– Бригада какая?
– Та я не знаю. Какую давали – такую и возил.
– Какой приказ был отдан последний?
– В смысле? Отвозить людей.
– Куда?
– В аэропорт.
Діалог вище – частина "розмови" солдата 80-ї бригади Івана Шостака на псевдо "Доберман" з так званим журналістом пропагандистського телеканалу LifeNews. На відео чутно, як за кадром хтось із наших військових стогне, через силу промовляючи: "Боляче".
Читайте також: Це другий день народження: як війна на Донбасі змінила життя звичайного хлопця
На записі, розтиражованому по всіх телеканалах РФ, Ваня нічого не скаже про підрозділ і кількість особового складу. У лютому того ж року його, як і інших важких поранених, обміняють. За ліву руку "Добермана", придавлену плитами після підриву в ДАПі, лікарі боротимуться приблизно півроку, проте на реабілітації у Німеччині кінцівку все ж ампутують по лікоть.
Шостак був мобілізований влітку, служив механіком-водієм. На територію Донецького аеропорту прибув під час запеклих боїв у січні 2015-го: висадив з МТЛБ десантників, а потім у "мотолигу" поцілили бойовики. "Доберман" дивом вижив. А його напарник, теж солдат 80-ки, Володимир Трух, на жаль, загинув. За кілька днів після цього окупанти підірвуть термінал. І ще за кілька Шостак потрапить у полон.
Це відео, як і той страшний період, Ваня згадує неохоче. Цього року він відмовив в інтерв'ю всім українським телеканалам. Каже, втомився від щорічної "січневої уваги" та щиро мріє, щоб про військових, незалежно від дат, незалежно від того, де й коли вони воювали, пам'ятали завжди.
Він поговорив зі мною телефоном, я планувала виписати "хоч якийсь коментар". Але є випадки, коли коментарі зайві. Просто знайте: Ваня не втік з країни, не розчарувався у всіх і вся, не проклинає той день, коли потрапив до війська, не очікує допомоги "згори", розраховує лише на себе. Він протезований, але протез вдягає рідко – каже, більше заважає, ніж допомагає.
"Доберман" працює там, де й до війни, – у будівельній компанії. Двоє його дітей ходять до школи, дружина працює вихователем у дитячому садочку. Як і планував, Ваня знову сів за кермо. Він не бідкається, просто не звик до такого. У Вані все добре.
Читайте також: Війна затягує: медик-доброволець про життя на мирних територіях та на війні