► Звинувачення проти президента США Дональда Трампа в "українській афері" є вагомими. За всіма ознаками, справа дійде до процедури імпічменту.
Читайте також: Між двома фронтами: що означають для України політичні баталії в США? – Der Tagesspiegel
► Спливає все більше деталей імовірних спроб Білого Дому приховати інформацію. Яку стратегію оберуть демократи протягом наступних тижнів, поки невідомо.
► Трамп усіма силами захищається, каже про "полювання на відьом" та "мобінг".
Здається, це була така ж сама телефонна розмова, як і будь-яка інша, коли вранці 25 липня Дональд Трамп зателефонував до нового українського президента Володимира Зеленського. Нічого особливого. Ніяких складних безпекових заходів, які він, наприклад, використовує під час своїх розмов із президентом Росії Володимиром Путіним. За телефонатом слідкували до дюжини співробітників – або прослуховували лінію, або навіть були присутніми в Овальному кабінеті.
Розмови Путіна і Трампа оповиті куди більшою таємницею / Фото AP
Співробітник ЦРУ, який сприйняв зміст цієї бесіди настільки занепокійливим, що анонімно, але офіційно подав скаргу до відділу внутрішньої інформації уряду США та розпочав увесь цей політичний землетрус, точно не знає того, що, якщо лишень всі звинувачення якимось дивним чином не "луснуть" – це призведе до процедури імпічмента. Найважча криза ери Трампа.
Вони вимагатимуть імена присутніх, і вони їх отримають
Інформатор, якого американські ЗМІ викрили, як співробітника спецслужб, який тимчасово був "прикріплений" до Білого Дому, ще в той самий день, як він подав свою скаргу, докладно змалював не лише хід цієї занепокоюючої розмови. Те, що Трамп "між іншим", але недвозначно піддав тиску молодого президента, аби той допоміг йому проти його можливого конкурента з Демократичної партії Джо Байдена: "Я б попросив вас зробити нам послугу".
Людина з ЦРУ ретельно перераховує також, хто дізнався про цю справу: не лише майже дюжина урядових чиновників. Політичного планувальника Міністерства закордонних справ Ульріха Брехбуля було названо на ім’я. Інформатор, так би мовити, закинув сітку, яку демократи тепер мають лише затягнути.
Протистояння Трампа та Байдена гучно зачепило Україну / Колаж ЕРА
Вони вимагатимуть від Білого Дому імена тих, хто був присутній. Й вони їх отримають. Якщо треба – вони підуть до суду, як колись зробив Конгрес, коли вимагав від Білого Дому видати звукові плівки під час уотергейтської афери. Люди з уряду отримають запрошення до комісій Палати представників. Й вони будуть змушені, якщо виникнуть сумніви, давати свої покази під присягою. Будь-хто в Вашингтоні чудово розуміє просту істину: під час великих вашингтонських афер – уотергейтської або"Іран-контрас" – лише деякі фігуранти "попалилися" через те, що були в них замішані. Набагато більше потрапили за грати через свої неправдиві покази. Без сумніву, демократи використають тепер цей засіб тиску.
Причому демократи в Конгресі ще не визначилися відкрито зі своєю стратегією: чи будуть вони проводити "тихе" розслідування, а чи це буде ціла низка відкритих слухань без кінця й краю, під час яких свідків "затискатимуть у куток" – ризикуючи при цьому втомити суспільство. Зараз є тенденція до того, щоб швидко та без зайвого шуму провести слухання щодо "Українагейту" і, якщо підозри підтвердяться, висунути звинувачення та розпочати процедуру імпічменту ще до Дня благодаріння, великого американського сімейного свята наприкінці листопада.
Трамп та Зеленський обоє заперечували будь-який тиск у їхній розмові / Фото BBC
Те, що їх шеф у цій телефонній розмові вийшов за межі дозволеного, співробітники Трампа помітили дуже швидко. Інформатор змалював у своїй скарзі, що зміст розмови був хутенько витертий з нормальних комп’ютерів Білого Дому та перенесений на сервер, призначений для зберігання державних таємниць. Тобто, відбулася цілеспрямована спроба приховати цю історію. Це теж – відлуння Уотергейту, який набував тим більшої скандальності, чим більше тодішня адміністрація США намагалася "замести справу під килим".
Вже в п'ятницю сплили нові деталі цих явних спроб приховання. New York Times повідомила, що був виданий наказ, що протокол переговорів не можна передавати до "таємного" серверу електронним шляхом, а лише власноруч, у вигляді паперової копії. Цікавою видається також думка про те, що таким чином можуть зберігатися й інші розмови, які там зберігатися не мають, тому що насправді вони не є державними таємницями, а, можливо, закулісними домовленостями президента.
Для Трампа власна вигода дорівнює державній таємниці
Майже мимохідь інформатор викриває ще один метод правління Трампа: для нього не існує жодної різниці між персоною та посадою, між власною вигодою та інтересами держави. Міністра юстиції Вільяма Барра, за позицією – хранителя американської правової системи, Трамп, схоже, розцінює, як свого персонального адвоката – такого самого, як його справді особистого адвоката, відомого колишнього мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані. Цього, в свою чергу, він ще до цієї скандальної телефонної розмови посилає в Україну. Навіщо? Це теж бажають з'ясувати демократи. Для цього вони, без сумніву, допитають офіційних американських дипломатів Курта Волкера та Гордона Сондланда, які поїхали до України згодом – здається, для того, щоб зменшити шкоду.
Трамп, опинившись під тиском, передбачувано реагує непередбачувано: він стає все агресивнішим, намагається ескалацією своєї риторики ("полювання на відьом", "моббінг президента") та особистими нападами зберегти перевагу в "війні у твіттері" та мобілізувати своїх прихильників – не зважаючи на втрати.
Трамп стає дедалі агресивнішим у своїх реакціях / Фото Politeka
"Тактика спаленої землі" – називає це Washington Post. Як це працює, він знову продемонстрував цієї п'ятниці: вперше Трамп накинувся у власному мікроблозі на агента ЦРУ, який розпочав усю цю історію. Зрештою, написав він, цей "так званий інформатор" не є ніяким інформатором, а просто людиною з табору супротивників, "шпигуном" демократів.
Дивіться також: Я висушу це болото: Трамп оприлюднив відео з Байденом, Порошенком та Зеленським
А що раніш робили зі шпигунами – це він недвозначно продемонстрував ще за кілька днів до того.
Автор: Раймер Клювер.
Джерело: Süddeutsche Zeitung
Переклад для 24 каналу: Борис Немировський