Пече нестримно, одже пишу. Напередодні відзначення річниці Чорнобильської трагедії українські журналісти мали змогу дізнатися з вітчизняних офіційних сайтів наступну інформацію: Янукович візьме участь у заходах, присвячених річниці, Азаров візьме участь у панахиді, яку правитиме Патріарх московський Кирило та розклад мітингів, що пройдуть у столиці та Чорнобилі. Все. Про те, аби дізнатися бодай якісь деталі телефоном – мовчу, адже всі прес-служби святкували Пасху. Не до Чорнобильських заходів.
Фактично, те, що до нас знову їде патріарх Кирило та президент Росії Дмитро Медведєв і що вони відвідають Чорнобиль, українські журналісти дізнавалися… з російських джерел. Про прибуття у Київ Кирила повідомив УНІАН з посиланням на «Радіо Маяк», а про відвідини Медвєдєва, а також дещо про програму його перебування в Україні тому ж таки УНІАНу повідомили… в прес-службі Кремля.
Особисто я 25 квітня до 21-00 відслідковувала сайти президента нашого Януковича, МНС, і навіть УПЦ МП. Про безперспективність телефонних дзвінків я вже говорила. З «вуст» вітчизняних офіційних джерел жодних деталей про очевидно заплановані (?) заходи.
Висновки. Україна на тлі не лише європейських держав, але й у порівнянні з «північною сусідкою» безнадійно програє головну війну – інформаційну. І це не дрібниці, як може видатись багатьом. Саме ця війна визначає переможців в усіх сферах. Те, що головне інформагентство держави посилається на Кремль у повідомленнях, що прямо стосуються Президента України (бо, повторю, більше немає звідки ту інформацію дізнатися), є додатковим, але, як на мене, найпромовистішим доказом того, що говорити про бодай якусь незалежність і самостійність політики ми не можемо взагалі.
Насправді дуже соромно. Тому що таке безладдя в «дібницях» визначає результат.