Отже ж: мудрі рабини кажуть, що Мошиах (Спаситель, якого християни вже дочекалися, а євреї все ще чекають) прийде, коли всі єврейські жінки о суботи запалять шабатні свічки. А наш Президент каже, що безвіз дадуть ось-ось, вже вчора, вже сьогодні ввечері, вже на Різдво, вже-вже-вже...
То, може, рабини все ж таки чинять мудріше?
А якщо серйозно, можу лише повторити питання, яке поставив у статті: коли, в який момент безвіз перетворився із засобу зближення з Європою (та ще й не такого вже й потужного засобу) в якусь сяючу мету, на кшталт отої "повної перемоги комунізму"? Коли нам стало так важливо не аби у нас запроваджувалися європейські закони та європейський спосіб існування, а щоб ми могли кожні півроку 90 днів перебувати в якійсь з країн Шенгенської угоди?
Безвіз потрібен – це поза питанням: обіцяли – давайте, Україна свою частку виконала. Але він не так потрібен, як європейські закони та реформи. Про них треба.
Читайте також: Як Туск на саміті в Брюселлі заговорив українською: з'явилось відео