найвизначніших шпигунок СРСР

Шпигунська кар'єра не закінчилася й у Швейцарії. Добре виконавши там всі поставлені перед нею завдання, "Соню" вирішили відправити до Британії.

До слова, у Швейцарії вона розійшлася зі своїм чоловіком Рудольфом Гамбургером і вийшла за радянського нелегала Лена Бертона, який мав британське громадянство. Відповідно, ставши його дружиною, вона теж отримала паспорт британської корони.

"Соня" розійшлася зі своїм чоловіком Рудольфом Гамбургером / Фото Penguin Publishers

Досі незрозуміло, чи розлучення "Соні" було планом спецслужб, чи це був такий збіг обставин. Але факт залишається фактом – жінка почала нову шпигунську подорож вже у Великій Британії. Поселилося подружжя у невеличкому селищі неподалік Харуелла, де проводили атомні досліди та випробування.

Місце обрали не просто так. Неподалік селища селили людей, які працювали на об'єкті, а також військових, які займалися охороною. Це було досить зручне місце для того, щоб випитувати інформацію та налагоджувати зв'язки з людьми, які могли б розповідати їй про те, що коїться за стінами засекречених лабораторій.

Агент "Соня", окрім своїх звичних спостережень за працівниками режимного атомного об'єкта, примудрилася налагодити зв'язок із німецьким фізиком Клаусом Фуксом, який працював на британців в рамках атомних проєктів.

Цінність його була в тому, що його знання та доступ, який він мав працюючи на британців – якраз підходили для того, щоб допомогти совєтам у будівництві та випробуванні власної атомної бомби.

Фукс був тим, хто збирає інформацію та допомагає в ній розбиратися, а "Соня" – його куратор і кур'єр. Роки плідної шпигунської роботи принесли результат. Адже у 1949 році Москва провела успішні випробування першої атомної бомби РДС-1. Все завдяки Фуксу та "Соні".

Власне через це її й називають "знахідкою" СРСР. Якби не вона – хтозна чи з'явилось б таке поняття як ракетна криза взагалі.

Зверніть увагу!  Британці засудили Фукса до 14 років ув'язнення за шпигунство і позбавили громадянства. Однак він вийшов достроково відсидівши трохи більше, ніж 9 років. Одразу ж вирішив повернутися в НДР, де продовжив наукову діяльність. Зробив там непогану кар'єру та помер у 1988 році у віці 76 років.

Не чекаючи поки Клаус видасть її, "Соня" вирішила втікати. І зробила це дуже вчасно. Коли Клауса допитували і почали розслідування, він назвав Урсулу своїм кур'єром. Мовляв, саме вона передавала всю інформацію. Та її вже й годі було шукати.

Поки британські спецслужби схаменулися, "Соня" вже була на пів дорозі в НДР. Там вона відмовилася продовжувати шпигунську кар'єру і вирішила зайнятися написанням книг. Зокрема, видала автобіографію.

Читайте також Шпигунська драма: за що стратили подружжя Розенбергів

Хоч інформації про саме шпигунську роботу там було мало, вона стала впізнаваною та популярною людиною в німецькому суспільстві. Що цікаво, побувавши у Москві та НДР, попрацювавши на кремлівську агентуру й знаючи, наскільки кривавим є комуністичний режим, "Соня" до кінця свого життя вірила в соціалізм. Щоправда, з однією умовою.

Жінка вважала, що ця система була б ідеальним замінником капіталізму. Єдине чого їй бракує – людського обличчя. Так називають пом'якшений варіант соціалізму. І як показала історія – "Соня", попри те, що була відмінною шпигункою, у своїх твердженнях помилялася. Соціалізм ще нікому і ніколи не приніс добра.

"Всього лише кур'єр"

Внесок Урсули Кучинскі в історію важко переоцінити. З цим погоджуються всі дослідники. Є чимало книг про її життя. І як би старанно автори не намагалися розкрити її особистісні характеристики – це завдання не з найлегших.

Щонайменше тому, що "Соня" ніколи не любила говорити про свою важливість у будь-яких процесах. Однак з того, що про неї відомо, зі статистики, яку наводять дослідники – "Соня" не просто була сильною шпигункою, а однією із найважливіших.

Часто на таку роботу як злам кодів, збір чи передача інформації – беруть чоловіків. У цьому випадку все це робила "Соня". І головне – розвідка була її свідомим вибором,
 – зазначив письменник Бен Макінтайр.

Наразі невідомо, чи агент "Соня" після переїзду в НДР й справді залишила шпигунське життя у минулому, чи просто працювала вже під новим прикриттям. Якщо й справді закінчила із радянськими спецслужбами, то, зокрема, чому обрала для життя саме НДР, а не Радянський Союз й чому їй дозволяли писати про шпигунські історії.

 "Соню" називали однією із найвидатніших шпигунок СРСР / Фото The Times

Питань є дуже багато, але відповідей, на жаль, практично немає. Історики та покійні працівники ГРУ називали "Соню" однією із найвидатніших шпигунок Радянського Союзу. Називали її жінкою, яка прискорила випробування РДС-1 й пишалися тим, що в їхніх лавах працювала така людина.

Сама ж "Соня" ніколи не говорила про себе у ключі величі, ніколи не прагнула слави. І завжди, коли її питали про досягнення на шпигунській роботі, вона відповідала: "Я всього лише кур'єр".