Президент обіцяє все нові і нові дати голосування закону про Антикорупційний суд, а потім перекладає відповідальність на народних депутатів.
Читайте также: Пригоди СБУ на світовій арені: чи заслуговує українська спецслужба на зневагу західних колег
Спочатку Порошенко, який має найбільше депутатів у Верховній Раді, у жовтні 2017 року обіцяв ухвалення закону про Антикорупційний суд до кінця 2017 року. Потім у лютому Порошенко знову пообіцяв ухвалення закону, щоправда вже в середині квітня. Минулого тижня в інтерв'ю німецькому виданню "Фокус" президент заговорив про травень.
Я переконаний, що нам це вдасться у першій половині року, можливо, ще у травні,
– запевнив Порошенко.
Нагадаю, що це вже третя обіцяна гарантом дата.
Рятуючи репутацію президента, в дискусію вступив керівник його фракції Артур Герасимов. Ну, як вступив, радше вляпався, бо пообіцяв ухвалення закону про Антикорупційний суд на місяць пізніше від обіцяного Порошенком. Як то кажуть: "Штірлєц ще ніколи не був таким близьким до провалу".
Петро Порошенко
Кожного разу, відповідаючи на запитання про Антикорупційний суд, президент підкреслює, що він щиро вболіває за створення Антикорупційного суду, але зараз все залежить від народних депутатів, а не від нього.
Що у цей час відбувається у парламенті? Чи справді погані депутати з інших фракцій цинічно підставляють президента у той час, як усі його прагнення спрямовані на створення Антикорупційного суду?
Верховна Рада проголосувала за законопроект про Антикорупційний суд 1 березня 2018 року. 2 тижні після голосування, тобто до 15 березня, приймалися поправки до законопроекту. Усього подали майже 2 тисячі поправок.
Але з 15 березня, тобто уже 2 місяці, всі 2 тисячі поправок лежать "мертвим вантажем" у комітеті з питань правової політики та правосуддя. Справа у тому, що без розгляду цих поправок комітетом, законопроект не може бути поставлений на голосування Верховною Радою.
Читайте также: Як корупційне крило СБУ позбавляє український бізнес інвестицій: резонансне розслідування
А тепер давайте подивимося, хто ж контролює парламентський комітет.
Його голова – Руслан Князевич (БПП), довірена особа Петра Олексійовича, юрист та представник БПП у ЦВК під час виборів 2014 року та представник Президента у Верховній Раді (червень 2014 – січень 2015). Майже половина депутатів комітету – теж з президентської фракції. Крім того, у цьому ж комітеті працює на благо незалежної судової системи близький соратник президента, який часто відвідує ночами саму Адміністрацію на Банковій – Олександр Грановський.
Олександр Грановський
Так от, 15 березня відбулося п'ять засідань та зустрічей комітету, але Антикорупційний суд, якого вимагають МВФ, ЄС та українці явно не в пріоритеті. На жодному із засідань комітет не те, що не почав розглядати майже 2 тисячі поправок до законопроекту, а навіть не спромігся створити робочу групу для роботи із поправками.
Лише 11 квітня, через місяць після подання правок, Князевич, замість засідання комітету, провів закриту нараду, на якій попросив депутатів думати про концепцію Антикорупційного суду. Це тоді, коли за законопроект уже проголосували у першому читанні, коли є чіткі рекомендації Венеційської комісії та усі пропозиції фракцій уже подані у вигляді поправок.
Юрист Порошенка явно нікуди не поспішає. Чи то його не повідомили про обіцянки Президента щодо швидкого ухвалення законопроекту, чи то, що більш імовірно, Князевичу чудово відомо про нещирість цих обіцянок.
Президент може звичайно і далі думати, що він найхитріший і звинувачувати у всьому Верховну Раду, але варто згадати, як швидко депутати ухвалювали інші законопроекти, вигідні Порошенку. Наприклад, голосування про призначення генпрокурором Юрія Луценка, ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу чи нових процесуальних кодексів, над поправками до яких комітет Князевича працював щодня впродовж декількох тижнів.
Петро Порошенко
Проблема не лише в тому, що Україна потребує створення Антикорупційного суду, щоб топ-корупціонери нарешті відповіли за награбоване. Якщо законопроект про Антикорсуд не ухвалять до кінця сесії, Україна точно не отримає черговий транш МВФ. Без цих грошей нас чекатиме глибока фінансова криза та руйнування економіки через неспроможність виплатити зобов'язання по зовнішнім боргам.
За 2018-2019 роки Україні потрібно виплатити майже 11 мільярдів доларів зовнішнього державного боргу. Станом на кінець березня на валютних рахунках уряду залишалося приблизно 1,4 мільярда доларів, яких вистачить хіба до серпня, якщо не чіпати валютних резервів НБУ. Останніх, для розуміння, усього лише 19 мільярдів доларів. Якщо розтратити більше половини резервів на виплату держборгу в найближчі півтора року, то резерви наблизяться до мінімального рівня 2014-2015 років. Тоді це закінчилося обвалом гривні.
Читайте также: Українські надра належать усім громадянам країни, але хто ж насправді ними володіє
Голосування за такий обіцяний президентом Антикорупційний суд насправді вирішуватиме економічну долю країни на найближчі роки. Без західних партнерів і підтримки МВФ Україна навряд чи зможе подолати економічну кризу сама.
Захід же відверто дратується від дешевої гри Порошенка в гарного президента і поганих депутатів. Усі вже давно зрозуміли цю стратегію і більше не вірять виправданням Порошенка. Осіння відмова МВФ надати транші МВФ Україні це чудово продемонструвала.
Тому або президент таки дасть "добро" на рух законопроекту до другого читання, або саме він, а не "погані депутати", буде відповідальним за економічний колапс, який нас чекатиме. Сподіваюся, що відповідатиме в тому числі кримінально.