Код 6 – газова камера: чому безжальну систему обліку для таборів Аушвіца розробили у США

І цю систему нацистам надала не якась таємна лабораторія СС, а одна з найвідоміших американських корпорацій – International Business Machines, або просто IBM. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Орден від Гітлера та мільйонні прибутки: як американська IBM співпрацювала з нацистами?

У 2026 році, коли світ дискутує про етику штучного інтелекту та відповідальність технологічних гігантів, як ніколи доречно пригадати історію співпраці IBM з гітлерівською Німеччиною. У 1933 році, щойно Адольф Гітлер прийшов до влади, перед нацистським режимом постало масштабне й неймовірно цинічне логістичне завдання – ідентифікувати євреїв серед 65-мільйонного населення Німеччини.

Зробити це вручну було неможливо. Саме тоді на сцену вийшла німецька філія IBM – компанія Dehomag (Deutsche Hollerith-Maschinen Gesellschaft). Вона запропонувала Рейху технологію табуляторів Германа Голлеріта, які зчитували інформацію з картонних перфокарт. І мовилося не просто про продаж друкарських машинок – інженери Dehomag розробляли індивідуальні системи для кожної потреби нацистів.

Під час переписів населення 1933 та 1939 років перфокарти IBM дозволили відстежити родовід кожного громадянина Третього Рейху, заодно виявляючи євреїв навіть у третьому поколінні, незалежно від їхньої асиміляції чи зміни прізвища. Американська технологія перетворила паперові архіви на смертельну базу даних.

Коли ж почалася Друга світова війна і запрацювала машина масового знищення, техніка IBM рушила слідом за вермахтом. Її встановлювали майже у кожному великому концентраційному таборі – і кожен табір мав свій код у системі IBM. Аушвіц позначали як 001, Бухенвальд – 002, Дахау – 003. Також і в'язнів перетворили на цифри: код 8 означав єврея, код 12 – рома, код 3 – гомосексуала.

Як нацисти ідентифікували та відстежували мільйони євреїв по всій Європі: дивіться відео WW2BattlefieldTales

Навіть смерть мала свою перфорацію: код 4 означав розстріл, код 5 – самогубство, а код 6 – страту у газовій камері. Завдяки цій системі Головне управління імперської безпеки (RSHA) могло з точністю до години координувати рух потягів смерті, розраховувати місткість бараків та вести облік рабської робочої сили. Життя людини буквально залежало від того, в якому місці картонної картки машина проб'є отвір.

Чи знало керівництво у Нью-Йорку про кривавий бізнес своєї філії?

Найбільш здатним шокувати аспектом цієї історії є навіть не сама технологія, а корпоративна політика. Тривалий час вважали, що німецька філія діяла автономно, відрізана від американської штаб-квартири через війну. Проте міжнародні архівні документи доводять протилежне – президент IBM Томас Дж. Вотсон здійснював мікроменеджмент європейських операцій.

IBM не продавала свої машини Голлеріта – вона здавала їх в оренду, тобто залишалася власником обладнання, яке стояло у Дахау та Треблінці. Машини потребували регулярного технічного обслуговування, постачання мільйонів чистих перфокарт та навчання персоналу – і все це приносило колосальні прибутки. У 1937 році Вотсон навіть отримав з рук Гітлера Орден Заслуг німецького орла – найвищу нагороду Рейху для іноземців.

Під тиском громадськості у 1940 році він був змушений цю нагороду повернути, а після вступу США у війну в 1941 році прямі контакти з Німеччиною взагалі стали незаконними. Утім, IBM і тут знайшла вихід – управління європейським бізнесом здійснювали через нейтральну Швейцарію. Офіс у Женеві дозволяв штаб-квартирі у Нью-Йорку відстежувати прибутки, згенеровані на крові, й захищати свої патенти на території нацистів.

Тут слід розуміти, що Голокост, безперечно, відбувся б і без IBM – ненависть, антисемітизм та жорстокість нацистів не потребували перфокарт. Проте факт залишається фактом – саме технології американської корпорації дозволили Рейху масштабувати вбивства, перетворивши хаотичні погроми на бездоганно організовану індустрію смерті.