Минулого тижня на Національній раді реформ обговорювали питання приватизації, де озвучували підсумки приватизації не лише за 2017 рік, а й за усі роки незалежності. Закладені в бюджеті 17,1 мільярдів гривень надходжень від приватизації в цьому році не надійдуть. Більше того, за 26 років незалежності бюджет отримав всього 65 мільярдів гривень від приватизації державного майна.
Читайте також: Зняття недоторканності з депутатів: аргументи за і проти
На сьогодні вже усім зрозуміло, що та політика, яка реалізовувалась до цього часу в питаннях приватизації стала способом наживи для олігархів. Щоб змінити умови приватизації, змінювати потрібно законодавство. Протягом лише цього скликання було зареєстровано декілька спеціальних законопроектів, які регулювали питання приватизації в окремих галузях. Хоча більш логічно прописати комплексну процедуру для усіх об’єктів, які підлягають приватизації. Саме тому розроблений законопроект 7066 «Про приватизацію державного майна». Це дає можливість з семи законів-регулянтів у сфері приватизації зробити один, і побудувати зрозумілу і прозору політику держави щодо приватизації державного майна. В проекті закону пропонується перейти на чіткі критерії оцінки об’єктів, що можуть бути приватизовані, відходячи від ручного управління процесом приватизації та визначення списку об'єктів, які підлягають чи не підлягають приватизації.
Водночас, як не рідко буває, хороші ініціативи можуть містити зовсім не прийнятні норми. Неприйнятні окремі норми не лише тому, що вони не відповідають переконанням та ідеології якихось політичних сил, а й тому, що вони йдуть в розріз з національними інтересами держави.
Зверну увагу на 2 такі складові.
Перше – можливість занадто стрімкого зниження стартової ціни об'єкта приватизації на 25%, а повторно на 50% у разі відсутності покупців. З одного боку це дасть змогу продати неліквідні об’єкти. З іншого — це може призвести до продажу (виведення) державної власності за копійки. В цій ситуації приватизація так і залишиться вдалим прибутком для певної групи бізнесменів, і не стане прагматичною інвестиційною політикою держави, яка має бути направлена на розвиток підприємств.
Друге – сьогодні законодавство забороняє брати участь у приватизації компаніям, контрольованим резидентом країни-агресора чи країною агресором. У законопроекті встановлено обмеження (граничний розмір частини акцій 10% і більше) щодо участі в аукціоні таких компаній. Не думаю, що ми можемо перебуваючи в стані війни з Росією і вимагаючи санкцій від Заходу, закладати таку норму в національне законодавство.
Читайте також: Чому немає охочих купувати державне майно