Багато хто не погодився з результатами соціології, де Юлію Тимошенко назвали найбільш реальним претендентом на посаду Президента України. Хтось вважає, що це маніпуляція ЗМІ, інформаційна компанія росіян або якась передвиборча технологія. Але високий рейтинг Тимошенко – це реальність. Нажаль.

Провідні соціологічні служби регулярно проводять подібні опитування – і рейтинги Тимошенко стабільні, як і рейтинги "Опозиційного блоку" та "Радикальної партії Ляшка" Більш того, ми, схоже, на порозі грандіозного, болісного реваншу – у членів колишньої "Партії регіонів" є всі шанси повернутись і зайняти високі державні посади.

Люди, котрі прийшли до влади після Майдану не зробили нічого для покращення рівня життя населення. Навпаки, кожен з нас зубожів втричі – через інфляцію і новий курс долара. Бізнес на війні, корупція, кумівство, маніпуляції, бездарна гуманітарна політика, відсутність реформ, зростаючі тарифи на комунальні послуги і брехня, тотальна, щоденна брехня – це реальні характеристики діючої влади. Тож у політичних популістів, таких як Тимошенко, Ляшко, Рабинович – зараз є всі шанси отримати гарні результати на наступних вборах всіх рівнів. І вони це зроблять, я не маю сумнівів. Критикувати діючу владу завжди ефективно.

Читайте також: Майбутній Президент України ще про себе не заявив, – журналіст

А тепер трохи цифр. Станом на початок року в Реєстрі виборців зареєстровано 35,8 млн виборців. Якщо відняти виборців тимчасово окупованих території Донецької і Луганської області, а також анексованого Криму, то виходить приблизно 30-32 млн. Кількість емігрантів не рахуємо, бо їх точна кількість невідома. Українська аудиторія Facebook зараз становить лише 10 млн.

Тож, чому ви думаєте, що рейтинг Тимошенко нереальний? 20 млн жителів країни (третина українських виборців) не користуються Facebook, ви нічого не знаєте про їх життя. Вони не ходять до ресторанів, не постять фото з подорожей, не відвідують спортивні зали з модними фітнес годинниками на руках – вони виживають. Буквально. А ще вони регулярно ходять на вибори – бо в невеличким містах та селах вибори це світська подія, привід гарно одягнутися, залишити тяжку працю та пройтися до "центру" поспілкуватися з сусідами. В день виборів, коли ви підете з друзями смажити шашлики, вони прийдуть на виборчі ділянки голосувати за демагогів – Ляшка і Тимошенко. Не маю сумнівів. А схід України дружно і одноголосно підтримає Бойка і "Опозиційний блок" як би він там не називався. А Харків проголосує за Добкіна і Кернеса, бо війна нічому не навчила виборців Сходу – як і раніше, вони будуть голосувати за "своїх", за регіональним принципом. Ну і куди ж без мовного питання та Бандери? Ці маркери в черговий раз спрацюють на відмінно.

Тож думка поважної аудиторії українського Facebook щодо надуманого рейтингу Тимошенко не має нічого спільного до поточної електоральної ситуації в країні. А ситуація критична – провладні партії себе дискредитували, навіть шалений адміністративний ресурс, кращі технологи та безмежні фінансові можливості не зроблять їх абсолютними переможцями майбутніх перегонів. Особливо, коли мова йде про президентські вибори. Альтернативні сили – "єврооптимісти" та "антикорупціонери" наскільки дискредитовані інформаційними атаками та скандалами, що їх політичне майбутнє взагалі під сумнівом.

Читайте також: Скільки українців мріють про еміграцію: вражаючі дані

Мої прогнози песимістичні – реванш "Опозиційного блоку", повернення Тимошенко на одну із державних посад, зростання впливу Ляшка та Рабиновича, поява величезної кількості дрібних штучно створених "альтернативних" політичних сил (для розсіювання цілісності проєвропейського електорату). Шалений тиск та використання адмінресурсу діючою владою на майбутніх виборах. Активна дискредитація правих сил – слова "фашисти" та "радикали" ми почуємо ще не раз. Росія буде фінансувати зразу декілька великих політичних фігур та партій, крім грошей у їх розпорядженні буде дуже серйозний козир – можливе припинення війни і повернення загарбаних територій на Сході. Цілком реально, що Росія навіть зробить якісь конкретні кроки для електорату. Щоб було зрозуміло: коли до влади прийдуть ці політичні сили – війна закінчиться.

Нові політичні проекти національного рівня в найближчий рік не з'являться. Олігархи, котрі є основними донорами політичних партій, вже давно визначались і навряд чи готові нині запускати довгодіючі та коштовні політичні проекти.

Ми на порозі реваншу антиукраїнських сил, а це означає чергову боротьбу за потоки і переулаштування пошматованої економічної системи під нових "кумів" та "любих друзів", зміна політичного вектору, прощення окупанта та спроба повернутись до тези "братніх народів". Також будуть переглянуті газові та митні відносини з Росією, і знову буде спроба на цьому заробити у представників вже нової влади. Знову будуть перейменовувати вулиці, відкривати з пафосом дитячі садочки після ремонту – і не робити нічого для захисту прав інвесторів. Ніхто не буде боротися із корупцією, бо наші політики її створили. Хто буде вбивати власне дитя? З кожним роком, економічний розрив між західними країнами і Україною буде все відчутнішим.

Що робити, запитаєте ви? Однозначного рецепту протистояння я не маю, але рекомендую, як мінімум, мати більш активну громадянську позицію, незважаючи на величезне розчарування після Майдану. Закликаю не голосувати за "старих коней", котрі здатні, лише жувати позаторішнє сіно і гадити вам на галявину. Майбутнє української політики я бачу за франдрейзингом – це коли люди вносять невеличкі щомісячні благодійні внески на роботу свого політика або політичної сили. Сучасні інформаційні технології дозволять зробити процес збору коштів швидким. Тільки так можна знизити вплив олігархів на політичну систему та створити партію нового ґатунку, котра не буде залежати від багатіїв, а буде фінансуватись активним населенням.

Якщо така нова партія запропонує конкретні економічні та гуманітарні кроки для швидких змін, без ідеологічної боротьби та різного трактування історії, якщо головною ідеологією такої нової партії буде дрібний підприємець та розвиток малого та середнього бізнесу, а не герої минулих років – особисто я за неї проголосую. І щомісячно буду оплачувати внески на підтримку такої політичної сили. Головне питання – коли така партія з’явиться?

Читайте також: Коли було краще – у 1967 чи 2017 році: соцопитування