Трампа треба ставити перед фактом – сьогодні в Росії знищено це, завтра – те: інтерв'ю Володимира Огризка

Відомий український дипломат, міністр закордонних справ України 2007 – 2009 років, а також очільник громадської організації "Центр дослідження Росії" (ЦДР) Володимир Огризко став гостем студії 24 Каналу.

У розмові з журналісткою Анастасією Норіциною експерт прокоментував небажання американських оборонних гігантів передавати Україні ліцензії на виробництво протиракет для Patriot, пояснив, чому Захід водночас декларує підтримку України й зберігає вигідні для Росії економічні канали.

Окремо пан Огризко зупинився на російських псевдовиборах, ролі ФСБ, межі терпіння російського суспільства та реакцію Європи на російську енергетику.

Patriot як фактор геополітики та українська балістика

Чи дійсно американці бояться того, що Україна створить дешевшу і кращу альтернативу Patriot, і таким чином перехопить частину світового ринку зброї після війни?

Перша причина – [американці] справді бояться, що технології у якийсь спосіб можуть опинитися у ворога. Це дорого, це розроблялося десятиліттями, це коштує мільярди і мільярди, і мільярди. Тому тут є логічна причина сказати, що ми боїмося. В Україні є російська розвідка, вона може щось вкрасти. Тут я б сказав, що певні обґрунтування такої позиції можна зрозуміти.

Але це ж ще питання розміщення заводу. Його можна розмістити в будь-якій західній країні в Європі й виробляти ракети для систем Patriot: в Польщі, Німеччині, Франції, де завгодно. Але зробити так, щоб це справді був максимально захищений об'єкт і куди ніякий російський комар носа не засуне.

Але це, мені здається, відмовка, тому що в першу чергу йдеться про те, за що американці справі бояться. Це те, що ми будемо працювати значно ефективніше. Ми знайдемо можливості це удосконалити й зробити так, що і Lockheed Martin, і Raytheon почнуть просто зазнавати колосальних збитків, бо сьогодні вони монополісти у світі. Сьогодні ніхто, крім американських цих фірм, не може такі системи виробляти. Є ще у нас Японія, яка має ліцензію, але вони узгоджують свої дії з американцями дуже жорстко.

Отже, у нас залишається один вихід – робити своє.

Мене, чесно кажучи, дещо розчарували заяви керівника FirePoint Дениса Штілермана, який, на відміну від тих заяв, які він робив раніше, що випробування, і при тому по Москві, відбудуться вже восени, тепер переносить це вже на середину 2027 року. Це сумно, але не трагічно.

Чому не трагічно? Тому що насправді, як говорив, на жаль, колишній міністр оборони Федоров, в день його звільнення відбулися державні випробування інших балістичних ракет. І були залучені заводи, які виробляють на державних підприємствах балістику. Випробування були, за інформацією Федорова, успішними. Отже, треба зараз провести остаточні сертифікаційні роботи й випускати цю ракету в промисловий масштаб.

Якщо це так, то тоді треба думати не над збиттям ракет, а над ураженням пускових установок. Це складно. Спеціалісти кажуть, що це непросто робиться. Треба мати додаткову інформацію, але вона, на щастя, є. Тут американський президент начебто досі тримає лінію за нас, і розвідувальною інформацією діляться. І якщо цю розвідінформацію помножити на нашу балістичну ракету, то, на мій погляд, пускові установки росіян будуть знищені.

І вже навіть без цього є, завдяки діям "Мадяра" (Роберт Бровді, командувач Сил безпілотних систем, – 24 Канал) і його колег, Крим у цьому контексті починає здавати, тому що методично винищуються, в тому числі пускові установки. Тому якщо південний напрямок пусків ракет буде закритий – це вже значний плюс. Вже не кажучи про те, що треба буде бити по Брянщині, по всіх тих місцях, де зараз базуються оперативно-тактичні ракетні комплекси.

Але щодо пускових установок є один маленький нюанс, і Володимир Зеленський під час розмови з Трампом про нього згадував і навіть просив повпливати на Ілона Маска, щоб він дозволив нам використовувати Starlink на російській території. Це для того, аби швидше вражати ці пускові установки, тому що всім зрозуміло: вони пересуваються, вони не стоять на одному місці.

Але поки відповіді немає, і нібито сам Маск відмовився від зустрічі із Зеленським. Зараз зв'язок іде по лінії Федоров – Маск. Поки що, на жаль, як кажуть люди, посвячені в ці справи, для нас марний.

Я тут бачу не позицію Маска. Маск все-таки при всій своїй геніальності й унікальності людина залежна. Це позиція Трампа, і він не дозволяє поки що Маску це робити. Саме через те, про що вже Настя сказала, у такий спосіб намагаються тиснути на нас для того, щоб ми прийняли якісь умови, які нам явно неприйнятні.

Це така цинічна політична гра і Трампа, і, до речі, тих фірм, які працюють в Європі. Нещодавно я читав, що австрійські правоохоронні органи затримали представника, здається, Білорусі, який утворив в Австрії компанію, яка всі ці роки через тридцять п'ять прокладок постачала необхідну техніку Росії. Добре, що хоч зараз викрили. Але скільки таких фірм, які не викриваються?

А скільки, от ви навели цифру про 80 мільйонів євро щоденно, які Путін заробляє на постачаннях газу в Європу? А це ж не поодинокі приклади. Тому, з одного боку, начебто є бажання допомогти, а з іншого боку, є отой самий принцип: будемо продавати все, аби тільки купили – і продамо навіть свою власну маму. На жаль, цинізму в сучасному світі надзвичайно багато.

Інтерв'ю 24 Каналу з Володимиром Огризком – дивіться відео:

Удари по Росії, фейкові вибори та нові "кумири" з "Яблука"

Наш глядач під ніком "Дженет" пише, що нам не потрібно витрачати мільйони доларів на антибалістику, не гнатися за пусковими установками, а гатити по виробництву балістики.

Тут можна і погодитися, і не погодитися. Все-таки, згадаймо Воткінський завод, ключовий завод для виробництва російської техніки для ракет. Прилітало, і були доволі серйозні пошкодження. Те, що географію уражень треба поширювати, тут ніяких сумнівів немає. Але я думаю, це просто черговість. У нас не є необмежена кількість ударних засобів, тому треба просто вибирати пріоритети.

Зараз відбомбилися і ще продовжуємо по системі Wildberries, що дає свої серйозні економічні, психологічні й соціальні ефекти. При цьому продовжується робота по НПЗ. Подивіться, долетіли до Нижньовартовська. Це вже суперрезультат. Вже далі тільки Владивосток залишається. Де, до речі, теж уже почало палати. Значить, там уже працює українська розвідка і працює дуже непогано. Отже, підпалювання Росії продовжиться.

Але я згоден з нашим шановним глядачем, що треба, безумовно, не тільки ганятися за пусковими установками, а й знищувати те, звідки вони походять. Це правда. Але знову ж таки, "Мадяр" каже (я десь чув таку цифру), що якби у нього було належне фінансування, то можливість ударів по Криму збільшилася б в сім разів. Немає фінансування. Ось якраз і тема, яка підіймалася на нараді послів, про зброю і гроші.

Якби у "Мадяра" була необхідна кількість фінансування його продуктів ураження, Крим би вже давно відплив би від Росії. Так само це стосується і континентальної Росії. Тому питань, на жаль, вистачає. Головне – як правильно їх розподілити по черзі й що робити першим, другим, третім і так далі. Цим займається Генеральний штаб та політичне керівництво.

Глядачка Катерина Баранецька пише: я бачу єдине, що може допомогти Україні зараз – це кожен день лупити по містах Московщини. Московити повинні на власній шкурі відчути, що таке справжня війна.

Але чи відчувають вони, навіть коли ми бачимо ці прильоти по Wildberries? Максимум, що можуть зробити росіяни, це записати відео у свої соціальні мережі й все. Далі всі нібито з цим змирилися, знають, що прилетить і по наступних складах. Але результат, хоча мені здається, що невипадково ми діємо саме по населенню, яке має можливість якось висловлювати свою думку. Я маю на увазі підприємців, які не просто ж так стали тими підприємцями, але ні, чомусь у них все мовчки проходить.

Я днями побачив два відео. На них дві жінки, одна живе десь в Білгородській області, і вона в істериці кричить, що моя дитина плаче, моя дитина в стресі, тому що над її головою пролетіла ракета, і вона закликає розібратися і знайти спільну думку. Те ж саме говорить відома російська Боня (блогерка, – 24 Канал), яка записала чергове звернення, правда, не таке довге, слава Богу, на цей раз.

І знову все зводиться до того, що, виявляється, просто двоє керівників між собою щось не поділили. Це свідчить про стан дебілізації російського населення. Бо у них не відбулося анексії Криму, не відбулася агресія у 2022 році, немає всіх цих жахів, які з собою принесла Росія. Тобто цього всього немає, а є просто "сварка двох людей", які не можуть між собою розібратися і припинити війну. Рівень цього, вибачте, ідіотизму вже зашкалює.

Вже далі нема куди. Але такою є Росія, така вона за своїм визначенням. Наша глядачка пані Катерина в цьому плані може бути трішечки наївна, бо що б ти не робив, оцей наратив, який їм вдовбали в голову впродовж віків і десятиліть про те, що "ми праві за будь-яких обставин, всі інші навколо нам винні", залишається, і вони не хочуть дивитися в глибину. Вони не хочуть розуміти причину і наслідок. Оцей банальний зв'язок ніяк не прослідковується.

Таке відчуття, що в Росії речі як-от наука та логіка, в принципі відсутні. Мабуть, навіть в університетах цього не вивчають. Складається враження, що люди просто не можуть пояснити собі, власне, собі, через що це відбувається, і шукають якісь ефемерні причини. Треба вмикати мізки.

Але я не знаю, наскільки вони вмикаються, тому що навіть зараз, коли в Росії заборонили "Яблуко", що відбулося? На п'ятнадцятимільйонну Москву протестувати прийшли аж 500 людей. Браво! І їх усіх розігнали погрозами мобілізувати. Це російський протестний дух, протестна сила.

Дуже збудилися "хорошіє русскіє" за кордоном. Їм же завжди треба якийсь процес, щоб трошечки увійти в стан підвищеної активності. Я її (дружину Олексія Навального, – 24 Канал) називаю "принцеса на горошині". Хай вона не ображається, але коли її слухаєш, відчуття якоїсь політичної казки, не більше.

Так от, "принцеса", якщо що, зреагувала з серйозною заявою і сказала прямо в очі всім росіянам, мовляв, дивіться, "Яблуко" зняли, хоча "Яблуко" гарне і хороше, але оскільки його зняли, а ми тут нічого не можемо зробити, бо ви не можете виходити на вулицю, бо вас же загребуть, тому треба йти й знаєте що робити на виборах?

Я коли прочитав і послухав, мене заціпило, мабуть, десь з тієї ж самої політичної казки. Вона [Навальна] каже: треба йти на вибори й голосувати за будь-яку іншу партію, крім "Єдиної Росії". Знаєте, я в таких випадках згадую сумнозвісного Віктора Степановича Черномирдіна. Він сказав: яку б політичну партію в Росії не створювали, а все одно виходить КПРС (Комуністична партія Радянського союзу, – 24 Канал).

От і зараз у політичному ландшафті Росії є КПРС у вигляді "Єдиної Росії" і маленькі наперсники у вигляді Компартії, ЛДПР (Ліберально-демократична партія Росії, – 24 Канал), "Справедливої Росії" і всякого такого. Набралося аж цілих одинадцять партій. І от "принцеса", замість того, щоб сказати: люди добрі, об'єднуйтесь, виходьте на вулиці, вас багато; якщо ви хочете якихось змін, то не сидіть по своїх хатах, кухнях і там щось бурчіть, а об'єднуйтесь, виходьте на вулиці, каже: ні, голосуйте за маленькі КПРС-ки.

Тобто таким чином ви скажете, що ми проти великої, зате ми за маленькі. З такою "опозицією" Путін буде жити тисячу років. Отака вона "прекрасна Росія майбутнього". Це, звісно, жахливо.

Навіть якщо говорити про партію "Яблуко", яку не допустили до виборів, вона ж, очевидно, контролюється Кремлем. І використовувалася вона просто для імітації опозиції, щоб показати, мабуть, Заходу, що є ще й ті, хто виступають проти війни. Але чи можна припустити, що таким чином Кремль хотів вимірювати антивоєнні настрої у суспільстві?

Очевидно, що Кремль традиційно проводить власні соціологічні опитування. Тихенько, ніхто про це нічого не знає, але замір температури все одно відбувається. І я думаю, що щонайменше, якщо не Путін сам особисто, то вся ця його обслуга прекрасно розуміє настрої.

Ви абсолютно праві, Путіну інколи хочеться погратися в "суверенну демократію". От, бачите, у нас є партія, яка виступає проти війни, за мир і все інше. Я думаю, що на якомусь етапі оця вся навколопутінська тусовка його переконала, що це буде на користь, і він тоді зможе краще себе позиціювати на всіх можливих майбутніх переговорах, мовляв, я хоч і диктатор, але у мене все-таки є щось.

Я думаю, що ця його адміністративна тусовка, Кірієнко й інша публіка, яка відповідає за те, щоб створювати йому позитивний імідж. Це був перший етап, і це були тільки вони. А потім прийшли товариші з КГБ, а також ФСБ і сказали: ви що, здуріли? Подивіться, що зараз відбудеться. Будуть майже два місяці агітувати проти вас, проти війни. Будуть об'єднуватися, будуть ходити з яблучками, передавати їх там, чи ними кидатися. І це ж почнеться. Подивіться, в YouTube рейтинги "Яблука" зросли, лайки йдуть вгору, мільйонні перегляди заяв і тому подібне. Це ви що, створюєте самі собі опозицію? Та ні.

Путін почухав лисину і вирішив, що, мабуть, таки його друзі з ФСБ, як завжди, праві. Тому вчора відбулося те, що мало відбутися. Зараз там формально є можливість подати апеляцію протягом п'ятьох днів до того ж самого Верховного суду. Але результат, я думаю, як каже один російський політолог, буде видно на табло.

Нік Назарук запитує: а хіба зараз ФСБ не є при владі? Що вони там підказують Путіну, що не варто було б робити? Вони могли б одразу розкласти карти так, як вигідно їм?

Навколо Путіна є різні групи впливу, і різні люди приходять з різними ідеями. Я кажу, що, скоріше за все, Кірієнко на першому етапі вдалося переконати Путіна, що так йому буде краще, що він так буде себе почувати вільніше, демократичніше, щонайменше до нього буде менше претензій. Потім прийшли інші й переконали. Так що…

"TheLogic.ua" запитує: а якщо будь-які цифри на так званих "виборах", малюються в кабінетах Адміністрації президента Росії, чому система взагалі витрачає ресурс на збереження цієї декоративної системи? І чи є в ній приховані вразливості, якими Україна чи Захід могли б скористатися?

Всі політичні інституції – декорації. Хіба Державна Дума – це не декорація? Їй з адміністрації президента спускається завдання проголосувати за такий-то законопроєкт. Інколи це займає один день. Уявляєте парламент, який раптом підстрибує в бажанні за один день провести цілий закон без обговорень, без процедур, просто тому що сказали. Це не декорація? Це декорація від самого початку.

А уряд хіба має якусь свою легітимність і свою здатність про щось говорити? Ні. Президент Путін, вірніше, бандит Путін викликає голову уряду і будь-якого міністра і каже йому зробити оце, оце й оце. Той сидить і тремтячою рукою записує, а потім через два тижні доповідає про виконання. Це суб'єктність уряду? А політичні партії суб'єктні? Ні, це просто абсолютна фікція.

Тому говорити про суб'єктність цих усіх установ не доводиться. Суб'єктними є силові структури, і це правда, які виростають на тому, що вони концентрують владу, можуть дивитися за всіма, контролювати всіх, впливати на всіх. Оце справді суб'єктність. І вони між собою починають ділити все це політичне поле на сфери впливу. Одні курують, умовно кажучи, промисловість, інші – політику, треті – культуру і так далі. Інколи ці сфери впливу перекриваються і на цьому виникають загострення проблем.

А якихось точок, де можна було б цю систему зачепити й взяти, насправді нема, тому що головна точка – це узурпатор, це оцей самий Путін, який власне і керує всім процесом. І доки він сидить із такими повноваженнями, які він собі зробив, усе інше є такими приводними ремінцями для того, щоб він проводив свою політику. Тут нічого надзвичайного насправді немає.

Чи може економічний занепад зламати Росію

Якщо, за вашою оцінкою, значна частина російського населення позбавлена базових причинно-наслідкових зв'язків і просто прагне спокійного неба і спокійно жити, то де проходить межа, коли погіршення економічних умов переросте в загрозу для режиму, а не в подальшу консолідацію навколо свого царя проти зовнішнього ворога?

Повертаюсь до чергових "відосиків": одна "мадам" з якогось села, яке межує з Ялтою, звертається до Аксьонова і каже: "Дорогий, ми вже 19 днів без електрики"… А якщо це буде 119 днів без електрики, тоді, я думаю, терпець увірветься, тому що зараз тільки літо, зараз не сильно холодно, особливо в Криму чи в інших регіонах Росії. А якщо це буде холодно, голодно і сумно, тоді, можливо, ця межа нарешті наступить.

Чи означатиме це, що повстане народ у самій Москві? Думаю, що ні. Москва, хай там як, але коштом інших живе і в цілому непогано. А от коли оця вся біда накриє регіони, вони чітко і ясно скажуть, що нам досить цієї Москви. І в такий час, я думаю, і почнеться те, про що ми з вами весь час говоримо, що поки що теперішня Росія таки перестане існувати.

Бо в регіонах зараз відбуваються доволі сумні процеси. Місцева влада сидить без грошей. Зазвичай федеральний центр допомагав у таких випадках, зараз допомагати нічим. І це все йде в зиму, коли будуть рватися теплоцентралі, не буде світла. І тут, до питання нашого попереднього глядача, що ще потрібно?

Потрібно винищувати енергетичну систему Росії. Як вони це робили з Україною минулого року, дзеркально треба відповідати таким самим чином. Тобто треба, щоб просто не було у людей електрики, щоб не було можливостей скип'ятити чайник і так далі. Оце доведе народ до стану не просто озлобленості, але і якихось дій.

Бо оця "мадемуазель", про яку я згадую, каже: "Я не закликаю до якогось спротиву. Я не хочу, щоб мене тут вважали опозиціонером і так далі. Але ж ми не можемо більше терпіти". Це крик відчаю. Це те, що говорить, що ще трохи – і вже вона таки почне закликати до якогось спротиву, до якихось дій.

От, власне, треба довести до того стану, коли оце "тєрпільське" населення почне не витримувати всього того, що їм подарувала влада.

Але Путін зараз розраховує на те саме, що в Україні нібито ми почнемо виходити на протести. Також уже не всі витримують п'ятий рік повномасштабної війни, особливо коли російський диктатор підвищує рівень ескалації, випускає балістичні ракети в той момент, коли в нас немає ракет-перехоплювачів. Також вони планують мобілізацію – 400 тисяч, 800 тисяч мобілізованих, різні цифри зараз називаються. І Північна Корея, яка активно почала допомагати Кремлю з тими самими пусковими установками й ракетами, які летять на нас. То в чому тоді різниця? Чому ми маємо витримати, а вони мають збунтуватися?

Тому що у нас є ті, хто нам допоможе. Росії допомагає тільки Північна Корея, ну і Китай, безумовно, але це приховано і, мабуть, не в таких масштабах, як могли б. У нас усе ж таки є оцей тил, який так чи інакше працює.

Нам дозволяють, так би мовити, триматися на плаву, і наша економіка, хоч зараз дехто починає говорити, що в Україні сталося економічне диво, тому що зростає ВВП. Ну добре, це гра цифр. Але це означає, що щонайменше економіка стоїть на якомусь рівні, і цей рівень є достатнім для того, щоб витримати.

Що зараз відбувається? Зараз прем'єр Корецький буквально день назад зібрав велику нараду енергетиків і обговорив, що треба робити. Треба робити дві речі: захищати те, що вже зроблено, і спонукати розвиток генерації. От, власне, дві теми, які обговорюються не для галочки, а для того, щоб це все відбувалося насправді.

Зараз в Києві скандальна історія: Теремки хочуть заживити, щоб у разі чого можна було альтернативно подавати тепло. Пройшов цей шлях через парк, еколого-активісти протестують. Але я про що кажу? Іде конкретна робота для того, щоб те, що потрібно, було зроблено. Так, не завжди вистачає грошей, не завжди вистачає часу, але щонайменше багато що зроблено. Плюс є гарантія того, що нам все-таки продовжать надавати допомогу.

За останніми опитуваннями, понад 60% українців сказали, що вони, по-перше, вірять в українську перемогу, і, по-друге, будуть терпіти скільки потрібно. І у цьому контексті, я думаю, є принципова відмінність між тим, що відбувається у нас, і тим, що відбувається там.

Ну і на побутовому рівні люди, зробивши висновки з минулої доволі складної зими, зараз запасаються всім тим, чим можна, для того, щоб наступна зима, якщо вона буде така сама складна, стала для них легшою. Тобто, на відміну від рабів, які стоять і просять, щоб Путін на них звернув увагу, наші люди звикли орієнтуватися на себе, думати про свої можливості. А тим, у кого їх нема, держава і має допомагати максимально.

Але це дуже цинічно, коли нам не дають ракет-перехоплювачів. Ми розуміємо, складна ситуація і на Близькому Сході, і, ймовірно, справді там пусті склади, як подейкують, у Сполучених Штатах Америки. Президент Зеленський припускає, що скорочення постачання ракет до ППО втричі може бути ще й способом Заходу зробити Україну більш поступливою. Чи дійсно ми спостерігаємо ось цей прихований примус до переговорів через обмеження систем захисту цивільного населення?

На жаль, так, ви праві, це цинізм, при тому такого захмарного рівня. Але ж ви бачите, ми з вами щойно говорили про Starlink і Маска. Це теж той самий інструмент тиску на Україну. Ну добре, знайдуть щось інше. Якщо криворукі якийсь там "Рассвєт" уже замість Starlink винайшли, то повірте, я думаю, що українські інженери, які попереду на кілька кроків тих російських інженерів і військових, то щось зроблять своє і буде працювати свій Starlink на території Росії.

Я не кажу про те, що треба робити речі, які є неправильними й без дозволу робити це. Хоча росіяни, як ви пам'ятаєте, в Україні використовували Starlink без дозволу Маска. Я думаю, нам тут таким шляхом не потрібно. Значить, треба шукати варіанти. Так, поки що у нас супутників, на жаль, немає, але вони є в інших країн, які нам є близькими союзниками. Значить, нам треба просто швидко домовитися про використання тих чи інших систем для того, щоб такий варіант працював.

Але ви праві: те, що Трамп зараз хоче реалізувати через тиск на Україну, щоб ми страждали більше, розуміли, що перспектива є, але вона складна і погана, і тому, мовляв, домовляйтеся. Я через це і кажу, що Трампа треба ставити, так само як і всіх інших, перед фактом, що сьогодні в Росії знищено це, завтра знищено те, післязавтра знищено те.

Він ще вчора захоплювався нашими українськими ударами по російській енергетиці, загалом тим, що ми б'ємо по території РФ і маємо цю силу. То яка в нього кінцева стратегія? Логіки тут, звичайно, немає, бо це ж Трамп.

З одного боку, він каже: от ви, українці, бийте, і це, можливо, повпливає на Путіна, тому що Путін зрозуміє, що йому треба йти на поступки, тому що буде гірше. І в той же самий час каже: а я вам не дам Starlink, я вам не дам ракети. І це теж буде з мого боку вплив на вас, щоб ви з обох боків думали, як вам треба сідати за стіл переговорів.

Мій висновок дуже простий: до тих пір, поки ми не знищимо все те, чим Путін може наступати, Путін буде наступати.

Я не маю на увазі ці якісь там 30 тисяч корейців, чи ті їхні балістичні ракети, які, кажуть, літають самі по собі, безвідносно до того, куди їх посилають, що теж є величезною небезпекою, тому що може попасти куди завгодно.

Але думаю, що доки ми не знищимо російську військову інфраструктуру, яка готує напади, доки ми не знищимо пускові установки й доки остаточно не криється мідним тазом нафтопереробна російська промисловість, до того часу Путін буде мати можливість робити те, що він хоче.

Європа, російський газ і цинічна логіка бізнесу

ЄС суттєво збільшує імпорт газу з Росії. Франція лідирує. З 2027 року, я нагадаю, Європа планує взагалі припинити імпорт російського скрапленого природного газу. Втім, останнім часом ці постачання навпаки зросли. На тлі війни проти України, доходи Москви від продажу скрапленого газу збільшилися до 60 мільйонів євро на день. Боротьба Європи із залежністю від російських енергоносіїв просувається надто повільно, і в червні країни ЄС імпортували з Росії на 14% більше скрапленого природного газу, ніж роком раніше. Як пояснити те, що зараз відбувається між декларованою відмовою Європи від російських енергоносіїв і нинішнім зростанням закупівлі російського газу? Як це взагалі Європа, по-перше, пояснює собі сама і як це має сприймати Україна?

Тут треба розділяти політичну Європу й економічну Європу. Політична Європа прийняла рішення, що з 2027 року все, кінець, ніяких більше закупок не буде і так далі. Але ж є бізнес, є люди, які на цьому продовжують заробляти. І зараз у них єдиний спосіб, знаєте, наїстися, так би мовити, на майбутнє. От вони зараз будуть купувати, я думаю, в більших масштабах цей скраплений газ, десь його будуть ховати, переховувати, складати для того, щоб набратися до того моменту, поки заборона не набере чинності. Ось зараз ми це спостерігаємо.

Згадайте 21-й пакет санкцій проти Росії. Одна з країн, яка блокувала, була Греція. Чому? Тому що грецький мільярдер, який займається тим, що транспортує російський скраплений газ, сказав: я не буду цього робити – і натиснув на свій уряд, а уряд натиснув на Єврокомісію, щоб для цього грецького магната зробили виняток. От, власне, логіка політики та бізнесу. На жаль, інколи політика програє.

Але до 2027 року лишилося пів року, менше вже навіть. Тому думаю, що цей період вони ще будуть фінансувати Росію, а вже з наступного року цей канал нарешті припиниться. Ну, а я б ще дуже хотів, щоб з наступного року припинився і канал постачання нафти до Росії через Україну, до речі. І тут нам треба в цьому плані працювати з Брюсселем, працювати з усіма тими людьми.

Нафта з Росії до країн Європи… Отримують досі Угорщина і Словаччина…

Тобто це теж по краплині, по краплині, але сходяться потім знову в мільярди, які потім Путін використовує для того, щоб вбивати українців. Так що тут треба з усіх сторін обкладати їх, як кажуть, прапорцями й домагатися того, щоб це було завершено.

Але виходить так, що економічний прагматизм зараз переважає всі безпекові пріоритети. Економічний цинізм, якщо точніше.

Так, тому що мені здається очевидно, що ці кошти, які йдуть до Росії, вони потім не просто використовуються проти України у вигляді ракет, зброї та всього іншого. Вони ж так само використовуються і проти країн Європейського Союзу. По-перше, ті шпигуни, які там працюють цілодобово – це одне. А те, що почали залітати ракети та дрони, це їх не хвилює?

Мене, чесно кажучи, не просто здивувало, а реально збентежило. Це все-таки рівень російського впливу на ситуацію в Німеччині. Тут я згадую інцидент у Лейпцигському аеропорту, де базуються українські Ан-124 "Руслан".

І виходить, за новою інформацією, що не цей водій якогось автобуса побачив дрон і бив його ногами. Виявляється, слава Богу для цього водія, що той вибуховий пристрій, який на ньому був, мабуть, через те, що дрон упав, відскочив від самого дрона, і через це дрон не вибухнув, бо інакше від того водія залишилася б лише згадка.

Але це свідчить про те, що цей же дрон не запустили з України, правда? І не запустили з Польщі, і не запустили з іншої країни, бо це квадрокоптер, це невеличкий дрон, який літає зовсім недалеко. Значить, це запустила людина, яка сидить у Німеччині. Російська агентура.

А ця людина запускає не квадрокоптер, який купується в магазині, а той, який виробляється спеціально для того, щоб він був призначений для нападу.

А хто це може зробити? Яка людина в Німеччині сидить і має доступ до таких речей? Це тільки російські шпигуни, які отримують все це через дипломатичну пошту, яка не перевіряється. Воно прибуває до Берліна, розпаковується, а потім передається різними шляхами тим усім агентам чи агентам впливу, які потім його використовують.

До речі, ви знаєте, що колишній посол Німеччини в Україні тепер очолює BND – контррозвідку Німеччини. Я думаю, що він прекрасно розуміє, про що йдеться. Він тут пропрацював багато років і знає подробиці всього того, що робить Росія. То, мабуть, треба зараз і на це звертати увагу, тому що якщо так піде далі, то будуть підривати не українські літаки. Слава Богу, цього не сталося. Будуть підривати німецьких політиків і атакувати Бундестаг чи уряд країни й так далі.

TheLogic.ua запитує: Кремль постійно випробовує межі Європи – дрони в Лейпцигу, ракети над Польщею. Якщо Захід свідомо обирає реактивну позицію через страх відсутності підтримки США при застосуванні 5-ї статті, який конкретно інцидент чи, можливо, рівень збитків здатний зламати цю концепцію непомічання?

Я в таких випадках кажу, що й американці свого часу жили в "теплій ванні". Згадайте період 90-х років: відчуття, що так, Росії, Радянського Союзу вже немає, Росія вже рухається в правильному напрямку, уже там Єльцин, уже там псевдодемократія, якісь вибори й все. І сіли собі дивитися в телевізор. Аж поки не прилетіли літаки й не знищили "близнюків" на Манхеттені.

Пам'ятаєте, який був шок, який був жах, коли на очах у всієї Америки всі побачили: ППО нема, контролю нема, нічого нема, ісламські терористи роблять те, що вони хочуть. До тих пір, поки щось подібне не станеться в Європі, це жахливо говорити, але мені здається, що до тих пір, поки комусь сильно не буде боляче в тій самій Європі, всі будуть удавати, що ну щось там трапилося, окремий інцидент, ми не хочемо воювати з Росією.

Путін зараз це прекрасно розуміє. І от такими поки що дрібними уколами хоче протестувати. А як же далі? Ну от реакції нема. О, прекрасно! Значить завтра буде більше. І доводить це до стану, коли, нарешті, все ж реакція буде.

Азія, Південна Корея і сумнівні канали допомоги Кремлю

Росія почала імпортувати з Південної Кореї паливо. Про це повідомляє агенція Reuters. Наприкінці липня 2026 року трейдери відправили із Південної Кореї до Росії щонайменше два танкери дизельного та авіаційного пального. Причому одне судно вже точно прибуло до Росії. І все це відбувається на тлі повідомлень від української розвідки, навіть від наших партнерів, про те, що до Росії прямують північнокорейці для того, аби взяти участь у війні проти України, отримати бойовий досвід, ну і, можливо, потім використати його вже на Корейському півострові. Як взагалі пояснити те, що Південна Корея, розуміючи, що відбувається з Росією, що вони партнери та союзники КНДР, вирішила допомогти паливом?

Тут два моменти. Перше: уже давно розвідка знає місце розташування цієї групи. Тому, мені здається, це просто буде перетворено в хлам. Пардон за дипломатичний стиль. І як тільки ці люди десь там зберуться, туди поприлітає. При тому прилітає доволі потужно.

Їх же не будуть розквартировувати на Далекому Сході, правда? Вони будуть десь у межах досяжності українських дронів, а вони, як ми знаємо, літають далеко. Тому з цією частиною, я думаю, "Мадяр" розбереться дуже швидко.

Я весь час згадую слова Федорова, коли він казав, що якщо буде нова мобілізація, то ми доведемо цифру вбитих з 30 до 50 тисяч на місяць.

Так що, дай Боже, щоб так воно і сталося. Відносно балістичних ракет так само – загроза, безумовно, буде, бо їх будуть запускати. Але оскільки вони не є точними й вони знову ж таки будуть об'єктами для нашої пильної уваги, то особливих наслідків від кількох десятків ракет, я думаю, особливо не буде.

А позиція Південної Кореї мене, чесно кажучи, надзвичайно дивує. Ми неодноразово різними каналами зверталися до цієї країни з проханням, щоб нам допомогли зброєю. Південна Корея – це країна, яка має дуже цікаві розробки, які є доволі сучасними та ефективними, і вони б дуже знадобилися Україні. На превеликий жаль, я тут не розумію, чому Південна Корея зайняла позицію на нейтральну і каже, що ні, зброї жодної, будемо вам якось там допомагати гуманітарними постачаннями й таке інше.

І це при тому, що ви зараз навели кричущий, мені здається, факт, коли вони продають країні-агресору паливо для ведення війни.

Одним словом, тут або якесь наше недоопрацювання в конкретній країні, або якась зовнішня сила, яка змушує Південну Корею займати саме таку позицію. І тут я знову повертаюся до тієї самої тези, що, можливо, це черговий спосіб натиснути на нас через зовнішні інструменти. Варіантів, мені здається, тільки два: або такий, або такий.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.