Джерело: "Спецслужби" на 24 каналі

Cьогодні Розенбергів вважають людьми, які допомогли СРСР добитися успіхів в освоєнні атомної зброї. Але чи це справді так? І чому тих, кого сьогодні називають центральними фігурами у цій шпигунській історії – насправді не зовсім шпигуни – читайте далі.

Цікаво Операція Gladio: як підпільні групи НАТО запобігали радянському вторгненню у різних країнах

► Джуліус Розенберг

  • Джуліус Розенберг народився 1918 року у Нью-Йорку, в родині єврейських мігрантів із Російської Імперії.
  • За професією – електротехнік, що в майбутньому допоможе Джуліусу побудувати непогану кар'єру.
  • У 1930-х роках Джуліус зацікавився ідеологією червоних і вступив до Ліги молодих комуністів США, яку згодом і очолить.


Джуліус Розенберг / Фото Weekend

► Етель Грінгласс

  • Етель Грінгласс – майбутня дружина Джуліуса.
  • Як і її чоловік, вона теж народилася у Нью-Йорку і теж у єврейській родині.
  • Цікавилася музикою, тому намагалася будувати кар'єру в театрі та співах. Однак пробитися на велику сцену не вдалося й Етель пішла працювати секретаркою. Але й там не вийшло.
  • Після кількох скандалів на різних роботах, вона влаштувалась секретаркою в Лізі молодих комуністів, де і зустріла Джуліуса. Між ними швидко закрутився роман. Згодом вони побралися. Звідси й почалась їхня спільна комуністична шпигунська історія.


Етель Грінгласс / Фото AFP

У 1940 Джуліус влаштувався у Сигнальний Корпус армії США. Там працював в інженерних лабораторіях – чоловік мав розробляти різні системи для керованих ракет, новітні радіоприймачі й радари, а ще – інженерні лабораторії відповідали за розробки спеціалізованих систем, що могли б забезпечити повний зв'язок між різними підрозділами Збройних Сил Сполучених Штатів. Однак пропрацювати там вдалося лише до 1945. Як тільки в Корпусі дізналися про любов Джуліуса до комунізму – його одразу ж поперли.

Перебуваючи на посаді у відомстві, він примудрився зливати "совєтам" засекречену інформацію через радіозв'язок. А ще, Джуліусу вдалося завербувати кількох людей, яких він пізніше використовував як кур'єрів для передачі документації,
– розповів дослідник Девід.

► Історія шпигунства Розенбергів викликає суперечки в істориків і дослідників до сьогоднішнього дня. Одні вважають, що обидвоє шпигували на користь СРСР, відповідно покарання, яке вони отримали – цілком справедливе – їх стратили.

► Інші ж вважають, що шпигуном був тільки Джуліус, Етель там ні до чого.

► Одні запевняють, що Джуліус вербував людей у ряди НКВС, а Етель в цьому допомагала, створюючи базу. Цей аргумент з'явився після того, як ФБР встановили, що разом із Розенбергами інформацію "совєтам" зливав її брат.

► А інші вважають, що Етель просто знала, що чоловік шпигує на користь Москви, але сама участь у цьому не брала.

Вважається, що працювати на Москву Джуліус він почав у 1942 році. Що йому обіцяли за це – невідомо, але як і в більшості шпигунських історій, варіант всього один – гроші.

До 1949 року він передав Кремлю тисячі документів із кресленнями ракет, двигунів винищувачів і головне – інформацію щодо атомної бомби. Принаймні, так вважають федерали. Оскільки він працював в інженерному відділі, то добратися до технічної документації – абсолютно не проблема. До того ж Джуліус шукав людей, які розробляли проєкт Манхеттен – це кодова назва програми розробки ядерної зброї у США. Над нею працювали найкращі вчені світу. Коли Джуліус передавав інформацію, то вона була написана від руки. Це свідчить про те, що він не розумівся в кресленнях.

Серед людей, що працювали над проєктом Манхеттен, був чоловік, на ім'я Клаус Фукс. Саме його особистість і стала причиною підозри з боку федералів. Адже Фукс – німецький фізик-теоретик. Його розглядали як найслабшу ланку, що може зрадити США. Вони, до речі, не помилися. Фукс зливав в СРСР дані про атомні бомби ще із 1943 року, але в рамках британських розробок для проєкту Манхеттен.


Клаус Фукс / Фото warfor.me

Фукс працював над уточненням критичної маси урану і проблемою розділення ізотопів. Це саме та інформація, про яку говорять в КДБ: її не міг знати Джуліус, але прекрасно розумівся Фукс. Тому перш за все, американці взялися за німця. У лютому 1950 року на прохання США, британська агентура упіймала Клауса і повезли на допит, який проводили американські представники.

Американцям вдалося дізнатися, що ключова документація в питаннях створення і розробок в питаннях атомної зброї передавалися в СРСР завдяки Клаусу Фуксу. Під час допиту, німець зізнався, що використовував американського хіміка Гаррі Голда як кур'єра.

Тоді, американська агентура взялася за Голда. Затримавши його 1 провівши аналогічні операції, він видав Девіда Грінгласса – брата Етель Розенберг. І от вже Девід і закрутив всю цю історію про те, що родина Розенбергів насправді радянські комуністичні шпигуни.


Гаррі Голд / Фото Wikipedia

За його словами, він долучився до шпигунських рядів завдяки дружині, нібито вона його завербувала. А вже сама Етель потрапила до мережі щурів завдяки чоловіку. Нібито Розенберги тримали зв'язок із консулом Анатолієм Яковлєвим і саме через нього зливали у Москву все, що могли.

Американці до справи затримання зрадників підійшли максимально серйозно. Один із членів команди Розенбергів намагався втекти до Мексики, щоб звідти перебратися до Європи. Але американці домовилися із мексиканськими силовиками, які вивезли його до кордону і передали в руки відповідних органів. У всій цій історії винними вирішили зробити саме Розенбергів.

Зверніть увагу Учасники вірили, що вони катують людей: жорстокий експеримент Стенлі Мілгрема

Уряд поклав на них провину за те, що не зміг втримати в секреті свої розробки зброї, а ще – старався знайти винних у тому, що СРСР випереджали графіки в питаннях атомної зброї – так вважали журналісти. Вони не бралися вішати на Розенбергів провину за всі американські невдачі.

А от судді і сторона обвинувачення були явно не об'єктивними. ЗМІ писали, що Етель і Джуліус отримали смертні вироки тільки через політичні мотиви цієї справи й особисту неприязнь судді до них.

Девід Грінгласс – брат Етель – під час слухань заявив, що Розенберги передали у Москву дані, що стосувалися бомби Товстун, яку американці скинули на Нагасакі у серпні 1945 року. Саме за аналогами тієї бомби "совєти" і створили власну зброю. Громадськість також вважає, що затримання Етель провели тільки з тією метою, щоб розколоти Джуліуса, але він впевнено відмовився визнавати провину. З усім тим, як свідчать деякі розсекречені документи – чоловік Етель і справді шпигував.


Девід Грінгласс / Фото The Guardian

А от щодо його дружини жодних вагомих доказів немає, крім як свідчень її брата, який пізніше зізнається – спеціально цькував Розенбергів, щоб захиститися самому.

Розенберги вперто відмовлялися визнавати провину і зраду. Коли сторона обвинувачення вже остаточно загнала їх у глухий кут, вони скористалися поправкою до Конституції США на право не свідчити проти себе. Цей крок став одним із поворотних у цій справі. Адже таке рішення вже свідчить про те, що людина щось приховує. І коли двоє підозрюваних одночасно заявляють про використання цієї поправки – це кінець. А враховуючи, що ситуація і так була проти них, шансів вийти сухими із води не було.

Досі невідомо, чи платив хто-небудь Девіду Грінглассу за його свідчення у суді. Але всі його звинувачення стосувалися виключно Джуліуса та Етель. При цьому, він намагався уникати звинувачень у бік інших зрадників.

Що цікаво, в істориків сьогодні є суперечки щодо Клауса Фукса. Одна частина стверджує, що якби не Фукс, "совєти" не те що не підірвали б бомбу в 1949 році, але й не зробили б цього і в середині 1950-х. Інша половина наполягає на тому, що секрети атомної бомби все одно розгадали б і без допомоги Клауса.

Все тому, що після другої світової, Москва (так само, як і Штати) змусила колишніх вчених Наці працювати у різних сферах оборони. Тому з Клаусом чи без нього, але бомбу створили б. А от сам факт того, що саме Джуліус вербував людей і призвів до того, що Девід, Клаус та інші отримали тюремні строки, але не Розенберги.

Увага Підрозділ SEAL: як спецпризначенці ліквідували Осаму бен Ладена та проводили потужні операції

Їх звинуватили за 11 пунктами. У березні 1951 року їх засудили згідно з законом про шпигунство. Документ передбачає довічне ув'язнення або страту. Враховуючи специфіку судової справи, а саме політичні мотиви і особисту неприязнь, колегія обрала другий варіант.

Так, Джуліус та Етель стали першими громадянами США, яких засудили до смертної кари за шпигунство за весь час Холодної Війни.


Джуліус та Етель Розенберги / Колаж 24 каналу

Страту провели 19 червня 1953 року у Нью-Йоркській в'язниці Сінг Сінг. Обох посадили на електричний стілець. Президента Ейзенхауера просили про помилування всі: від науковців до світових зірок, але він був непохитним. Втім розсекречені документи показали, що шпигуном був Джуліус, а не Етель. Виходить – її стратили просто так.