Позивний "Растішка": історія бійця з Донецька, який загинув за Донбас

Не любив, м'яко кажучи, тих, хто при владі, проте дуже любив Україну. Не міг дивитися на занепад країни зі сторони. Він дійсно вірив, був впевнений у тому, що донецьку територію можна повернути до нормального життя, якщо перемогти у цій неоголошеній війні.

Читайте також: Троє українських захисників поранені внаслідок провокацій бойовиків на Донбасі

Повернути не до того життя, яке було до війни, а показати особистий приклад непідкупного патріотизму. А поки що, все що він міг – захищати свою землю, навіть будь-якою ціною. Навіть ціною свого життя – стати прикладом для майбутніх поколінь. Він був воїном, який не хоче аби за ним сумували.

Владислав В'ячеславович Писаренко – позивний "Растішка". На момент смерті йому був 21 рік. Побратими з Донецька описують "Растішку" так:

Это уникальный человек был, он точно знал, за что воюет и почему, никогда не сомневался в своем выборе и не жалел! Он был настоящим патриотом, смелым, хотел воевать только на передовой, но никак не сидеть где-то на базе или в тылу.

Народився 16 липня 1995 року в місті Донецьк, Україна. Все дитинство та юнацтво Владислав прожив та навчався у Донецьку. Закінчив середню школу №96. Прагнув здобути вищу освіту, мріяв стати стоматологом. Вступив до Донецького національного медичного університету (ДНМУ), але не встиг закінчити...

Мав багато різнобічних захоплень: малював граффіті, цікавився медициною, полюбляв активний відпочинок. Був шанувальником футболу, вболівав за донецький "Шахтар", входив до спільноти ультрас. Разом з цим завжди знаходив спільну мову з тими, хто підтримував інші футбольні клуби.

Владислав – борець за правду та справедливість. Раніше брав участь у масових акціях протесту по факту вбивства футбольного вболівальника клубу "Спартак" Єгора Свірідова в Москві, акції набули підтримки та резонансу у суспільстві та розрослися на 12 найбільших міст Росії.

Пізніше свідомі росіяни приїжджали до України та брали участь в акціях "Волю Павліченкам!" Ось так має виглядати дружба народів, братерство, повага до громадян сусідньої держави та любов до своєї країни, – вважав Владислав. У квітні 2015 року виїхав з Донецька та приєднався до лав "Азову". Пробув у полку більше року у складі другої роти. "Растішка" – наймолодший із заїзду.

На початку серпня 2016-го перейшов до батальйону "Донбас-Україна", ЗСУ.

• Звання: солдат
• Посада: гранатометник відділення штурмового взводу 1-ї штурмової роти 46-го окремого батальйону спеціального призначення "Донбас-Україна", 54-ї ОМБр.

"Растішка" ніколи не сумнівався у тому, що робить. Він безмежно хотів воювати за свою землю, бо питання повернення окупованих територій стосувалось його безпосередньо – він був родом із Донецька. Побратими згадують його, як відданого своїй справі хлопця, котрий завжди рвався у бій, хотів змін для себе, для свого оточення та для щасливого майбутнього усіх українців.

Владислав вірив та волів, щоб його рідне місто якомога швидше повернулось під український прапор. Сором'язливий, небагатомовний та разом з цим дуже міцний та незламний. Він хотів відбити свою домівку та перебудувати Донецьк – починаючи зі свідомості людей. На свої роки, він зважився на те, що деяким не під силу все життя. Владу був 21 рік...

Загинув 27 березня 2017 року внаслідок російського вторгнення в Україну поблизу села Новолуганське (Бахмутський район, Донецька область).

В результаті підриву на ворожій розтяжці отримав поранення несумісне з життям. Разом з Владом загинув його побратим та боєць 46-го ОБСП "Донбас-Україна" 54-ї ОМБр Наріжний Максим Сергійович. У Влада залишились батьки. Загиблі українці вже не зможуть розказати про себе, тому ми повинні вписати їх імена в історію.

Читайте також: Сергій Жадан ініціює збір коштів для допомоги медикам у прифронтовій зоні