І обнадійливо, і сумно водночас.
Обнадійливо, бо на мітингу зібрались в переважній своїй більшості люди похилого віку. Що тішить. Тішить тому, що молоді люди все менше підтримують радикальні настрої, які пропагує ВО «Свобода».
Це, на мою думку, добре. Нехай молодь краще танцює танго, фотографує котиків і квіточки, їздить на велосипедах і створює самвидавні збірки своїх знайомих молодих поетів. Нехай носить помаранчеві кеди і квіти у волоссі. Це ж краще, ніж у фанатичному сп’янінні копати автобус з бабушками-одуванчіками і кричати «забери свою с*уку додому!». Це ж краще носити кеди, ніж «гади» протягом цілого року.
Ну справді ж краще ж.
А сумно, бо мітинг «Свободи» нагадав чорно-білі кадри радянських собраній. Це ж все ж має бути альтернатива всьому «совку» на території України. А виходить, що це той самий «совок», лише колір у Фотошопі змінили.
Ці пафосні вигуки з гірчинкою в голосі: «Товариство-о-о-о!» (читай — «Товагішчі!»).
Ці пустопорожні слова про «імперській чобіт» (читай — «капіталістічєская угроза»).
Це настільки дешево, сумно і ницо.
Як казала моя хороша подруга Зіра: «Таке саме, як наш кінь, тільки зовсім інше».