Зробити це вдалося лише за 11 днів активних дій, бо попередня робота з промивання мізків людям, створенню анентурної сітки, підкупу місцевих політиків, велася не один рік. Нагадаю, про створення "ДНР" говорили ще у 2012-му, а перші задокументовані докази підготовки до війни із відокремленням частини Донбасу від України кажуть про те, що Москва планувала агресію вже у 2008-му.
Читайте також: Ватні шабаші на День Перемоги – капітуляція України у гібридній війні
Що ж сталося 11 травня 2014, у дату, яка зупинила життя цілого регіону, перетворивши його на занедбані, покинуті цивілізацією, міські джунглі? Російські терористи провели "референдум", завдяки якому показали світу фейкову картинку "підтримки" місцевим населенням окупаційної влади. При цьому швидкоруч "прораховані" бюлетені заклали фундамент для ствердження про громадянську війну в Україні. Чи розуміли люди, що своєю появою на виборчих участках перекреслюють своє життя на до та після?
Відповідь однозначна – ні. Більшість мешканців Донеччини бачили щасливі обличчя кримчан, які вже "були у Росії", та життя яких нібито різко пішло угору. Вони дійсно думали, що Україна піде війною на Донбас, а Путін зможе їх не тільки захистити, але й роздасть купу грошей та підвищить пенсії.
Насправді всі обіцянки окупантів виявилися не більше ніж красивими розповідями. Зараз це зрозуміло всім. Більше того, приєднувати Донбас до РФ ніхто не збирався, оскільки, по-перше, цей дотаційний регіон взагалі не був потрібен, а, по-друге, війна на сході України вирішує багато проблем для Кремля – надає змогу збагачувати свої статки за допомогою віджимання заводів та інших підприємств, створює потужний полігон для випробувань зброї та навчань терористів, а також робить життя України схожим на існування на пороховій бочці.
Для цього й зробили "референдум", реальні результати якого, звісно, ніяк на створення псевдореспубліки вплинути не могли. Однак картинку для свого ТБ росіяни створили непогану: відкрили всього лише кілька участків для голосувань на весь Донецьк, щоб створити ілюзію масовості, надавали змогу голосувати без документів, навіть, іноземцям та мешканцям Криму. Організовували цю акцію фактично російські куратори за допомогою колаборантів, що зазвичай були у виборчих комісіях під час нормальних голосувань.
Чималу роль відіграли чиновники, які не просто самоусунулися від виконання своїх обов'язків, а діяли на підтримку росіян. Це й губернатор Шишацький, що робив вигляд, що виступає проти "референдуму", керівник міліції Роман Романов, який здав алкашам міський та обласний главк МВС разом зі зброєю, а також мер Донецька Олександр Лук'янченко. До речі, більшість із цих людей наразі "переховується" від слідства у Києві. У 2014-му ці чиновники підпорядковувалися своїм керівникам Ахметову та регіоналам, а безпосередньо керував ними російський куратор початку проекту "Новоросія" Олександр Бородай.
Казати про те, що мешканці Донбасу пішли обрати окупаційну владу, знаходячись під прицілом у росіян, теж не можна - більшість тих, хто йшов на "референдум", підтримувала ідею створення "динири" та ставила хрестики-галочки цілком свідомо. Проукраїнські мешканці на цей шабаш приходили хіба що подивитися на кількість ватних йолопів, що приречують їх до ганебного життя під ганчіркою із триколором. Однак, знаходились й такі, що реально голосували проти бойовиків, допомагаючи тим самим росіянам легітимізувати незаконний процес.
Читайте також: Хто готує пропагандистів для "ДНР"
Втім, якби не присутність російських спецслужб, "журналістів" та заїжджих "активістів", ніяких "референдумів" взагалі б не було, а у разі нормального цивілізованого голосування Донбас би ніколи не обрав життя із окупантами.
P. S. Наразі Донецьк нагадує місто, в якому зупинилося життя. Жодне будівництво, що почалося до війни, не завершилося, магазини зачинилися та не відкривались, народ поїхав звідси, хто куди зміг. Майбутнього у міста-мільйонника під прапором "ДНР" немає.