Чому кандидати в президенти не мають чіткого плану завершення війни з Росією?

25 січня 2019, 07:01
Читать новость на русском

Тема завершення війни – дуже складна. У всіх серйозних кандидатів у президенти є розуміння, що легко проблему не вирішити. Тому в їхніх обіцянках мало конкретики.

Таку думку 24 каналу висловив голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Що потрібно знати про президентські вибори-2019:​​

  • Президентські вибори відбудуться 31 березня 2019 року.
  • Офіційні результати повинні повідомити до 10 квітня.
  • Якщо буде рішення про проведення другого туру президентських виборів, то він відбудеться 21 квітня.
  • Уже 30 осіб подали документи до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатами у президенти України. Тринадцятьох із них ЦВК зареєструвала.

Читайте також: Як завершити війну з Росією: що пропонують кандидати у президенти

"Простого рішення, як завершити війну з Росією, немає. Можна пообіцяти все, що завгодно. Все залежить від Путіна. Плюс позиція Заходу. Україна, на жаль, не є вирішальною стороною. Можна говорити про позиції сили, нашої самостійності, але повинна бути спільна позиція із Заходом. Багато обмежень у пошуку формули вирішення конфлікту з Росією. І кандидати уникають конкретики. Тому що виконати не зможуть", – зауважує Володимир Фесенко.

Приміром, розповідає політолог, в Юлії Тимошенко гнучка позиція. Вона не відкидає мінських угод і мінський формат переговорів.

"Будапешт плюс" – це розширення Нормандського формату, до якого Тимошенко пропонує приєднати інших членів ядерного клубу, включаючи Китай і ЄС. Можна спробувати. Немає впевненості, що це принесе результат. Все залежить від позиції Росії. Всі проблеми в нормандському форматі збережуться і в іншому. Справа не в форматі, а в протилежності позицій Києва і Москви,
– зауважує експерт.

Читайте також: Я в справі: Вакарчук пояснив, чому його тягне в політику

Заяви Олега Ляшка про можливість відновлення ядерного статусу України Фесенко вважає популізмом.

"Ідея повернути статус ядерної держави виглядає красиво, а на практиці це означатиме конфлікт і розрив партнерських відносин із західними партнерами. До того ж, це вимагає капітальних фінансових вкладень. Прямої військової угоди зі США вимагати можна. Це не нова ініціатива. Легко сказати, але досягти без згоди США неможливо. А США обережно до цього ставляться. Не хочуть брати відповідальність за країну, яка воює з Росією. Це втягування в прямий конфлікт", – наголошує Володимир Фесенко.

Водночас такі кандидати, як Вілкул, Бойко і Мураєв, пропонують переговори з бойовиками.

Переговори з представниками окупаційних адміністрацій нічого не дадуть, оскільки все вирішує Москва. Це не буде прийнято значною частиною українського суспільства, і миру не принесе. Навпаки загострить ситуацію, і спровокує кризу в Україні,
– наголошує Фесенко.

Андрій Садовий натомість пропонує зосередитись на зміцненні переговорних позицій самої України. "Бідна і корумпована країна завжди буде легкою здобиччю для Росії і не буде надійним партнером для Заходу. Тому кожен ув‘язнений корупціонер і кожен день зростання ВВП будуть наближати час, коли на Донбас і в Крим повернеться українська влада", – таку позицію озвучує Садовий.

Кандидат від "Самопомочі" також вважає, що Україна має на даному етапі вибудувати сильну оборону на лінії зіткнення з агресором, щоб зробити ціну подальшої агресії дуже високою.

На переконання фахівця, даремно кандидати не говорять про тему миротворців. Можливо, сумніваються в реалістичності. Але, наголошує експерт, ця тема не закрита. Сценарій місї ООН також залежить від Путіна, і після виборів, на думку Фесенка, переговори відновляться.

"Кандидати в президенти роблять помилку, що не говорять про місію ООН. Навпаки це треба враховувати, оскільки це пропозиція західних партнерів. І сценарії Заходу щодо миротворців мають хоч якісь шанси", – зазначає політолог.

При цьому Фесенко наголошує: пропозиції деяких кандидатів у президенти розшити переговорний формат і включити до нього нові країни теж залежить від згоди Росії. До того ж, чим більше учасників – тим складніші переговори. На його думку, ніхто з великих країн не піде на це.