У час загального доступу до інтернету інформаційна війна виявляється набагато ефективнішою, аніж кремезні хлопці з битками, бо дає можливість вплинути на значно більше людей. А якщо при цьому не просто обливати когось брудом, а ще й зачіпати такі чутливі регістри сучасного життя, як патріотизм та війну, то можна доволі просто прикрити реальні рейдерські наміри.

Філія в Донецьку = сепаратизм?

Минулого року львівську компанію "Галпідшипник", що має 25-річну історію та кришталеву репутацію платника податків, запідозрили у фінансуванні сепаратизму за фактом ... існування філії у Донецьку, що була заснована ще наприкінці 90-их. Цей підрозділ не ліквідовували через ескалацію подій на Сході, бо ж навесні 2014 року ніхто й не припускав, що АТО затягнеться на роки. А коли влітку того ж року бойові дії перемістилися в Донецьк, то стало зрозуміло, що вивезти склад із продукцією, який залишився на окупованій території, для "Галпідшипника" було просто неможливо.

Звернення до податкової і СБУ з проханнями вивезти продукцію законним шляхом, результатів не дали, отож ситуація була заморожена. Закрити ж філію, з огляду на великий обсяг взаємних зобов'язань з багатьма клієнтами також неможливо. У такій же ситуації опинилися всі фірми, що мали філії і представництва в Донецьку чи Луганську. Водночас парламент ухвалив зміни до Кримінального кодексу, ввівши відповідальність за фінансування сепаратизму. Очевидно, що намір був благий – відрізати сепаратистів від фінансових потоків, однак реалізація, на жаль, відбулася як завше в особливий український спосіб. Текст статті 110-2 можна потрактувати по-різному, бо чіткого та вичерпного трактування, що ж таке фінансування сепаратизму там немає. А отже представники силових структур, рівно ж як і замовники рейдерської атаки, можуть трактувати цю норму на свій розсуд. А щойно у законі з’являється така шпаринка, як нею тут же починають користуватися і зовсім не з тією метою, про яку думав законодавець. Відтак бізнес замість вирішення проблеми отримав новий "менінгіт".

Розслідування тривало майже весь 2015 рік і "Торговий дім "Галпідшипник" надавав допомогу та щонайбільше сприяння у цьому без перебільшень масштабному розслідуванні щодо джерел фінансування сепаратистів. Воно стосувалося групи осіб, жителів Харкова, а потім, як виявилося, одного з колишніх співробітників компанії. Суд з'ясував всі обставини і в результаті кримінальне провадження проти нього було закрито в грудні 2015 року за клопотанням прокуратури Харківської області.

Справу закрито, інформаційна війна триває

Рішення суду очистило ім’я компанії від будь-яких підозр та інсинуацій. Такий розвиток подій сильно зіпсував плани рейдерів довести до банкрутства і захопити підприємство по-тихому. Проти "Галпідшипника" розгорнули справжню інформаційну війну. У хід пішов відвертий компромат. Є усі підстави вважати, що рейдери використовували досудове розслідування харківського СБУ для того, щоб дестабілізувати і вивести з ладу компанію за всяку ціну, хай частково і тимчасово. Під час слідчих дій в ЗМІ (як зареєстрованих, так і тих, хто не вважає за потрібне відповідати перед законом за зміст публікованих матеріалів) вибухнула хвиля "викривальних" матеріалів – у стилі "Галпідшипник" фінансує ДНР. Розрахунок був на те, щоби галасом у медіа прикрити рейдерське захоплення, адже хто заступиться за "сепарів"? Ніхто. Навпаки, порадіють їх знищенню.

Цікавим є і те, що вибухнула ця інформаційна "бомба" у Харкові. Наприкінці минулого року сайти з харківською пропискою, спекулюючи на патріотичних почуттях і перекручуючи факти, видали "нагора" історію про фірму зі Львова, яка продає підшипники сепаратистам. Один з харківських слідів в цій історії залишив автор однієї з найбільш упереджених, якщо не сказати просто брудних публікацій, де перекручені всі факти, розміщеної на сайті з сумнівною репутацією. Ним став харківський журналіст Сергій Єрмаков. Піти на таке міг журналіст (якщо тільки він знайомий з професійною етикою та законом про інформацію) в разі, якщо він або не до кінця розібрався в ситуації або з інших невідомих причин.

Міфічні фінансові схеми фінансування ДНР, ЛНР, ХНР описані Сергієм Єрмаковим з посиланням на нібито фотокопії матеріалів справи (звідки у харківського журналіста Єрмакова матеріали досудового розслідування харківських правоохоронців?) не витримують жодної критики. Сфантазовано багатоходові схеми, завдання яких було хоч якимось боком приліпити "Галпідшипник" до гарячої теми. До речі, голова ГУ ДФС у Львівській області Ігор Кондро в коментарі ЗМІ повідомив, що у "Галпідшипника", як великого платника податків "фактів взаєморозрахунків або здійснення господарської діяльності з підприємствами, що перебувають на обліку на окупованій території, не виявлено".

Тут доречно згадати і такий важливий факт. Протягом 2015 року компанією було сплачено понад 55 мільйонів гривень податків до бюджетів всіх рівнів. На підприємстві працює понад 160 співробітників з зарплати яких компанія сплачує всі передбачені законодавством податки і збори. За 25 років існування "Галпідшипник" зумів стати не просто лідером ринку, але й компанією, яка забезпечує доступ українських підприємств до передових європейських технологій та інноваційних рішень в галузі механіки й машинобудування. Деякі з них є ексклюзивними і унікальними. Цим підприємство і зацікавило харківських рейдерів, які грають на патріотичних почуттях жителів України. А, можливо, ми маємо приклад спланованого знищення підприємства, яке є одним з бюджетоутворюючих для Львова та західного регіону.

Крім того, з початком бойових дій на сході України з 2014 року працівники та власники ТД "Галпідшипник" постійно допомагають українській армії. Ознайомитися з листами подяки армійців і волонтерських організацій може кожен на сайті компанії.

Однак комусь такий стан речей був не надто до вподоби і рейдери спробували використати момент, щоби дискредитувати репутацію фірми надуманими звинуваченнями у допомозі "сєпарам". Набагато легше знайти інформаційну довбню замість сотень "тітушок", яка методично вбиватиме у голови співвітчизників брехню про львівських бізнесменів, які торгують з "ДНР", аби під прикриттям цього інформаційного шумовиння відкусити шматок ринку, який зменшився після початку АТО, а отже утримувати рівень прибутку стало важче.

З харківської подачі тему недобросовісних журналістських розслідувань продовжили інші ЗМІ. Однак автори сюжетів та статей не знайшли жодних доказів протиправної діяльності компанії, зате свідомо чи ні припустилися маси неточностей – це й вигадки про те, що фірма продає підшипники подвійного призначення, фотографії донецького офісу, взяті з гуглівських карт 2011 року, які видають за свіжі знімки офісу в Донецьку, відеомонтаж дзвінків на тимчасово окуповану територію начебто до філії "Галпідшипника" і так далі. Як наслідок, вийшов матеріал, який ліг в основу домислів про поставки продукції для військової техніки.

Ще цікавішим є те, що для проекту "Слідство.інфо" історію з примарним фінансуванням сепаратистів створив журналіст на прізвище Сергій Єрмаков. Якщо взяти до уваги, що за авторством саме цього журналіста вийшла одна з найбільш упереджених статей з цього приводу, то думка про заангажованість чи небезсторонність автора виникає автоматично. Складається враження, що Єрмаков не має більше тем для висвітлення, лише тільки "смажені історії" про "Галпідшипник" та вигадки про фінансування сепаратистів.

Та окрім заангажованості у цьому матеріалі є й відверті ляпи – під час телефонної розмови щодо придбання підшипників "для БТРів", чоловік замовляє цілком цивільні марки підшипників 8102. У той же час глядачі бачать на екранах маркування підшипників і навпроти цифр 8102 чітко написано ГОСТ, тобто державний стандарт – на позначення підшипників, які не призначені для подвійного використання. Водночас трохи нижче на екрані можна побачити й маркування ЕТУ (Єдині технічні умови), яке ще з радянських часів було закріплене саме за підшипниками, що можуть бути використані як для цивільної, так і для військової техніки.

Однак про них чомусь в розмові нічого не чутно і лише голос за кадром запевняє нас, що можна купити всі підшипники до БТР.

Що ж до експерта, який запевняє, що немає різниці між підшипниками, то, такі слова можуть викликати хіба гомеричний регіт у людей, бодай віддалено знайомих з реальним станом речей. А от автору сюжету перед тим, як випускати такі "експертні" коментарі в ефір, варто було би скористатися пошуком в інтернеті, щоби взнати, що такі підшипники маркуються по різному і мають різні характеристики. Ні один офіційний дилер без наявності у нього спеціальної ліцензії не продасть вам підшипники, виготовлені за стандартами ЕТУ. Ліцензіями на продаж таких товарів в Україні володіють буквально кілька фірм.

Крім того, автор знову намагається видати бажане за дійсне – попри всі факти та докази, надані ТД "Галпідшипником", він вперто називає "Галподшипник МТС" колишньою філією ТД "Галпідшипник", хоча це не відповідає дійсності.

Так само далекими від реальності є твердження про те, що під час обшуку у львівському офісі фірми було знайдено "багато цікавого", зокрема, "накладні на відвантаження товарно-матеріальних цінностей, відправник "Галподшипник МТС", та програмне забезпечення для віддаленого адміністрування базами даних. Жодних документів, а тим більше якихось зловмисних програм, які б підтверджували припущення слідчих не виявлено. Усе це вигадки, породжені невідомо чиєю бурхливою уявою. А з рішення суду чітко видно, що жодних претензій до ТД "Галпідшипник" правоохоронні органи не мають і повернення техніки є беззастережним доказом цього. Йшлося тільки про одного зі працівників компанії, який сам визнав свої протиправні дії та звернувся до правоохоронців.

"Галпідшипник" ніколи не торгував продукцією подвійного (військового) призначення

Харківський слід в цій історії стає очевиднішим у зв’язку із геть диким випадком – нещодавньою провокаційною спробою купити продукцію військового призначення (хоча компанія її взагалі не поставляє ) за велику суму готівки в присутності клієнтів компанії. І цей візит, і кілька сумнівних телефонних дзвінків, в яких від імені нібито співробітників декількох державних органів "Галпідшипнику" пропонували корупційне співробітництво, зафіксовані камерами спостереження і на диктофон. Разом з іншими доказами провокацій проти компанії вони будуть передані найближчим часом в правоохоронні органи.

Ринок підшипників в Україні – це акваріум з прозорими стінками, в якому кожен крок будь-якого оператора ринку миттєво стає відомим конкурентам, клієнтам і постачальникам. Нещодавно спливла чергова фальшивка – підроблена накладна про нібито постачання підшипників на луганський патронний завод, незрозуміло ким і яким чином передана журналістам, а ними – представникам "Галпідшипника". У компанії відразу ж з'ясували, що її прототипом послужили документи, видані "Галпідшипник" харківській фірмі "Ірбіс", – партнеру і основному конкуренту. З цього документа зловмисник видалив назву компанії-одержувача і вписав замість нього "Луганський патронний завод". У графічному редакторі зроблено ще кілька неохайних змін, які абсолютно не приховують справжнього джерела фальсифікації.

Сфальшований документ (для збільшення клікніть по зображенню)

Оригінальний документ (для збільшення клікніть по зображенню)

Директор "Галпідшипник" Олександр Тільман так прокоментував ситуацію: "Ми відповідально заявляємо, що не поставляли і не поставляємо продукцію військового призначення і в мене виникає закономірне питання: яким чином могла потрапити ця накладна до зловмисників і кому вигідно підробляти документи фірми "Галпідшипник", видані фірмі "Ірбіс"? Мені хотілося б щоб цим питанням також задалися інші оператори підшипникового ринку України, а також співробітники міжнародних корпорацій, продукти яких "Ірбіс", так само, як і "Галпідшипиник" представляє в Україні".

Подібні історії ставлять під сумнів те, чи працюють в Україні принцип верховенства права, презумпція невинності і найважливіше – чи захищене в нашій країні право власності, без якого ми в очах світу виглядаємо навіть не варварами, а безперспективними неандертальцями?