Так часто розмірковують військові, особливо кадрові, котрі роками спостерігали систематичність подій, які призвели до того, що картина в Україні намалювалася не надто райдужною.

І почалося все задовго до весни 2014-го. Але два роки тому, в цей час, коли ще ніхто не міг зрозуміти, що відбувається в Криму, картина була чіткішою для військових. Коли Росія запрошувала дозволу на пропуск чотирьох транспортних вертольотів МІ-8 на територію півострова, а замість цього заходило 24 бойових МІ-24.

Ворог був очевидним. Ті військові, які залишилися вірними Україні, впевнені, що якби їх не блокували у частинах, не виводили з Криму, та не тягнули з рішенням в Києві, жодного "референдуму" не відбулося б.

І їм, покинувши свої військові частини, пізніше не доводилося жодної секунди сумніватися (як деяким протягом усіх двох воєнних років) у тому, хто захоплює держустанови на Донбасі.

Офіцер 13-го батальйону "Барс" переконаний:

Спочатку ніби не звертаєш увагу, не надаєш великого значення. А коли все стається, виявляється, це проводилося систематично. Такі події на Донбасі були сплановані давно. І все грало на тому, що цей регіон завжди був прихильнішим до Росії.

"Барс" військовий. І говорить відповідно – чітко, майже беземоційно. Часто курить. І, здається, йому не надто приємно оце згадування подій дворічної давнини. У 13-й батальйон потрапив у 2014-му. Тоді він складався переважно з добровольців. Але командування вирішило, що у кожному батальйоні територіальної оборони повинні бути кадрові військові.

На початку травня 2014 року основна частина батальйону роз’їхалася по "опорникам" у Луганській області. Охороняли військові частини та працювали на блок-постах. А вже у червні батальйон втратив свого першого бійця – загинув командир одного з підрозділів "майданівець" Олексій Коновалов. "Барса" призначили замість нього керувати підрозділом, та відправили у Верхньобогданівку. Через деякий час він отримав у підпорядкування ще один підрозділ і з ними висунувся на сам край Луганської області.

Якби в 2013 році мені хтось сказав, що ми будемо воювати з Росією, я би плюнув в очі. Не повірив би. А так, я деякий час стояв на кордоні і відчував всю братську любов. З усього чого можна. Були воронки більше як два метри глибиною і в діаметрі до чотирьох метрів. І я ж бачив звідки летить. В нас згоріла практично вся техніка. Батальйон територіальної оборони і не надто її мав, але й те згоріло.

Росіяни зайшли тоді, коли наша армія практично обійшла Луганськ і вже готова була замкнути кільце. Нашим залишалося взяти лише село Миколаївка, отримавши таким чином Луганськ в підпорядкування. Але росіяни чітко знали для чого прийшли. Відчувши, що їх зараз "задушать", вони запустили регулярні війська. Влітку-2014 по нашим військовим летіло все, що можна – "Гради", "Урагани", "Тюльпани". В стрілкових сутичках тоді загинуло мало. В основному від артобстрілів.

Немалу роль на початку війни зіграло і місцеве населення – допомагаючи росіянам і сліпо заперечуючи очевидне.

Наприклад, коли Колесниківку накрило "Градами" і в хату однієї бабки прилетів снаряд, розбивши її навпіл, і в городі стирчала ракета. Вона не хотіла ні думати, ні розуміти з якого боку прилетіло. Переконано верещала, що це від українців.

Було таке, що всі з села на ніч дружно переходили на територію Росії, ночували на території піонерського табору, а на ранок верталися назад. І всі ж чудово розуміли – обстріли всі завжди вночі, і зрозуміло, звідки саме.

Новий 2015 рік почався для 13-го батальйону з нового місця дислокації – так званого "Дебальцівського котла". Там бійці замінили 42-й батальйон. Перед черговим наступом противника "Барсу" видали протитанкові міни, які вони встановили в районі Вуглегірська. А наступного дня з району Горлівки розпочалась атака. Один опорний пункт довелося залишити. На іншому вели бій, доки не скінчилися боєприпаси. А коли зібралися відходити, можливість була втрачена. Було багато згорілої техніки. Були загиблі.

Хотіли відбивати "опорники", але росіян вже було надто багато в місті. Там залишався батальйон "Світязь", який ще добу відбивався на місці. А "Барс" зі своїми хлопцями вийшов на опорний пункт, який тримав Єнакієвський напрямок. Там трималися три доби. Втратили трьох людей. Ночами вивозили поранених.

А 30 січня мала б відбутися визвольна операція. Та батальйон "Донбас" навіть не встиг в’їхати у Вуглегірськ – їх зупинили. Там отримав поранення в плече. Мене вивезли. А через півгодини отримали команду виходити. Місто кинули. Кинули наших 200-х. Їх не вивозили, бо для поранених було мало місця. Залишили частину озброєння і боєприпасів і багатьох загиблих.

"Барс" розповідає, що за той період, поки вони були в районі Дебальцевого, бачив багато російських танків і БТРів. "Вони пхалися і губили дуже багато народу. Вони навіть не уявляли, де знаходяться наші "опорники". Проводили розвідку боєм. Тоді ми здобули багато їхніх карт, документів росіян. Вони втратили багато людей, але визначили точні кордони, де ми стоїмо..."

А в кінці розмови військовий додав, що перемир’я важливе, але й відсіч потрібно давати так, аби росіянам більше не хотілося його порушувати.

13-й батальйон зараз захищає кордони в районі Красногорівки, Авдіївки. Це один з найскладніших районів фронту. Потреби у військових, як у всіх, хто на першій лінії оборони. Тепловізори, прилади нічного бачення, запчастини для ремонту транспорту – це все актуальні речі для них.

А розвідникам 13-го потрібен теплоприціл. Щоб діяти на випередження у будь-який час доби. Це тепловізійний приціл Pulsar Apex XD38. Його вартість 3100 доларів. А його значимість – живі українські військові. Вберегти яких ми повинні будь-якою ціною.

Дар'я Бура

Проект "Повернись живим"

https://www.savelife.in.ua/
https://twitter.com/backandalive
https://www.youtube.com/c/SavelifeInUaKiev
Звітність за посиланням: savelife.in.ua/report-cash/

Реквізити:
Приват:

5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій
5168 7423 5191 2419 Стократюк Вікторія

PayPal: звертайтесь в особисті повідомлення групи
Contact / Coinstar / moneygram / etc (на прилади нічного бачення):
Irina Turchak + 38 ( 067 ) 480 51 07

Картка Приватбанк в євро
4149 4978 3611 9455 Мікульський Дмитро Вікторович

Картка Приватбанк в доларі
4149 4978 3611 9059 Мікульський Дмитро Вікторович

Контакти:
Гаряча лінія: (044)338-33-38, (068)500-88-00

Графік прийому дзвінків:
Пн-Пт з 09:00 до 20:00; Сб з 09:00 до 16:00

Наш офіс:
Київ, Льва Толстого, 8а (пн-пт 10:00-19:00, сб 11:30-16:00)

Безготівка:
Отримувач: Благодійна Організація "Міжнародний благодійний фонд "Повернись живим" ЄДРПОУ 39696398
Р/р №26007300905964
ТВБВ №10026/0162 філія-Головне управління по м. Києву та Київ. області АТ "Ощадбанк" МФО 322669

Призначення платежу: Благодійна допомога військовослужбовцям

Читайте також: У зоні АТО дивом врятувались українські військові