Зважаючи на те, що цього тижня партія Меркель тріумфально перемогла на виборах, інтерес до її персони зріс.

В чому полягає нестандартність Ангели Меркель, та яку саме революцію вона зробила, описав журнал Foreign Policy в матеріалі «Ангела Революційна».

Подаємо переклад статті.

Mutti, що змінила країну


З гігантських білбордів по всій Німеччині Ангела Меркель доброзичливо усміхалася до німців, точно як шкільна вчителька чи рідна тітонька. Зрештою, одне з псевдо Меркель в народі, — «Мамуся» (Mutti). Меркель діє впевнено і спокійно, навіть у фінальній частині виборчої кампанії вона залишалася такою. А чого б їй, зрештою, не виглядати впевненою? Єдина річ, яку німці знають напевне у власній політиці, — це те, що очолювана Меркель партія (ХДС) набере найбільше голосів в день виборів.

Взагалі-то «революційний» — це не той прикметник, який можна застосувати до Меркель. Двічі канцлер відома неквапливою, обережною політикою, яка спрямована на пошук консенсусу. Нехай що там стоїть на порядку денному — вторгнення в Сирію чи відновлювальна енергетика — підхід Меркель незмінний: почекати і поспостерігати, а діяти — коли вже неможливо не діяти.

І тим не менше Меркель таки революціонерка. Саме вона — жінка, протестантка, новачок у партії Християнсько-Демократичний Союз, родом зі Східної Німеччини, — стала тією, хто модернізував найконсервативнішу партію країни. Вона зробила ХДС ліберальнішим до низки питань, починаючи від ставлення до призову в армію і закінчуючи ядерною зброєю. Зрештою, Меркель не лише змінила партію, — вона змінила всю Німеччину.

Під керівництвом Меркель ХДС позбулася тих своїх рис, які були визначальними для неї з часів Холодної війни і до 1990-х.

Християнсько-демократичний союз.
Тільки для чоловіків


Ця партія зародилася у післявоєнній Німеччині, де разом вживалися політичні утворення ще веймарської доби, католицька церква, мільйони скривджених вигнанців та навіть екс-нацисти. Її батьком та незмінним лідером на 20 років став Конрад Аденауер, чий вплив на формування Німеччини складно переоцінити.

Ревний католик, Аденауер зробив все, щоб в країні піднялася економіка, Німеччину прийняли в НАТО і загалом вона стала частиною «західного табору». Хоча не все складалося ідеально. Так, слово католицької церкви у партії було головним. Тому, наприклад, роль жінки в повоєнній Німеччині звелася до дітей, кухні та церкви.

Архіконсерватизм Аденауера був подоланий новими поколіннями німців у 1960-х та 70-х. У партії гучніше зазвучав голос жінок, але вона все ще залишалася «чоловічою партією» із залізною ієрархією.

Так тривало, доки з посади голови партії пішов Гельмут Коль. Цікава деталь: до останніх днів на роботі Коль звертався до Меркель, між іншим, міністра його Кабінету, «дівчинко».

Наприкінці 80-х партія усвідомила, що тепер вона може здобути прихильність виборців завдяки молодим, урбанізованим жінкам, які ще не визначилися з політичною позицією. Власне, назріла потреба у «революції», яка й привела Німеччину туди, де вона є зараз.

Цього не могли зробити «старі вожді» партії.

Меркель обрали, щоб привабити нових виборців


Тому у 2000 році біля керма партії стала 44-річна Ангела Меркель, яка була членом ХДС 8 років — майже нічого, як на німецькі мірки.

Революція в стилі Меркель аж ніяк не була «взяттям Бастилії» — навпаки, це були виважені зміни зсередини.

Її особа стала сенсацією: жінка на чолі майже повністю чоловічої партії та ще й з переконанням, що першим і головним завданням жінки є материнство і підтримка власної сім’ї.

Просто фізик Меркель не мала дітей. Тай не виходила б офіційно заміж за свого давнього партнера, якби її про це делікатно не попросили після того, як вона стала членом ХДС.