4 липня 2015 року на Софійській площі панувала піднесена атмосфера. Голова МВС Арсен Аваков, який ще вважався токсичним і не посварився зі своєю грузинською підлеглою Екою Згуладзе. Головою держави був Петро Порошенко, прем'єром – Арсеній Яценюк, послом США Джеффрі Паєтт. Всі вони тоді випромінювали оптимізм і зуміли передати це почуття багатьом.

Читайте також День митника: як привітати людей, у яких все є

Урочиста присяга патрульних – 4 липня 2015 року:

З тих часів з-поміж віп-гостей церемонії при посаді залишилися хіба що мер Києва Віталій Кличко та вічний міністр Аваков, решта або поїхала додому, або на ефіри олігархічних телеканалів. Також вже не в поліції чимало тих, хто шість років тому присягав та обіцяв "Служити та захищати".

Українська влада реформою поліції хизувалася доволі довго й заявляла, що це перша вдало реалізована стратегія з-поміж багатьох інших. Отримана від американських колег форма та подаровані японцями автівки-гібриди виглядали ефектно, у нових поліціянтів очі горіли й вони рвалися у бій. Втім, для того, щоб визнати реформу успішною цього було замало.

Старі проблеми нової поліції

Насправді зміна вивіски не означала автоматичної зміни наповнення, а воно залишилось сталим. Очікування на молоді кадри здебільшого не справдилось. Річ у тім, що 90-і відбувся злам і перервався зв'язок зі старою ще радянською міліцією. Покоління, яке дійсно вміло розслідувати злочини, або пішло у бізнес, або на пенсію (останні інколи нагадають про себе пікетами з цілком справедливими вимогами підвищення пенсій). Їх змінили міліціонери доби Кучмізму. Це представники класичної міліції 90-х – так звані "мєнти" або "мусора".

Саме їх наступниками стали #МояНоваПоліція і навчитись чомусь вони могли не завдяки, а всупереч.

До теми "Оху*ли чи що": суддя на Закарпатті з ніг до голови обматюкала слідчого

Звісно, нікуди не ділися й "мєнти" – вони без проблем пройшли переатестацію (це не вдалося лише клінічним випадкам, типу засудженого корупціонера та власника довідки про психічні захворювання, а нині – кандидата наук і нардепа Іллі Ківи) та зайнялися вже під новою назвою старими речами – корупцією та "кришуванням".

Звісно, "мєнти" були дещо обмежені у можливостях, адже такі ласі "теми" як проституція, контрабанда, наркотрафік тощо забрали собі хлопці з СБУ, але залишалося чимало інших варіантів для збагачення, а саме – побори з дрібного бізнесу, рекет, "віджим" нерухомості, заведення/закриття справ та ще багато чого.

Читайте також Аваков не голосував за санкції проти Фукса: що пов'язує міністра та олігарха

У вільний від корупції час вони мусили виконувати свою безпосередню роботу, але оскільки перша вимагала багато часу, то на другу практично не лишалося нічого.

Це ми ще не згадали про міністра внутрішніх справ та його чисельних радників. Колишніх і діючих. Персона Арсена Авакова та його міньйонів – Ківи, Дейдея та інших – це добре нагадування про те, що риба гниє з голови. Проте, чистити рибину завжди починають з хвоста.

Втомлені життям

Саме втомлений "хвіст" ми й бачимо щодня. Типовий український поліцейський – завжди знуджена людина, яка, може, й хотіла б допомогти, але тоне у бюрократії та купі папірців. Ще один типаж – поліцейський, якому ліньки. Він не бажає віддаватися роботі на 100% й шукає, де б "пропетляти". Скільки в цьому непрофесіоналізму, а скільки втоми – питання відкрите.

Звісно, серед копів чимало професіоналів, але вони першими потрапляють під удар системи, яка, схоже, просто зацікавлена у тому, щоб втомлених чи лінивих було більше.

Як змінити такий стан речей? Питання водночас складне й просте – доволі довго влада піарилась на реформі поліції й навіть заявляла, що вона чи не єдина вдала, але так не буває – реформи мають відбуватись у всіх сферах. Без вдалої судової реформи неможлива нормальна робота поліції. Те саме стосується СБУ – за 30 років цей монстр розрісся й підім’яв під себе багато напрямків, які б мали перебувати під контролем поліції.

До теми Сміх крізь сльози: кого судова система захищає, а кого карає з усією строгістю закону

Кроки в цьому напрямі в останні роки нарешті зроблені, але це лише початок довгого та тернистого шляху. На ньому неодмінно будуть й "Княжичі", й "Кагарлик", подорожнім нагадають про справи Шермета, Гандзюк, 5-річного Кирила Тлявова та багатьох інших, не забудуть про Авакова та його фаворитів, але в кінці тунелю неодмінно має бути світло.