Хто такий Добродомов

Отже, був такий собі в Україні інформаційно-розважальний "4 канал", одним з власників якого був Дмитро Добродомов – ексдепутат, колишній громадський активіст, колишній журналіст. Більшості українців він якщо і був відомим, так це тим, що у 2019 році балотувався в президенти.

К теме Слуга "Ковалев, купивший "4 канал", не имеет своего жилья

Утім, серед талантів пана Добродомова головним є – фінанси. Річ у тім, що невідомо де, але "4 канал" знаходив чималі гроші на утримання, а на це було потрібно щонайменше по кілька мільйонів гривень щомісяця:

  • на зарплати технічному персоналу та журналістам;
  • на оплату ефірного сигналу і трансляцій;
  • на банальну електрику;
  • на оренду офісу та інше.

І от це все реально тягнуло щомісяця по кілька мільйонів витрат, які точно рекламою не заробиш, зважаючи, що особливої популярності та рейтингів цей маленький телеканал не мав – це означає, що рекламодавцям він був взагалі не цікавий.

Утім, гроші на його утримання десь бралися. Злі язики кажуть, що гроші були чи то від бандитів, чи то від ОПЗЖ, але ж то були нічим не підтверджені припущення.

Дивіться "Pro новини" на 24 каналі: відео

Нові власники

Чесно кажучи, тепер то вже не так і важливо, адже телеканал змінив свого власника. Тепер його купили батьки 30-річного "Слуги народу" з Голої Пристані Олексія Ковальова. Офіційно, здається, за 4 мільйони гривень вони його придбали. Принаймні стільки в статутному фонді того телеканалу записано.

ковальов
Олексій Ковальов купив "4 канал" / Фейсбук Ковальова

Однак не поспішайте зараз обурюватися, мовляв, звідки в батьків депутата такі гроші. Це лише офіційні 4 мільйони, записані в статуті. Водночас справжня ціна подібного каналу в українських реаліях – це, думаю, як мінімум усі 4 мільйони баксів.

Як може маловідомий "інформаційний" телеканал так дорого коштувати, зважаючи на те, що він потребує додаткового щомісячного кількамільйонного фінансування?

Все просто – в українських реаліях комерційно-успішних телеканалів практично і немає (ну, окрім 24 каналу). Всі інші фінансуються своїми власниками, й своєму власнику вони ці обов'язкові фінансові витрати компенсують іншим – впливом на аудиторію, можливістю просувати в новинах та ток-шоу політичні інтереси. От так це працює.

Однак це не про 24 канал, бо ми заробляємо рекламою, саме тому ви напевно і помітили, як її в нас багато. Це для нас вимушений крок, адже інакше довелося б продаватися або олігархам, або Банковій, щоб мати гроші на утримання каналу.

Отже, цей "4 канал" "Слузі народу" Ковальову, найімовірніше, потрібен саме з політичних мотивів, але не економічних. Ба більше, цей пан Ковальов може бути лише номінальним власником цього каналу. Радше за все він той, хто просто погодився, щоб канал на його батьків записали.

Хто записував канал на батьків "слуги"

Відповідь очевидна – це Банкова. Ймовірніше за все, нинішня Банкова восени серйозно запанікувала, коли олігархи оголосили Зеленському медіавійну і на підконтрольних олігархам телеканалах розпочали справжню травлю.

Щоб можна було нейтралізовувати медіаатаки олігархів – Банкова й узялася створювати власну медіаімперію. Переформатували канали "Дом" та "Рада", а тепер от купили "4 канал".

Обратите внимание "Слуга" Ковалев объяснил, зачем купил "4 канал"

Справжньому покупцеві направду канал цікавий хіба частотами мовлення, на яких незабаром організують щось взагалі інше, аніж те, що транслювалося там за часів колишнього вже власника Добродомова.

Як це сприймати

Як ставитися до придбання Банковою цього "4 каналу" – залежить виключно від ваших політичних вподобань.

  • Прихильники Зеленського щиро радіють, що шостий президент матиме власний медіамайданчик, з якого зможе до глядачів достукатися
  • Противники Зеленського тепер обурюються, звідки в "Слуг народу" вже стільки грошей взялося за неповних три роки при владі.

Наостанок зауважу, що новий власник "4 каналу" Ковальов категорично спростовує причетність Банкової та президента до купівлі цього медіаресурсу. Пан Ковальов запевнив, що то він для власних потреб собі цей телеканал купив, адже хоче за його допомогою собі подальшу політичну кар'єру будувати.