2 травня поточного 2018 року Федеральний кримінальний суд Швейцарії, який розташований у місті Беллінцона, кантон Тічіно, ухвалив рішення, яким відкинув намагання колишнього депутата, соратника Арсеній Яценюк на Миколу Мартиненка визнати політично заангажованим слідство у Швейцарії. Рішення суду французькою мовою є у відкритому реєстрі Швейцарії.
Читайте также: Загроза для незалежності НАБУ: чому Павла Жебрівського призначили третім аудитором
Ця історія стосується 2015 року, і я випадково виявився одним із фігурантів справи в Швейцарії. Отже, три роки тому мною було направлено звернення до прокуратури Швейцарії щодо підтвердження в наявності справи відносно Мартиненка. Тоді в Україні Мартиненко брехав на кожному кроці, що усі справи проти нього є фейком.
Микола Мартиненко
Але в цей час у Швейцарії він намагався з'ясувати, звідки відбувся витік цієї інформації? та навіть зажадав розкрити все листування Міністерства юстиції Швейцарії зі третіми особами, де згадувалося його прізвище. Зрештою, він домігся свого – і Міністерство юстиції надало адвокату українського політика доступ до своєї пошти. Це є прикладом прозорості роботи правоохоронних органів у Європі. Але водночас це стурбувало європейських журналістів, адже вони побачили в цьому загрозу свободі слова.
У вхідній кореспонденції швейцарського Мін'юсту Мартиненко знайшов мій лист від 21 жовтня 2015 року, який я направив з проханням підтвердити або спростувати наявність справи Мартиненка. Нагадаю, він на той момент категорично відкидав, що перебуває під слідством в цій європейській країні, а будь-які заяви на цю тему називав провокацією російських агентів.
Також я запитував Міністерство юстиції Швейцарії, чи направляли вони до України запит про надання правової допомоги у справі Мартиненка. Отримавши моє звернення, у Швейцарії встановила мою особу та надала відповідь за підписом Лінди фон Бург з офісу генпрокурора Швейцарії, якою підтвердили, що Мартиненко справді перебуває під слідством в цій європейській державі, що славиться фінансовими установами.
Вона додала, що до Генпрокуратури України були справді направлені звернення з метою допомоги в розслідуванні справи Мартиненка. Фактично, мені тоді вдалося підтвердити не лише наявність справи у Швейцарії, але також саботаж з боку Генпрокуратури допомагати Міністерству юстиції європейської країни.
Команда ігнорувати швейцарців була зрежисована Банковою – тодішній генпрокурор Віктор Шокін був повністю слухняний виконавець волі адміністрації президента. Отримавши відповідь швейцарців, я почав вимагати відсторонення Мартиненка з посади голови комітету Верховної Ради з питань енергетики, що зрештою і сталося – за декілька місяців він склав мандат депутата.
Віктор Шокін
Але це було потім, а от у жовтні 2015 року Мартиненко через адвоката почав розхитувати Міністерство юстиції Швейцарії щодо передачі мені інформації, яка, на його хибне уявлення, порушує презумпцію невинуватості. Перевірка тривала багато місяців, після якої Швейцарія не знайшла порушень у діях прокурора, що надав мені інформацію. Але політик-корупціонер цим не задовільнився. У січні 2017 року адвокати Мартиненка подали скаргу.
Ви уявляєте, для розслідування цих дій швейцарського прокурора, який лише підтвердив справу Мартиненка в Швейцарії, було призначено спеціального прокурора. І він майже рік займався цією нікчемною скаргою Мартиненка. І от у листопаді 2017 року спеціальний прокурор випустив рішення про закриття справи, підтвердивши, що Міністерство юстиції Швейцарії мало право здійснювати пасивну комунікацію справи Мартиненка з огляду на великий суспільний інтерес, а надана мені інформація відповідала критеріям стриманості та обережності.
Але бажання уникнути відповідальність штовхала Мартиненка на нові й нові дії. Отримавши негативну відповідь спеціального прокурора, Мартиненко пішов навіть до швейцарського суду. І от зрештою минулого місяця трибунал у місті Беллінцона вкотре визнав правоту Міністерства юстиції Швейцарії – вони мали право сказати, що соратник Яценюка та Порошенка є підозрюваним в їх країні у хабарництві та відмиванні грошей.
Окрім відмови Мартиненку по суті скарги, швейцарський трибунал також зобов’язав Мартиненка компенсувати 3 тисячі франків до бюджету Швейцарії та схожу суму на покриття видатків федерального прокурора. Для відомого політика, що підозрюється в корупції, це не буде проблемою. Загалом план Мартиненка полягав у тому, щоб визнати роботу прокурора у Швейцарії політично ангажованою та розвалити слідство. Очевидно, доля справи у Європі турбує його більше, ніж суд в Україні, де він звик "рєшать" проблемні питання з прокурорами та суддями.
Читайте также: Професійні шулери та катали: яку "цікавинку" додали в закон про Антикорупційний суд
Розповім цікавий епізод. Під час обшуку в офісі Мартиненка детективи НАБУ з-поміж іншого вилучили лист, який він надіслав восени 2015 року на адресу свого секретаря. У листі містився текст його запиту до Генеральної прокуратури України, а разом із ним і, вдумайтеся, відповідь, яку ГПУ мала на нього надати. Це свідчить про те, що нардеп міг отримувати конфіденційну інформацію з Генпрокуратури, а також також впливати на співробітників правоохоронних органів.
Так само уникли відповідальності й чиновники, які домоглися звільнення Мартиненка на поруки. Коли рік тому його затримали в справі про розкрадання грошей на державному підприємстві "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", поручитися за нього прийшло півтора десятки депутатів, один міністр і навіть член Центрально виборчої комісії – всі за квотою "Народного фронту".
Такому параду чиновників здивувалася навіть тодішня голова Нацгентства запобігання корупції Наталія Корчак, яка назвала це "неприпустимим" та "нонсенсом". Тоді ж Корчак пообіцяла, що очолюване нею агентство запобігання корупції "зробить свою оцінку діям міністрів, які брали участь у судовому засіданні та взяли на поруки екс-депутата Миколу Мартиненка".
Наталія Корчак
Але от минув рік, якого більше, ніж достатньо, щоб оцінити дії чиновників. Я направив звернення до НАЗК та отримав відповідь уже нового керівника. Цитую відповідь: "Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів з боку вказаних осіб не виявлено".
Читайте также: Як Ахметов грабує країну: статки мільйонера досягли нових вражаючих показників
Єдиний орган, який виявився здатним розслідувати оборудки Мартиненка, стало НАБУ. Саме за їх матеріалами в співпраці з правоохоронцями Швейцарії, Австрії та Чехії Мартиненку було висунуто підозру – справа вже завершена та передається до суду. Саме тому ми як українці маємо захищати НАБУ – як єдиний орган, що розірвав кругову поруку корупціонерів.