День народження винищувача танків

Чоловікові виповнилося 34 роки. В минулому він – дрібний підприємець. Мав свій пункт збору металобрухту і жив доволі непогано. Про військову службу мріяв з дитинства. Хотів вступити до лав Збройних Сил України з 2014 року. Сім'я, справи і життєві питання не давали втілити задум одразу. Категорично проти була дружина, але внутрішній поклик і громадянська позиція зрештою зробили своє.

Заради України: Захисники Мар'їнки: надіємося на краще, готові – до будь-чого!

З 2017 року Іван на службі. Він регулярно виконує завдання в зоні бойових дій. Хороший професіонал, надія та опора невеличкого розрахунку своєї гармати.

Вчора чоловік проходив смугу перешкод. Повзти під колючим дротом у броні, повному спорядженні, зі зброєю, по піску, серед пилу і диму, проходити тунель у протигазі, стріляти з автомата, кидати гранати, носити важкі ящики з боєприпасами та евакуювати з бронемашини "пораненого" (між іншим реального товариша, а не полегшений манекен) здатен далеко не кожен. Зробити це все під палючим сонцем у 30-градусну спеку – тим більше. А якщо все одразу – час втрачати свідомість.

Навчання військових на смузі перешкод

Перед початком змагань Командувач об'єднаних сил генерал-лейтенант Олександр Сирський особисто привітав учасників та поінформував їх, що за призові місця воїни отримають грошові премії. Бути гарним військовим професіоналом престижно. Але дуже непросто. Людина, яка працює над собою та викладається з повною самовіддачею – заслуговує на заохочення. Зокрема – матеріальне. Для більшості воїнів це можливість зробити щось для сім'ї. А що може краще підняти настрій бійця аніж нагода допомогти рідним?
Командувач ООС генерал-лейтенант Олександр Сирський та українські військові після проходження смуги перешкод

Але артилерист, з яким ми спілкувалися, старався не заради грошей. Йому стало не до них уже на середині дистанції. В бою не питатимуть, скільки залишилося ресурсів організму. Так склалося, що Іван вичерпав свої сили задовго до фінішу.

Якби не Вітя і командир, які просили не здаватися, переконували, що я зможу – мабуть не дійшов би. Боявся підвести колектив. Уже не хлопчик, можливості не ті, що років десять тому, але на щось ми ще, виявляється, здатні (втомлено усміхається – Прим. авт.).

Чоловік обливається водою, яку принесли товариші, і тільки після цього може зняти бронежилет. Хтось подає пачку сигарет, і воїн з вдячністю кладе її біля себе, але закурювати не спішить. Легені не дозволяють. Треба спочатку відновити дихання та серцебиття…

Незважаючи на погаду, українські військові продовжують захищати нас і державу

А як у бою? – Запитуємо героя.

Робимо майже те ж саме що тут. Тільки ще є фактор страху. Загальний стан близький. Усе дуже реалістично. Після кожного такого змагання чи тренування росте впевненість у своїх силах, спритність. Це дуже-дуже-дуже важко. Але воно того варте! Артилеристи повинні швидко відпрацювати і змінити позицію. Інакше – можуть не встигнути. В сьогоднішній війні злагодженість команди і здатність переступити через себе, але виконати завдання своєчасно стала запорукою не просто перемоги, а – виживання.

Сьогодні другий етап змагань. Іван демонструватиме свою майстерність влучати в танк із важкого озброєння. Привітайте його з Днем Народження!

А ми бажаємо воїнові перемоги на змаганнях, перемог у боях, але, в першу чергу, – міцного здоров'я та злагоди у родині, повернутися живим і неушкодженим. Уміння переступити через себе – це теж зброя. Одна із найпотужніших. Нею добре володіють прості українські хлопці, які дійдуть до кордону, повернуть мирне небо над Донбасом та синьо-жовті прапори над Кримом.

Усі фото автора

Війна вчносить корективи: Що таке втрати і що таке "темне і страшне" – мені добре відомо, – військовий "Шахтар"