Діти виростуть і будуть схожі на вас: чому з молодим поколінням варто говорити про війну

Навіщо говорити з дітьми про війну

Говорити з дітьми про війну і можна, і потрібно.

По-перше, тому що діти вже знають, що війна є. І у них, цілком природно, виникають про неї запитання.

Більше про це читайте тут Війна на Донбасі та національна ідентичність: як змінилися українці

По-друге, тому що такі розмови стають одним з факторів, навколо яких будується виховання громадянської свідомості.

Для чого потрібне патріотичне виховання? Воно має стати своєрідним інтелектуальним щепленням від байдужого ставлення громадян до своєї країни та її розвитку.

Як правильно виховувати патріотизм та що для цього потрібно, записано у Стратегії національного патріотичного виховання, яку прийняли в Україні у 2015 році.

У цьому документі визначені ключові національні цінності, з якими діти мають знайомитись ще змалечку:

• воля,
• самобутність,
• гідність,
• соборність.

Стратегія також пояснює, що кінцева мета національно-патріотичного виховання – формування української ідентичності саме на основі цих цінностей.

Виховання ділиться на три складові:

• громадянсько-патріотичне,
• духовно-моральне,
• військово-патріотичне.

Кожну з цих складових зараз можна проілюструвати прикладами з війни із Росією та українських захисників, які взяли у ній участь. Це не означає, що дитинство намагаються централізовано мілітаризувати. Так дітям наочно демонструють, захищатись від агресії – це нормально.

Також важливо Росія зібралася повністю інтегрувати окупований Донбас, – розвідка

Як пояснюють у Міністерстві молоді та спорту України, саме тому до заходів, які спрямовані на формування оборонної свідомості серед молоді, часто залучають ветеранів.

За словами Євтушок, гра "Сокіл Джура" в цілому може вважатись гарним прикладом реалізації Стратегії.

"Вишкіл впроваджується Міністерством освіти, але ми забезпечуємо підготовку фахівців на проведення цієї гри. У чому її плюс – це не разова акція. Має бути і працювати система. Не повинно бути якихось заходів заради заходу, зібрання людей заради зібрання людей, після якого не сформовано ні сенсів, ні цінностей. Плюс "Джури" саме в тому, що діти протягом року працюють в гуртках, з фахівцями, з вчителями, які також проходять зараз тренінги", – пояснює представниця Міністерства молоді та спорту.

Отак по кожному напрямку в рамках Стратегії Міністерство молоді та спорту разом з іншими профільними міністерствами розробляє програми, реалізовує проєкти та створює методички.

Втім, як зазначила заступниця директора з виховної роботи київської школи №305 Світлана Коваленко, Стратегія та розроблені в її рамках методички – це чудово. Але готовність школи брати на себе відповідальність та підходити до реалізації Стратегії творчо – теж важливі.

Коли можна починати говорити з дітьми про війну

Відповідати дітям на питання про війну можна з будь-якого віку.

За словами Коваленко, діти не мають рости відірваними від оточуючої реальності. Головне – по-різному підходити до різних вікових груп та не заважати дітям реалізовувати їхні ініціативи.

Якщо прийдемо у початкову школу, де ходять з великими переляканими очками першачки, і почнемо розказувати: "От, у нас в країні війна, всі ховайтеся", ми просто залякаємо дітей. Має бути різний підхід,
– пояснює вона.

Її професійний досвід показує, що живі зустрічі є найкращою альтернативою розмовам зі "страшилками". Тому що це – живий формат, який дозволяє задовольнити цікавість. Найбільше, за словами педагога, під час зустрічей з ветеранами наймолодших дітей цікавить, з чого зроблені військовослужбовці. Буквально.

Коли до нас прийшов боєць з нашивкою "кіборг", діти підходили і щупали його за руку. Перевіряли, чи дійсно в нього там немає сталі під одягом. Це важливо і для дітей, і для ветеранів,
– каже Коваленко.

З її досвіду випливає, що можливість долучитись до волонтерської допомоги – ще один варіант реалізації патріотичного виховання для наймолодших. Ідеться не про якісь особливі речі. Навіть просто намалювати для бійців малюнки – допомога. "Особливо дітей розпирає від гордості, коли бійці приходять і кажуть, наскільки важлива для них їхня підтримка. Діти з радістю йдуть на уроки малювання. Тому діти початкової школи, з початкової ланки мають усе знати про те, що відбувається", – каже вона.

У середніх та старших класах, коли діти стають більш усвідомленими, розповідає Коваленко, розмови стають серйознішими та відвертішими, і зустрічі дітей з ветеранами чи родинами загиблих захисників минають в іншій тональності.

Звернуть увагу Ворог має знати, що кожен двір – це фортеця, – Залужний про закон щодо тероборони

У старшому віці діти самі стають ініціаторами змін у своєму середовищі. "Наші діти підказали ідею, яку ми потім розвили в шкільний проєкт, який в називається "Реабілітація родин АТО та членів їх сімей художніми засобами". Приходять мами загиблих, приходять бійці, і ми просто своїми руками щось робимо. Крайній раз виготовляли плакати із долоньками. Перед цим робили якісь прикраси, робили трипільські вироби. На таких зустрічах саме єднання родин, бійців і дітей є фактором, що спонукає дітей шанувати і свій народ, і своїх воїнів, і свою країну", – розповідає Коваленко.

Ще один наслідок патріотичного виховання, який проявляється у старшому віці – діти починають змінювати світогляд дорослих. Вони популяризують українську мову вдома, спонукають батьків бути активнішими та починають відстоювати свою позицію перед вчителями.

Що, до речі, не завжди проста справа. Про проблеми у спілкуванні із педагогами старшого покоління, особливо на тему війни, зараз також говорять на різних рівнях.

Однак іноді доторкнутись до реальних історій захисників України цілком достатньо, щоб у вже дорослої людини змінилося ставлення до цих подій.

Приклад – реакція відвідувачів на експозицію музею АТО в Дніпрі. За словами однієї зі співзасновниць музею Наталії Хазан, приїжджаючи до музею на екскурсію, відвідувачі опиняються у трьох точках: військова частина, Музей АТО і Алея героїв. За день вони отримують інформацію, яку більше не отримують ніде. І це, за словами Хазан, часто змінює погляди на події останніх років навіть у людей із дуже проросійськими поглядами.

Ветеран Євген Степаненко свій візит до школи на зустріч із учнями називає екзистенційним досвідом. "Я не хотів іти до школи, бо з дитинства пам'ятаю, як до нас приходили ветерани. Дідусі стояли переляканими, втискались у шкільні стіни. Ми до них бігли з квітами. Вони дивилися на нас і не розуміли, про що з нами говорити. Ми не розуміли, про що у них питати", – каже він.

Однак, за його словами, найбільш напруженим у цій зустрічі виявилось спілкування не з дітьми, а із вчителями. Головним чином, через різні погляди як на явище війни, так і на події на Донбасі.

За словами Євтушок, така проблема дійсно існує. "З цим також треба працювати. Тому ми максимально намагаємося проводити для вчителів тренінги з інформаційної безпеки, з правильних наративів, з роботи із сенсами. Тому що тема війни – складна. Особливо з психологією дітей", – каже вона.

Як правильно говорити з дітьми про війну

Максимально чесно. Але, звісно, адаптуючи свої відповіді під вік дитини.

Степаненко на прикладі власної доньки зрозумів, що дітей у війні цікавить зовсім не те, що можуть уявити дорослі. З його слів виходить, що головне – чути, про що саме питає дитина і не нав’язувати нічого.

Так разом із донькою Соломією ветеран створив книгу "Абетка війни". І вона створена у вигляді діалогу із відповідями доньці на її запитання про війну. Всі питання розміщені в алфавітному порядку, і всі вони – базуються на його реальному листуванні із донькою.

Перша літера "А" – це питання "А коли закінчиться війна?". Дітей не хвилює слово "автомат", не хвилює слово "армія", їх хвилює дуже просте питання. Все. Ця книга – це діалог між мною і дитиною,
– каже Степаненко.

Він визнає, що його проєкт – лише одна спроба зрозуміти, як пояснювати дітям, що відбувається. Але чим більше буде таких спроб – тим краще.

Зверніть увагу Україна передасть Інтерполу дані про сотні російських найманців

Тому що якщо батьки та школа не зможуть відповісти дітям на питання про війну, відповіді вони зможуть знайти в інших джерелах. У тому числі – створених російською пропагандою, які не будуть закладати підґрунтя для успішного розвитку країни.