Деякі експерти вже побачили у цьому ознаки протистояння, що було у 2014-му, однак насправді відкрита масштабна війна наразі наврядчи можлива. По-перше, ЗСУ та інші силові підрозділи, що задіяні в ООС, не підуть одразу ж визволяти одне місто за іншим, як то було чотири роки тому. Зараз зовсім не така ситуація на лінії зіткнення, як була у 2014. По-друге, Путіну дедалі складніше розбиратися із вже захопленими ним територіями Донбасу, а із новими впоратися взагалі буде майже неможливо.
Читайте також: Обшуки у "РИА Новости-Украина", або Чому пропагандисти працювали, а СБУ чекала всі роки
Втім, відпрацювання нових видів озброєнь, тестування тактик та проведення бойових навчань ЗС РФ на українському фронті продовжується. Крім того, Кремль веде подвійну гру – шантажує увесь світ своїми терактами в Україні. Мовляв, ви нам санкції, а ми – загострення на Донбасі. Сили у нас є, то ж що нам буде?
І, будемо чесними, фізично сил у Росії вистачить на захоплення всієї України. При цьому поляже пів армії, але свого Москва досягнути здатна. Тільки навіщо? Куди простіше просто показувати свою міць та розповідати, що нікого там немає. За столом переговорів всім і так все ясно. Окрім традиційного шантажу, до якого, насправді, і відноситься обстріл школи у Світлодарську, росіяни намагаються підготуватися до часу, коли питання розгортання миротворців поставлять ребром. Як і під час обговорення в Мінську, коли росіяни захоплювали Дебальцеве, московитам потрібна позиція сили.
Наразі ж уся перевага – на боці ООС, принаймні, тактична. І цю ситуацію командування окупантів намагатимуться виправити за допомогою спроб захопити нові стратегічні точки, обстрілів позицій українських захисників та мирного населення. Також потрібно відзначити, що росіяни наразі потрохи проводять ротацію особистого складу, закидають все більше й більше озброєнь, то ж, звісно, рушниця має вистрілити. То ж, у ескалації на фронті є й щось сезонне.
Паралельно із тим загибеллю наших військових росіяни показують, що вони відповідатимуть на дії українських спецслужб на нашій території таким чином. Захопили штаб інформаційних операцій? Отримуйте "Гради".
Читайте також: "Референдум" за "ДНР": день, коли зупинилося життя
Крім того, варто звернути увагу на такі речі, як химерний конфлікт Путіна та олігархату. Зараз його як такого немає, однак незадоволення груп підтримки Путіна у бізнесі є серйозне. Через останні санкції росіяни залишилися без десятків своїх мільярдів, то ж ситуацію виправляють досить рішуче - держпідтримкою. Частину втрат можна компенсувати за допомогою війни – відмити на ній гроші та передати їх олігархам.
А паралельно у Москві намагаються досягнути своєї мети – здобути фактичне визнання окупації Донбасу та Криму. Або зробити ці свої міжнародні злочини безоплатними для себе. Через це й активізувалися "консерви", наприклад, в Італії та Німеччині. Праві партії, яких підтримує РФ, вже знаходяться при владі у цих країнах і діють. Вже навіть не тільки їх представники кажуть про зняття санкцій. Але якщо італійці взагалі хочуть дружити із РФ та повністю відмінити будь-які обмеження, то німці просто натякають, що їх душить жаба, мовляв, їх бізнесу у Росії важко, то ж давайте щось робити. І це теж елемент війни, який відзначиться на нас.
Путін домовляється, наприклад із німцями, про дешевий газ завдяки "Північному потоку-2", а ті – намагаються зняти санкції та зняти напругу з країн Заходу через загострення на фронті. Прокатить – ескалація буде ще більшою, аж поки не повстане питання визнання Криму російським, а "ДНР" та "ЛНР" – окремими від України "республіками". Або доки кремлівську владу не зупинять силоміць, бо вона розіміє тільки таку мову.
А взагалі, скільки того миру Донбас бачив із початку російської агресії? Жодні домовленості про тишу не дотримувалися. Де тонко, там і рветься. І від боїв нікуди не дітися, оскільки йде війна.
Читайте також: Звільнення Суркова: що буде із "ДНР" та "ЛНР"?