Де Росія шукає зброю для війни та чого очікувати від саміту G20: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Про повернення Росії в зернову угоду, очікування від саміту G20 та доцільність зустрічі Володимира Зеленського з Путіним, а також про допомогу Україні від партнерів та спроби Росії знайти зброю в своїх "союзників" розповів радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу.

Важливо Говорить Буданов: чому та як збуваються прогнози головного розвідника України

Чого очікувати від саміту G20

 – Кажуть, що Владамір Путін повідомив президента Індонезії Джоко Відодо про те, що він таки збирається на саміт G20, довгий час говорили, що замість нього буде Михайло Мішустін (голова уряду Росії – 24 канал), але нібито збирається сам. І відповідно Сі Цзіньпінь збирається на цей саміт. Можливо, Путін натхненний тим, що глава Китаю буде, нібито в нього там є прикриті тили, і таким чином він готовий дивитися іншим країнам у вічі. Як думаєте? Чи все ж таки не наважиться їхати?

Я вважаю, що Китай сьогодні набагато більша країна, ніж Росія, з точки зору впливів та репутації. Знаєте, це якби Росія до початку війни, коли всі думали, що це велика потужна імперія, яку потрібно боятися, говорила на рівних з Еритреєю. Тобто G20, де є Росія та Еритрея.

Такий самий приклад – Росія і Китай. Китай це набагато більш впливова в глобальній політиці країна. Тобто рівень Росії – це приблизно одна тисячна від Китаю. Який сенс мати глобальні репутаційні проблеми від Росії, але не мати від цього ніяких позитивів? Тому Китай навряд чи буде займати дуже активну проросійську позицію на G20, навіть якщо Путін там буде.

Лідери Росії та Китаю / Фото "Голос Америки"

Щодо позицій Путіна, то станом на сьогодні завдяки Росії формувався політично-військовий альянс, куди входять:

• Росія – як автор;
• Білорусь – дуже потужна і фундаментальна країна, яка на все впливає;
• Іран – теж дуже потужна і впливова країна
• Сирія;
• Північна Корея.

Цей альянс є проросійським в повному сенсі цього слова. І Путіну дуже мало спілкування в рамках цього "альянсу", він же хоче себе представляти "людиною світу", яка може впливати на глобальні правила поведінки.

Тому він думає, що приїде, в нього буде якась певна трибуна, де він зможе ті свої дивні читання ленінської прози продовжити, де він буде розказувати, хто такий Ленін, як він створював Україну, що взагалі не існує такої держави, як Україна і таке інше. Ну і він буде згадувати про болота, на яких була створена така велика й потужна Московія. Я думаю, що це комусь цікаво, але хіба лише Ірану, Сирії, Білорусі.

На сьогодні є тільки один формат глобальної політики, один порядок денний, який формують: президент Зеленський, президенти й прем'єри Європейського Cоюзу, президент США, прем'єр-міністр Великої Британії і так далі.

Інші люди сьогодні домінують, формують післявоєнний тип політичного простору світу. Але там немає Росії, треба до цього звикнути. На жаль, не всі країни вже це розуміють – низка з них думає, що Росія буде мати якесь значення після війни. Вже треба говорити про те, що закінчуйте згадувати слово "Росія", вона не буде мати суттєвого впливу на післявоєнні правила, післявоєнний формат політичних, економічних і навіть військових відносин у світі.

 – На мій погляд, було б прекрасно якби він (Путін – 24 канал) таки приїхав, і G20 почалося з того, що у всіх би спитали: "З нами присутня Росія. Ви хочете, щоб вона була в G20? Давайте проголосуємо за виключення". Усі б проголосували за виключення і сказали: "Путін, дякуємо, можете бути вільні".

Це була б дуже ідеальна картинка і, на мій погляд, якби це можна було реалізувати, це б дійсно змінило світ. Для цього треба мати велику волю лідерам інших країн. Вони мають зрозуміти, що саме таким кроком можна дійсно переформатувати глобальну безпеку.

Цікаво Чи варто Зеленському відвідати саміт G20 для зустрічі з Путіним: відповідь Офісу Президента

І, ви правильно кажете, достатньо було б сказати: "Дивіться, тут сидить особа, яка належить до категорії організаторів терористичних актів і геноцидного типу ведення війни. Ось докази – фотографії знищеної інфраструктури енергетичної, фотодокази масового знищення людей, громадян України в Харківській, Київській областях, на Херсонщині, докази спроби анексії примітивним військовим шляхом території України і так далі".

Тобто, якби це було зроблено, це була б зовсім інша людська історія. Але я знаю тільки дуже і дуже обмежену кількість людей, які були б здатні на це. Крім президента Зеленського, це міг би бути попередній прем'єр Британії, літери східноєвропейських країн, які точно розуміють, як треба себе поводити, але вони, на жаль, не в тому статусі, щоб бути присутніми на G20.

Чи можлива на G20 зустріч Зеленського і Путіна

 – А можна собі уявити ситуацію, якщо Путін таки поїде і туди приїде і президент України Володимир Зеленський просто для того, щоб подивитися в очі цьому терористу?

А навіщо? Це різні рівні вже. Є президент Зеленський, який формує порядок денний світовий. Так, у нас є певні складнощі, йдуть тяжкі переговори, досі не всі звикли до того, що Україна – це дійсно потужна країна, з якою треба мати абсолютно рівноправні відносини. А пан Путін сьогодні – це ізгой, аутсайдер. Тобто навіщо йому дивитись в очі? Щоб що там побачити?

Це ж все очевидно – ми бачимо кожен день іранські дрони, крилаті ракети. Але цей суб’єкт (Путін – 24 канал) виходить і говорить: "Ми готові сидіти за столом переговорів", і в той же час віддає наказ атакувати інфраструктуру критичну в Україні.

Ба більше, я вважаю, що поступово формуються інші центри впливу в Росії, наприклад, пан Пригожин поводиться так, начебто це він керує війною як такою, керує силовою вертикаллю. Мені видається, що Пригожин хоче вже так опосередковано сказати, що він, якщо не рівний, то практично рівний Путіну, що треба на нього орієнтуватись, що він майбутній лідер Росії.

Ну ви розумієте, що це виглядає вже зовсім не так, як це було до початку війни. Тобто Путін тепер не "ікона", Путін абсолютно прогнозований. Зрозуміло, що ця аргументація не змінилася від початку війни, тобто дивитися йому в очі, щось говорити – це просто витрачати час.

Ба більше – це означає зійти з рівня глобального політика, на якому сьогодні перебуває президент Зеленський, до рівня маленького регіонального лідера, який просто має багато зброї і доступ до ядерки. От і все, але з точки зору свідомості та інтелекту, це – абсолютно різні люди, тобто їхній рівень абсолютно різний і різний вплив на глобальну політику.

Росія вмирає. Якщо 5 чи 10 тому Росія домінувала, принаймні в європейській політиці, говорила: "Будемо робити так, ви маєте нам підіграти в тому", то сьогодні Росія вмирає як впливовий глобальний гравець. Її не буде після війни, буде маленька карликова держава з точки зору впливів. То навіщо? Це як пану президенту України розмовляти з моєю улюбленою Еритреєю.

Дивіться повне інтер'ю з Михайлом Подоляком: відео 24 каналу

Де Кремль шукає зброю для війни

 – Мені здається, що росіяни вже і самі це розуміють, тому у Москві організували цілу виставку гробів. Якраз дуже актуально, як на мене. На сьогодні 74 тисячі їх, дякую котикам зі Збройних Сил України за те, що вони нищать ворога, який прийшов зі своїми цілями на нашу землю.

Давайте трохи про тих, хто досі підтримує Росію – Білорусь, Іран, ну і Північну Корею також, тому що така "великая могучая страна", як Росія, зараз зброю просить у цих країн.

Так, Білорусь переслала 100 одиниць військової техніки, але Росія натомість перекинула "Кинджали" в Білорусь, щоб нас лякати. Щойно підіймається літак з "Кинджалами" в повітря, у нас по всій Україні звучить повітряна тривога.Треба зрозуміти, що через цинізм таких країн як Білорусь, Росія нікуди не зникає, хоч вони не можуть воювати проти ЗСУ, вони можуть бити по енергетичних та гідротехнічних спорудах в Україні.

Але між тим, по-перше, ми маємо правильно оцінювати стан Росії, бо ви сказали про 74 тисячі вбитих російських військових, але ж це некромантська держава, держава-канібал, яка своїх людей завжди "з’їдає". Це держава, яка абсолютно байдуже ставиться до того, що 74 тисячі людей вмерли. Росії люди непотрібні.

Є певна кількість людей, які їм потрібні. Це – олігархи, близьке оточення Путіна, люди, які входять в так звану "Єдину Росію", депутати в парламенті, якого не існує, силові вертикалі. Ось ці люди їй потрібні, а прості люди – навіщо? Вони не генерують додану вартість. Росія – це абсолютно слабка держава, яка живе без газу, без доріг, без якісних кар’єр тощо.

На жаль, Білорусь – це країна, яка з 1994 року, коли Олександр Лукашенко став президентом, поступово теж почала загнивати, почала просто брати гроші в більшої країни – Росії. І все, це примітивні відносини, вони нічого не генерують.

Тобто Білорусі як країни, яка щось може продавати світу, сьогодні не існує. Можливо, вона може існувати завтра, тому що в Білорусі без Лукашенка і без так званої Союзної держави є шанси стати європейською країною. Але їй треба буде забути Росію, побудувати кордони з нею, не брати з Росії грошей.

Важливо Наступ з Білорусі: у Генштабі заявляють, що окупантам потрібно мінімум 2-3 місяці

Але між тим, щодо зброї – ну забирає Росія зброю, де тільки може сьогодні. Зокрема, є Іран. Для мене дивно, що Іран під потужними санкціями виготовив тисячі дронів, крилатих та балістичних ракет.

І в мене питання, а де вони взяли запчастини до цього? Це ж електроніка. Іран не має чіпів. І Росія не дає чіпи. І Китай, певно, не дає чіпи. Але хтось таки дає їх, оскільки вони накопичили тисячу балістичних ракет. Це ж величезна кількість. Як так сталося? Треба проводити міжнародне розслідування, чому санкції так спрацювали, що Іран сьогодні має таку величезну кількість новітньої високоточної зброї, ніж Росія навіть.

Іран постачає зброю Росії / Ілюстративне фото

Але фантастика, що країна, яка ходила, бравувала (вихвалялася – 24 канал), казала, що їй немає рівних, що в неї "друга армія світу", сьогодні шукає в країнах-ізгоях зброю. Це виглядає фантастично.

Ви уявляєте репутацію? Сьогодні, коли хтось виходить з Росію і щось там на понтах говорить, то треба сміятися з цього. Це просто ніщєта, в якої нічого немає. Вона сьогодні в Ірану шукає зброю, боїться програти. Росія шукає, де собі ще перехопити хоч щось, щоб спробувати виграти війну у маленької країни.

Це нонсенс. Було б, звісно, набагато сильніше, якби Росія програла ще в 2008 році. Уявляєте собі цю сцену – Росія програє у маленької Грузії. Це було б просто феєрично. Але мені видається, що Україна – єдина держава, яка дійсно може поставити Росію на коліна. І це буде важливо в історичному сенсі.

 – Бачите, воно десь так виходить. Росія кричала, що змусить або поставить світ на коліна. І всі сказали: "А як ти це зробиш?" Вона каже, що от дивіться – і стає на коліна і каже "Дайте, будь ласка, зброю хто-небудь, бо ми програємо". І відповідно вже США звинувачують КНДР у спробі приховати поставки боєприпасів до Росії. А що би могла дати КНДР Росії? Чи дійсно таке може бути? І чи можна це відстежити?

Може бути. Це ж Північна Корея. Країна достатньо дивна, м'яко кажучи… Відстежити також можна. Можна побачити транспортні коридори, по яких все йде. І можна розуміти, що дають. А дають вони певні обсяги радянської зброї. Знову-таки в Північній Кореї ж радянська зброя є.

Зараз Україна хоче закінчити еру максимально дивних авторитарних режимів, як Північна Корея, Іран, теократичний режим Росії, яка є базою для всього світового тероризму, бо звідти все йде. Оці всі ультраправі, нацистські течії, терористичні течії, зокрема, на Близькому Сході.

Так вже повелося, що історична місія України – не лише вигнати з території України окупантів, але також і закінчити гру Росії як розподільчого центру світового глобального тероризму як такого. Думаю, ми з цим впораємося.

Але між тим. Ви знаєте, що мені дивно – що цивілізована частина світу не може закінчити, довести до кінця початі правильні справи. Дивіться, є Північна Корея. Вона існує вже там практично 70 років. Вона є ізгоєм. Санкції, не санкції, але це не заважає існувати абсолютно дикому режиму досі.

Це незакінчена справа, яку не закінчили в 50-ті. Також є Іран – санкції, не санкції – але це теж незакінчена справа. А Іран яку роль сьогодні відіграє в геноциді великої європейської країни. Це ж нонсенс.

Сирія – це також незакінчена справа. Вона домовилися з Росією та Іраном. Розумієте, не можна було домовлятися з Іраном і тим паче з Росією. Бо як тільки домовляєшся з Росією, то ти додаєш будь-де, в Сирії наприклад, нестабільності, ти готуєш більш глобальну війну. Так, була маленька війна в Сирії, а стала глобальна війна в Європі. Це прямі наслідки незакінчених справ. І Україна має закінчити справу, незалежно від того, що люди говорять "може, якось там давайте, от треба зберегти обличчя Росії".

Але ні, якщо ми не закінчимо справу, це буде кінець тому світу, до якого ми всі звикли. Де є правила, міжнародне право, де є можливість вільно мандрувати, де є взагалі можливість бути вільною людиною. Це кінець цим цінностям і цьому світу. Як це незрозуміло? Є ж конкретні приклади. Той ж Іран, та ж Сирія.

Ви знаєте, що неправильно закінчена зараз війна – це вже набагато важче, ніж вона була б неправильно закінчена, наприклад, у березні чи у квітні. Чому? Бо є величезний обсяг воєнних злочинів. А Росія, якщо не програє, то не понесе покарання за ці злочини.

І тоді вона буде розуміти, що можна такі злочини і далі коїти будь-де. Бо не буде відповідальності. Якщо Суровікін не сяде за концепцію знищення енергетичної інфраструктури України довічно, бо це пряме порушення міжнародного гуманітарного права, геноцид конкретний. Тоді Суровікін може бомбардувати будь-яку іншу країну. От в чому проблема, от які наслідки цієї війни.

Чому Росія відновила зернову угоду

 – Пройшло вже 8 місяців відтоді, як Путін збирався за 3 дні захопити Київ. Наразу він не те, щоб відмовився від цієї ідеї, просто тепер він хоче гарантій від України, що вона не знищить його Чорноморський флот.

За день до цього він говорив, що виходить із зернових угод, поки не будуть надані гарантії, потім подумав і побачив, що все працює без нього й каже: "Ай, ладно повертаюся, біс з цими гарантіями, це формальність, потім нам передасте якісь там папірчики й все буде нормально". Отже, на болотах кажуть, що ми дали гарантії безпеки, що ми не знищимо Чорноморський флот Росії. Що то були за такі гарантії?

Мені здається, що ще пару місяців, і в нас попросять дати гарантії щодо недоторканності Москви чи Омська / Томська. І, я вважаю, що ми нарешті будемо вести правильні переговори з Росією, коли будемо говорити: "Добре, ми вам гарантуємо, що на вас інші країни чи інші планети нападати не будуть". Ви ж розумієте, що Україна сьогодні все може.

Але тепер давайте серйозно щодо зернової угоди. Отже, Росія собі вигадала якусь історію, що на їхні військові кораблі, які стоять за 200 кілометрів до коридору, який гарантовано з безпекової точки зору контролюється Туреччиною, чомусьмают напасти зернові балкери.

Ми логіку не зовсім розуміємо. І не тільки ми, а й інші учасники зернової угоди не розуміють, яким чином корабель, який пливе виключно по транспортному коридору, може напасти на військові кораблі, які стоять у Севастополі? Ще раз підкреслюю, що відстань – 200 кілометрів.

Між тим, як це виглядає що сьогодні є Україна, Туреччина та ООН, які в рамках продовольчої безпекової програми вивозять певну кількість зерна. В рамках програми ООН забезпечує безпеку логістичної процедури Туреччина.

Експорт українського зерна / Колаж 24 каналу

Тобто ми даємо там якісь гарантії ООН та Туреччині, що ми будемо вивозити певну кількість зерна та будемо дотримуватися домовленостей. Тобто координаційні центри будуть працювати, щоб ці кораблі продивилися, що вони везуть в одну сторону та в іншу сторону. Отак це працює.

Але після цього Росія реалізувала шантаж – пригрозила, що вийде зі всіх угод. А Туреччина сказала: "Якщо хочете вийти, то виходьте. Це ваші проблеми". Тоді Росія зрозуміла, що не дуже після 8 місяців війни на оці шантажи люди реагують.

І висновок тут дуже важливий, це важлива історія, яка показала, що якщо на Росію правильно реагуєш, не зважаєш на оці її примітивні шантажі, то все під контролем. Головне не зважати на понти Росії.

Оце висновок й це був дуже важливий маленький етап – весь цей двіж навколо зернової угоди він дозволив нарешті нам сказати партнерам: "Дивіться, можна спокійно працювати, ставити Росію на місце, повертати її до реального світу. Й це набагато ефективніше, ніж будь-які інші формати".

 – Секрет секретом, але коли журналісти запитали у Ердогана як він переконав Путіна відновити зернові угоди, він сказав: "Я спочатку скажу Джо Байдену, а потім вже розкажу вам".

Знаєте, у Ердогана безумовно можуть бути свої секрети. Але нам тут важливі 3 речі:

• Перша – зерновий коридор, ключовим елементом якого є зерно України, працює далі. Тобто Україна все, що нам потрібно, отримує. В тому ж вигляді, як це працювало до моменту цієї ескалації з боку Росії. Тож репутаційно Україна виглядає набагато потужніше, ніж Росія.
• Друга складова – якраз щодо репутації Росії. Всі розуміють, що це на 90%лише розмови дивних людей за якими не стоїть сила. Це дуже важливо.
• Третя – партнери наші, які ще не вирішили для себе, чи може Росія програти, чи небезпечно, якщо вона програє для світу, чи небезпечно це для Європи, вони нарешті побачили, що якщо ти працюєш чітко в межах домовленостей, займаєш жорстку позицію, то Росія виглядає дуже слабкою. Це ефективно.

А щодо секретів пана Ердогана, я думаю, що він ближче до виборчої кампанії в Туреччині розкаже їх дуже багато.

 – Ви знаєте, мені сподобалася цитата Путіна, яку він промовив десь в себе на болотах. Каже, цитую: "В любом случае, даже в случае выхода России из этой сделки, мы готовы будем поставить весь объем зерна". Тобто спочатку він говорив, що він такий миротворець. що у них теж є зерно, яке можуть поставляти безкоштовно в будь-які країни, а тепер бачите, як цікаво виходить "объем зерна, который был поставлен с территории Украины". То нехай скаже правду – що це зерно, яке вони вкрали і готові комусь безкоштовно подарувати.

Взагалі дуже важливо почати називати речі своїми іменами. Це я зараз більш масштабую цю тезу. Коли нам говорять про дипломатичне врегулювання ситуації, навіть деякі політики з наших країн-партнерів, я кажу: "не говоріть нам слова "дипломатичне врегулювання", називайте речі своїми іменами – ви нам пропонуєте сказати, що ми визнаємо поразку, капітулюємо та віддаємо території Росії, зупиняємо контрнаступ. Добре, ми зупиняємо звільнення території".

Тут немає ніякого "дипломатичного врегулювання", якщо війна йде на території України за рахунок інфраструктури України, і якщо російська сторона програє. Це ж не врегулювання. Це спроба дотиснути Україну, щоб вона визнала поразку. А чому ми маємо це робити, якщо ми контрнаступаємо? Це трошки дивно звучить.

Тепер щодо цитат Путіна про зерно:

• По-перше, Росія не тільки устами Путіна, але й Пєскова каже, що ми готові поставити зерно, але не знаємо як. Тобто вони одразу кажуть "попросіть нас, щоб ми щось зробили, ще й зробіть нам дорогу, по якій ми будемо йти, ще заплатіть за це. Тобто Росія тільки говорить, це суто піар.
• По-друге, Росія дійсно бʼє по найбідніших країнах Африки перш за все й робить це свідомо, бо думає, що там дійсно достатньо примітивні люди, які не розуміють, чому вони недоотримують зерно.
• По-третє, вони дійсно вкрали певні обсяги українського зерна. Вони хотіли його продати, але усе заблоковано, тому що є кримінальні справи, які веде наша прокуратура, там багато є конкретики – російські компанії, посередники, колаборанти, які це робили логістично – завозили в російські термінали через Джанкой, через Азовське море чи навіть через чорноморську акваторію. Це все є в кримінальній справі, це є в наших партнерів. І ми це блокуємо.
• По-четверте, Росія взагалі нічого не може, коли ти займаєш принципову позицію, і виглядає це вкрай примітивно. Дивіться, Чорноморський флот не бере участі в роботі зернового коридору – там немає військових кораблів. Це була принципова позиція і ООН, і Туреччини.

То яким чином Росія бере участь у роботі цих коридорів? Вона може взяти участь лише в одному випадку, і, я думаю, пан Ердоган це пояснив Путіну – коли йдуть кораблі з різними прапорами, але прийде хтось з Чорноморського флоту і знищить зерновий балкер.

До теми Надзвичайно велике приниження для росіян: чому Путін повернувся в зернову угоду

Тому що інших варіантів участі або неучасті Росії не існує. Це очевидно для усіх, окрім дивного пана Пєскова і не менш дивного його керівника пана Путіна.

ООН починає займати жорстку позицію щодо Росії

 – Ми 8 місяців говоримо про те, що ООН – імпотентна організація, яка не може прийняти прийняти якогось конкретного рішення, вони постійно чимось "абєспакоєни" і все. Але в цей самий момент Туреччина та ООН кажуть про те, що зернова угода продовжує працювати далі. То що, в ООН починає прокидатися характер?

Не тільки в ООН. Я взагалі бачу, що поступово змінюється оцей проросійський консерватизм, коли організації просто боялись брати на себе певну відповідальність і назвати речі своїми іменами.

Сьогодні все більше і більше людей говорять про те, як все виглядає на самій справі, і ООН дійсно демонструє більш жорстку позицію. Не тільки ООН, а й МАГАТЕ. Тобто міжнародні інституції розуміють, що після 8 місяців війни в Україні очевидно, що Росія в кожному разі війну не виграє. Не буде "чемпіона", під якого треба буде знову підлаштовувати.

Росія буде нести дуже і дуже великі юридичні наслідки від цієї війни, репутаційні наслідки. Тобто стратегічно сьогодні це невигідно, навіть попри те, що Росія дофінансовує міжнародні інституції. Вона ж як з ними працює – заводить туди багато своїх людей на різні посади, фінансує якісь програми, може робити ремонти в офісах. Росія якби "купляє" опосередковано міжнародні інституції, робить це не примітивно й прямолінійно, а протягом багатьох років.

Але сьогодні ці організації розуміють, що якщо вони хочуть зберегтися після того, як війна закінчиться, то для цього треба вже робити певні кроки. Якщо всі країни, включно зі США, говорять: "Так працювати не будемо", тоді в ООН в голові вимальовується картинка: "мене завтра перестануть фінансувати – ті, хто має 80% бюджету нашої організації".

Ба більше, ці країни зможуть дійсно прийти до того, щоб проговорити можливість створення інших майданчиків та міжнародних інституцій, які будуть більш дієвими. І тому всі сьогодні прийняли себе за замовчуванням таку концепцію:

• говоримо правду – не в повному обсязі, не так як робить України,
• починаємо "пресувати" Росію, не піддаємося на їхню пропаганду;
• репутаційно відділяємо свої організації від російської частини.

І це все сьогодні виглядає саме так, як ви говорите – набагато більш дієво, ніж це було раніше.

Про ядерні погрози Росії

 – Давайте тепер про черговий ядерний шантаж. Там знову замайоріли повідомленнями ЗМІ, що хтось в Росії обговорює застосування тактичної ядерної зброї, але роблять десь в керівництві російському, але без Путіна. Самі щось обговорюють.

Це ж стандартна історія, коли людина не має аргументів, вона практично постійно повторюється, повертається до дивних аргументів: ядерна зброя, ядерна зброя…

Дивіться, це Росія сама себе репутаційно принижує. Як це виглядає. Ти зайшов, всім сказав, що "у нас спєциальниє часті воєнния, такая профєсіональная армія, всєх снєсьот сразу". Зараз в тебе нема професійної армії, немає спецназів і таке інше. І що ти говориш? "Я все одно крутий, бо маю ядерну зброю".

Це виглядає вкрай принизливо для людей, особливо для цієї істоти, яка має певні психіатричні чи психологічні проблеми і тд. Це для неї проблема. Але вона не може визнати. І не лише ця людина, а всі, хто постійно в Росії повертається до ядерної зброї. Це ж пропагандистські наративи.

Путін продовжує погрожувати ядерною зброєю / Фото Укрінформ

Як це виглядає збоку? Ти проти неядерної маленької держави, яку хотів закидати спецназом за 3 дні, сьогодні говориш, що "в нас є ядерна зброя, ми вас в будь-якому випадку" знищимо. Тобто ти виглядаєш вкрай мерзенно. В тебе немає аргументів…

 – Спочатку "ми спробуємо вас перемогти, а потім, якщо вас не переможемо, то у нас є ядерна зброя"…

Звісно. Ти кажеш, що "вибачте, просто так сталося, що в нас була ця ядерна зброя. Десь колись щось вкрали. І таким чином накопичили певний ядерний арсенал. Ми не знаємо, в якому він стані. Ми ж Росія. Ми взагалі нічого не знаємо. Але між тим в нас є ядерна зброя. Тому дивіться – ми програли, ви нас принизили, але ми все одно можемо використати ядерну зброю".

Це виглядає вкрай огидно. Хочу, щоб у світі розуміли, що Росія нічого не може! Це – маленька мерзенна країна, яка може тільки от-так сидіти-сидіти, а коли ти по вухах надавав, то вона після цього: "А я ножа ще маю. Я тобі в спину встромлю ножа". От так виглядає. І треба так ставитися до Росії.

У Росії наростатимуть панічні настрої

 – Сьогодні ми вже згадували, що 74 тисячі мінуснулися з регулярної армії. Шойгу сказав на днях, що мобілізація закінчилася, що "всьо, спасіба, хватіт. Набрали достатньо". Якась частина досі там лишається на болотах навчатися, але з навчанням не пішло, бо вже є повідомлення, що там вони "абєспакоєни" вошами в мобілізованих. При цьому рязанський воєнком сказав, що "закінчення мобілізації ще не означає її припинення".

По-перше – все, що говорить Росія і тим паче її шамани – не відповідає дійсності. Це – абсолютний фейк, завжди. Росія проводить мобілізацію і надалі, зараз це має назву "призов". Тобто, вони провели певну мобілізацію, зараз із 1 листопада проводять плановий призов. Умовно, росіяни мобілізували 220 – 250 тисяч, а з них 87 тисяч відправили в зону ведення бойових дій, без підготовки.

А війна – артилерійська і це трошки інше. Ці люди потрібні тільки для того, аби сидіти в першому ешелоні і кількісно створювати ілюзію, що там хтось є. Щоб українська артилерія працювала по цих людях і витрачала снаряди.

Але між тим, далі у них триває з 1 листопада призов – це 128 тисяч росіян, які мають бути призваними у стандартних рамках призовної кампанії. Після цього, росіяни далі продовжать мобілізацію.

Але Росія програє війну, це дуже важливо зрозуміти. Росія панічно боїться всього, що зараз відбувається. Самі росіяни не готові виходити на вулицю і питати: "Чому ми воюємо в іншій країні, програємо, нас масово вбивають, але ми продовжуємо вдавати, що це захист "родіни". Росія досі не готова це зробити, 74 тисячі "двохсотих" – це недостатньо, 100 тисяч поранених чи зниклих – недостатній аргумент для того, аби Росія врешті вийшла на вулиці та запитала: "Чому ми в іншій країні так масово гинемо?".

Ми поки таких дій не очікуємо, але ми очікуємо, що панічні настрої зростатимуть із шаленими темпами. Дивіться – мобілізація, потім призов і знову мобілізація, це триватиме постійно. Вони хапатимуть людей просто на вулицях, бо ті, хто хотів добровільно піти на війну – вони вже всі практично "200". Ті, хто хотів піти за контрактом і заробити грошей – вже всі прийняли таке рішення.

Мобілізація в Росії / Фото "Слово і діло"

Сьогодні вони примусово забирають всіх людей і практично вся складова чоловічого населення Росії – сидить вдома і ховається. Це ж інше життя – вони не виходять на вулиці, окрім мажорів, у яких є можливість не йти воювати. У Росії тестують роботу сирен, триває перевірка бомбосховищ. В них триває перехід економіки на військовий лад, продовжується закриття кордонів.

Також в Росії тривають судові процеси, коли люди кажуть, що не хочуть воювати в Україні, бо це дивна війна – такі люди отримують свої 7 чи 10 років у в’язниці. Пропаганда продовжує ескалацію – це ж страшні часи. Подивіться, що такої країни, як Росія – немає. На мою думку, жити сьогодні там – як жити на вулкані.

 – Кордони закривають, людей не випускають – для тих, хто не хоче служити, я так розумію, навіть готові повернути смертну кару. Але днями була історія про підірвані Ка-52, і все це відбулося на аеродромі в Псковській області. І Скабєєва почала розповідати, що це діло рук українських диверсантів, що очевидно. Мабуть у нас є десь відчинені двері і ми через них можемо дійти аж до Псковської області, щоб зробити все те, чого ми хочемо.

У нас є "портали", і ми можемо по всій Росії пересуватися абсолютно спокійно (сміється). Дійсно, цей пан, який постійно говорить про ядерну зброю – Мєдвєдєв, він так само сказав, що можна вводити смертну кару, для тих, хто не хоче воювати.

Це дуже важливо і було б вкрай бажано, аби її ввели. Це некроманська держава, яка постійно займається розстрілами. Якось дивно, що смертну кару досі не ввели, і я можу тільки поаплодувати пану Мєдвєдєву – він правий, треба ввести смертну кару в Росії.

Я думаю, що через кілька місяців, відсотків 30 населення Росії – "будуть українські диверсанти". Бо вся ця конструкція, яку там будували 20 років – занепадатиме дуже і дуже швидко. Ми вже бачимо симптоми цього гниття і бачимо те, що втрачається керування цією силовою вертикаллю, особливо в регіонах.

Це не конфлікти протестного характеру – там ніхто не виходить на мітинги. Але це відмови від мобілізації, це конфлікти на силовому рівні. Також відбуваються підриви, але тільки військкоматів. Мені здається, що в міру просування ЗСУ до міжнародно визнаних кордонів, кількість ексцесів буде суттєво наростати.

До теми Росія згорнула публічну мобілізацію: у Генштабі розповіли, які далі плани в Путіна

Це будуть десятки та сотні, бо Росія втрачає керованість. Країна розуміє, що Путін – не ікона і не вождь. Це достатньо примітивна людина, яка помилилась із оцінкою того, що він робить. Крім того, росіяни підсвідомо розуміють, що вони не круті нащадки "дєдов" – це примітивні люди, які не вміють воювати.

Так, кількісно – їх багато, сарана – це завжди багато. Тому давайте спостерігати, скоро ми побачимо дуже багато історій про підриви транспорту, комунікацій, військової техніки по всій країні. І це буде велика "портальна сітка" українського виробництва.

Про ситуацію на фронті та постачання озброєння

 – Давайте тоді про просування, бо сьогодні Стрємоусов записав чергове відео про те, що "Росія в Херсоні навсєгда". Записав він це відео у авто, і каже що все "без паніки та за планом". Але позаду нього в авто були зібрані його речі. Він розповів що окупанти "евакуюються" вже і з лівого берега Херсонщини, також з’явилось відео, що із будівлі Херсонської ОВА зняли "триколор. У мене таке відчуття, що вони аж надто швидко втікають. Це дуже схоже на якусь пастку.

Це справді схоже на пастку, бо просування триває, але через дуже важкі бої. Це кліматично важко, росіяни накопичили багато зброї і у них великий контингент там. До речі, вони туди підвезли мобілізованих із Криму. Впринципі, у нас важкі бої по всій лінії фронту, але це не заважає нам просуватись кілометр за кілометром.

І ми так і будемо робити. Щодо цього пана (Стрємоусова – 24 канал), то він може залишитись назавжди, ніяких питань, для цього є технологія – ми вже "задвохсотили" дуже багато колаборантів, тому він може назавжди залишитися в Херсонській області. Нехай просить наших військових, і вони йому допоможуть назавжди залишитися в Україні.

Я думаю, що він буде будувати "зємлянку" десь там в Сибірі. Але після того, як ми виграємо війну, ми подамо списки, і оцей Стрємоусов, я думаю, дасть дуже цікаві свідчення про те, що відбувалось з окупаційною адміністрацією, хто які накази давав і так далі.

Вони ж люблять "поболтать" – Стрємоусов, Балицкій, Сальдо – вони дуже багато розкажуть для того, щоб трошки інші терміни ув'язнення зменшити. Вони ж хочуть назавжди. Можемо навіть запропонувати їм колонії спеціальні в Херсонській області. Я думаю, ми вирішимо питання.

Між тим, давайте серйозно. Просування на Херсонщині є, просування тяжке. Росія все ж таки ще має низку військових спроможностей, в тому числі велику кількість снарядів тяжких калібрів.

ЗСУ поступово звільняють Херсонщину / Ілюстративне фото

Коли ми з партнерами це обговорюємо, ми кажемо: "Дивіться, є математична спроможність того, як ми маємо просуватись, для цього нам треба знищувати склади 2 – 3 порядку, а це, наприклад, 100 кілометрів від лінії фронту, щоб вони не могли активно використовувати свої снаряди радянського калібру. Тому допоможіть ракетами певної дальності.

Я сподіваюся, що наші партнери до цього дійдуть. Правда, я прочитала, що Італія нам знову заморозила поставку, попри те, що президент Зеленський просив про це.

Ні-ні. Знаєте, президент Зеленський дуже активно працює і особисто формує стратегічні позиції для тієї чи іншої країни, далі йде логістична робота з точки зору того, коли, що і як ми отримуємо.

На мій погляд, сьогодні ці переговорні процеси набагато більш лояльні – з точки зору лояльності тієї сторони, з якою ми розмовляємо. Це ж питання не тільки переговорного процесу і прийняття рішень, а й виробничої спроможності, складської спроможності, чи є в такій кількості це в тої чи іншої країни.

І це дуже тяжко, тому що ніхто в великому обсязі зброю не накопичував навіть близько. Жодна велика країна – Німеччина, Франція, Італія – не накопичувала такої кількості снарядів, які накопичені ще з радянських часів у Росії.

Але в чому феномен цієї війни. Україна створила свого роду логістичний центр, який може брати різну зброю з різних країн, моделювати, тренувати своїх хлопців. Це ж не один тип зброї, як у Росії, наприклад, 152 калібр, а багато різних виробників.

Проте Росія теж не просто стоїть. Там не просто так стоїть певна кількість мобілізованих людей. І в них ще є достатньо снарядів 122 і 152 калібрів, якими вони по 50 тисяч в день по наших позиціях відстрілюють. Це дуже багато, і ми партнерам пояснюємо, що хочемо зменшити цю кількість, наприклад, до 20 тисяч. Для цього треба знищити склади 2 – 3 порядку.

 – Бачите, про Херсон вони останнім часом надто активно говорять, що викликає в нас певні занепокоєння, можливо, вони щось для нас готують. Натомість про Донецьк та Луганськ вони взагалі мовчать. Хіба що, Пушилін заявив, що відбувся черговий обмін полоненими. Певно, у них почалися бунти на болотах через те, що вони зазвичай про обмін мовчать, і тепер вони "впєрєді планєти всєй", тільки є якісь певні домовленості – вони вже кричать, що є певний обмін.

По-перше, на Донецькому напрямку тяжкі бої – в районі Соледару й Бахмута – дуже тяжкі. Бо це практично єдине місце, де сконцентровані саме боєздатні підрозділи професійної російської армії, там сконцентровані так звані ПВК – близько 30 тисяч, там певна кількість мобілізованих зеків, кадирівців і таке інше.

Там дуже тяжкі бої ідуть, але за 4 місяці вони так і не просунулися на Бахмутському напрямку, усе застигло. Ми, на жаль, також не просуваємося. Але, я думаю, що в міру того, як ми будемо додаткову зброю отримувати, просуватимемося в цьому напрямку в тому числі.

Бо я особисто вважаю, що дуже швидко почнеться правильно фіналізація війни, як тільки ми заберемо Донецьк чи Луганськ. Це буде символічно, і після цього почнеться кінцевий обвал цих наративів російських, вони почнуть між собою чубитися – у самій Росії.

Щодо обміну – то ні, це виглядає трошки ширше, треба дивитись на наступне: є розуміння росіянами, що якщо вони раніше могли собі дозволити по-хамськи ставитися до "Женевських конвенцій", то зараз вони хочуть таким чином продемонструвати, що вони нібито дотримуються правил ведення війни, що вони готові змінюватися і таке інше.

Це вони собі хочуть трохи послабити оце вкрай негативне відношення до них з боку міжнародної спільноти, яка вважає що це дійсно варвари, які абсолютно щиро відкинули всі правила ведення сучасної війни. Звідси пропагандистські крики про те, що "ми теж тут щось міняємо, ми хочемо міняти".

Між тим, якщо міняєте, якщо готові міняти – для нас це важливо, тому що наші хлопці – золотий фонд України, на відміну від тих, хто воює з боку Пушиліна, з боку квазіреспублік на території Донецької та Луганської областей.

 – Знову повертаючись до зброї, ми розуміємо, що нам наші партнери надали вже зброї на 86 % річного оборонного бюджету Росії, якось відразу подумала про те, що ми тепер "на рівних". Але потім згадала, що вони то накопичували роками. Тепер та ж Скабєєва пише про те, що міноборони Росії підписало контракти на постачання снайперських гвинтівок Чукавіна. Тобто ми тут говоримо про HIMARS, "три топора", новітню зброю, а вони гвинтівки змінюють.

Нехай вони це продають своєму електорату. Ба більше, я думаю, що ця пані може "продати" те, що Т-55, які зняті з консервації, були на чергуванні в радянській армії ще в 60-ті, що це дуже важливі танки і дуже високотехнологічна зброя. Нас це влаштовує, до реч, і це влаштовує світ.

Знаєте, це навіть виглядає круто. Всі ж казали, що російський військово-промисловий комплекс – це щось дуже потужне, треба купляти зброю в Росії, вона має домінувати на глобальному ринку продажі зброї, а зараз світ бачить, що Росія немає нічого сучасного і високотехнологічного.

До теми План перевиконано на 32 мільйони: Притула достроково закрив черговий мегазбір

Так, є певна низка деяких форматів ракет, але "калашнікови" і "трьохлінєйкі", Т-55 – це все, що Росія може демонструвати на полі бою. Немає сенсу взагалі з Росією консультуватись, як треба вести сучасні війни. Ви ж розумієте, що це країна, яка воювати абсолютно не вміє з точки зору оперативного й стратегічного планування.

Все, що може Росія, це атакувати цивільну інфраструктуру літаками стратегічної авіації, яку вона підіймає над своєю територією чи над територією дуже великої країни Білорусі. Росія абсолютно чітко обнулила:

• армію та військовий досвід;
• військово-оборонний комплекс – я не знаю, ким треба, бути, щоб підписувати контракти на закупівлю чогось російського виробництва. Це ж нонсенс.
• легендарну радянсько-російську дипломатичну школу. Немає більше такої школи. Є певні пани на кшталт Лаврова, які два слова зв'язати не можуть, щоб пояснити щосьь, і тому говорять якимись віршами, про який ми з вами вже говорили
• свою пропаганду, адже ви (24 канал) даєте можливість конкурувати інформації як такій, а Росія примітивно собі продовжує: "Ми пєрєдалі в армію новиє снайпєрскіє вінтовки і єто сущєствєнно повліяєт сєйчас на атріцатєльноє наступлєніє".

Це виглядає настільки мерзенно, що в принципі Росія скоро буде синонімом вислову "абсолютне обнуління всього".

 – З "новимі вінтовками" ми переможно повернемося до наших кордонів 1991 року. Ну, яка країна – такі й перемоги, що поробиш. Пане Михайле, наостанок спитаю вас про цей обмін – чи відомо щось про нього, чи можемо ми щось додати зі свого боку, чи таки треба почекати ще?

Ні-ні, почекаємо, коли вже буде розумінням логістичної процедури, коли точно будемо розуміти, що це все йде за планом, забираємо. Звісно, ми скажемо. Це ж не питання пропаганди, ви ж розумієте. Нам не треба вже говорити про те, що ми б'ємось за кожну свою людину, яка перебуває сьогодні в полоні.

Днями ще 74 захисники "Азовсталі" повернулися додому / Колаж 24 каналу

Мені видається, що це всім вже в Україні зрозуміло, що в нас дуже ефективно працює і штаб щодо звільнення, і ГУР, яке цим опікується, і офіс пана Андрія Єрмака, який саме опікується звільненням полонених і таке інше. Тому, я вважаю, що ми абсолютно чітко вже довели своєму суспільству, що кожен для нас цінний, ми кожного заберемо незважаючи ні на що.

 – Обов’язково, тому що для нас кожен захисник та кожна захисниця — на вагу золота. А росіян, як ми знаємо, ще треба вмовляти забрати своїх.

Знаєте, я вам скажу так: українцем перестати бути неможливо – ти або українець, або ні. Це дуже просто. Не можна в такому питанні на двох стільцях сидіти. Тому, я вважаю, що кожен, хто сьогодні, після восьми місяців війни ще не зрозумів, що таке Україна і не зробив все, щоб прийти до себе додому – це не українці.

Немає ніяких там (на квазіреспубліках – 24 канал) інших громадян, які там щось зрозуміли, потім будемо з ними розбиратись. Треба це вже нарешті усвідомити: або в тебе в серці є країна, заради якої ти живеш, навіть якщо тобі було складно 8 років, і ти сьогодні прийняв рішення повернутися до неньки, ти не українець в принципі. Тому немає ніяких українців, які живуть або воюють за квазіреспубліки. Це люди без громадянства та без Батьківщини.