Стратити не можна помилувати: що робити із полоненими бойовиками?

Те, що Кремль фактично заблокував обмін злочинців на українців, відомо геть усім, але ж наші дипломати відчайдушно намагаються домовитись із агресором, щоб жінки побачили своїх чоловіків, а матері синів, щоб зупинити хоча б фізичні страждання бранців, які додому, на жаль, повернуться іншими людьми. Більшість хлопців, що були обміняні, лікуються від психічних захворювань, бо те, що вони пережили там, безслідно пройти ніяк не може. Певний відсоток патріотів, яких катували тижнями, місяцями, роками, ніколи не зможе пристосуватися до життя у звичному соціумі.

Читайте також: Де тонко, там і рветься: чому загострюється ситуація на фронті

Більше того, у нас взагалі фактично немає нормальних програм з відновлення таких людей. Але ж на підконтрольній Києву землі ці чоловіки мають опинитися, для цього й працюють політики у Тристоронній контактній групі.

Зовсім інше те, що на обмін потрібна згода росіян, яким взагалі не цікава доля своїх найманців та кадрових військових, що були затримані. Їм байдуже на життя сотень бійців типу Агєєва, оскільки для РФ потрібно, щоб українці були у заручниках. Для шантажу всього світу. Для того, щоб кати могли втамувати спрагу до завдання болю людям. Більше того, ще це для власних експериментів, бо російські науковці продовжують справу своїх попередників з СРСР та розробляють препарати для психічного ламання людей. Багатьох українців намагаються завербувати, промити їм мізки, щоб потім використовувати, як Савченко.

Друга проблема в обміні полягає в тому, що нерідко наші суди перед обміном просто відпускають терористів без вироку. Таким чином, колаборанти фактично здобувають амністію за свої вчинки, залишаючись, де-юре, звичайними громадянами, які не порушували закон, воюючи на боці окупанта. І ці люди потім або біжуть на нашу територію, бо ж у "ДНР" їх обов'язково звинуватять у зраді та кинуть на підвал, або повертаються до своїх терористичних дій та продовжують вбивати українців. Існує й третій варіант: такі реабілітовані інтегруються у нормальне життя, але або шпигують для ФСБ, або готуються до терактів та інших антиукраїнських дій.

Що ж стосується обміну громадян РФ, то Гризлов та йому подібні намагаються доводити, що всі затримані або взагалі мешканці псевдореспублік, або просто "добровольці", а не кадрові військові. І таких відпускати взагалі ніхто не хотів би, якби не наявність політзаручників типу Олега Сєнцова. Вони є не тільки свідками агресії Москви, але й живими доказами цього.

Українці ж, які воювали за "диру" здебільшого взагалі не мають ніякої цінності у плані інформації. Командування окупантів не розповідає їм нічого цікавого, а всі опорники, стан військ РФ ті інші нюанси знають наші розвідники. Тому у цих людей має бути лише одна доля - сидіти у тюрмах або бути обміняними на патріотів. І після звільнення Донбасу їх потрібно затримувати та відправляти досиджувати строк. Саме тому їх не варто милувати, а треба лише відпускати із формулюванням "покарання відтерміновано". У нас же зрадників просто прощають, через що страждають усі. Згадайте тільки стрімера Влада. 15-річний хлопець працював на окупантів, а коли його відпустили СБУшники (типа, нащо саджати дитину?), він взагалі опинився серед "штрафників" на штурмі донецького аеропорту. Залишається лише сподіватися, що він нікого не вбив перед смертю в своєму першому та останньому бою. А от інші його "колеги", дорослі терористи, у 90 випадках із 100 знову беруть зброю до рук.

Читайте також: "Референдум" за "ДНР": день, коли зупинилося життя

Їх спочатку катують та перевіряють, а потім – відправляють на найнебезпечніші завдання вбивати українців. Так що потрібно усвідомлювати, що обмін полоненими в такому вигляді, як він є, це визволення наших бранців за можливість безкарно вбивати українців. І треба змінити лише формат відпущення злочинців, а не відмовлятися від обміну, бо цього чекають сотні українців.