Я завжди була впевнена, що добре розуміюся на ментальності людей Донбасу.
Але після вчорашнього повідомлення, яке я випадково отримала від незнайомої людини, навіть я була шокована.
Людина з містечка, в якому я народилася і виросла, повідомила про те, що у цьому самому містечку, люди спекулюють на .... воді!
Тепер поясню ситуацію:
Місто Красноармійськ, Донецької області.
Можливо, завдяки близькості до Дніпропетровська, можливо ще чомусь, але терористів там, дякувати Богові, немає. І у містечку панує мир. Але не все так гарно. Через аварії на водопостачальних станціях та каналах мешканці цілого Красноармійського району вже третій тиждень живуть без води.
Звичайно, що майже безцінними стали криниці та свердловини, які люди роблять просто у себе на подвір'ї.
І ось тут виникли дві найбільші проблеми.
По-перше: В.О. мера міста пані Галина Гаврильченко, яка сприяла терористам у проведені "референдуму ДНР", наразі заявила, що буде подавати до суду на тих мешканців, які незаконно зробили у себе свердловини для видобутку води. Тобто мер міста не те, щоб не допомагає мешканцям міста у такій складній ситуації, а ще й судитися з ними вирішила. Замість того, щоб надати людям хоча б якесь постачання технічної води, як це робить, наприклад, мер сусіднього міста Димітров, ця пані забороняє людям самим вирішувати ті проблема, з вирішенням яких має допомогти місцева влада.
По-друге: знайшлися такі ж самі спритні мешканці, як і Гаврильченко, які вважають за потрібне наживатися на загальній біді. Було декілька фактів того, що місцеві мешканці, які мають у себе на подвір'ї криниці чи свердловини, які в менш гарному стані, пропонують своїм сусідам купити в них воду. До того ж ціна за цю воду призначається майже така, як зазвичай є в магазинах (10-15 гривень за 5 літрів).
Звичайно, що не маючи інших варіантів, люди вимушені цю воду купувати. Але дуже прикро розуміти, що замість того, щоб у важку для всіх хвилину об'єднатися і допомагати один одному, є ті, хто спекулює на чужому горі. Окрім морального боку питання є ще і юридичний, і краще б саме у цьому випадку пані виконуюча обов'язки мера вдавалася до судового вирішення питань. Це було б доречніше — шляхом закону заборонити продавати воду тим, хто не має на це відповідного дозволу і ліцензій, і, до того ж, не платить ні копійки податків з такого продажу.
Ось така складна ситуація склалася в одному з українських міст на Сході нашої країни.
І я дуже сподіваюся, що мешканці мого рідного міста не будуть "овочами", як у тому жарті на початку цієї статті, а все ж таки під впливом спільної біди зможуть об'єднатися і попри все залишитися людьми.