Воно зрозуміло: попервах завжди й помилок багато, і русизмів, і язик у роті часом аж у вузлик зав'язується...
Люди мої милі, не бійтеся ви того! Смішними ви можете комусь здаватися, але то є добрий сміх, аж ніяке не глузування. До того ж, цей період звикання швидко минає, якщо постійно тренуватися – це, як з тренувальним залом, лишень там всілякі качки й справді глузують, а більшість україномовних глузувати не стануть, бо самі такі були.
Натомість, потім знаєте, як приємно стає? Почуття таке, ніби мізки клацнули та й на своє місце встали. Я це проходив, я знаю.
А тих небагатьох телепнів, які й справді глузуватимуть, зможете посилати під три чорти бараболю копати – чистісінькою українською. Теж, до речі, неабияке задоволення.
Читайте також: Втеча з потопаючого корабля, або Як екс-депутат Держдуми опинився в Україні