Toyota Camry – найпопулярніший автомобіль непреміального бізнес-класу. І не лише в Україні, а й практично на всіх ринках, де він продається. Приміром, у США цей седан є лідером сегменту вже майже два десятиліття!
Найбільше прибутків "Тойоті" принесло попереднє, шосте покоління Camry. Саме тому над наступною генерацією японці особливо не мудрували – взяли ту ж платформу і доопрацювали те, що потрібно було доопрацювати. Тож, це скоріше не нова модель, а глибокий рестайлінг.
Знайомство з новим піддослідним відбулось без зайвого пафосу. Авто стояло в кінці великої парковки за купою новеньких "Лексусів" та "Пріусів". Менеджер просто віддав електронний ключ (невеликий брелок, який надалі можна було навіть не діставати з кишені) і побажав щасливої дороги.
Спершу авто абсолютно не вразило. Можливо тому, що елементарно було брудним, а може через відсутність ефекту новизни. Погляньте, скільки таких Camry вже на дорогах. Та й до всього зовнішність автомобіля складно назвати польотом фантазії – яскравий дизайн ніколи не був фішкою цієї моделі. Хоча, великі седани не зобов'язані бути по-молодіжному оригінальними, достатньо просто виглядати солідно. І цього "Тойоті" не позичати.
Як би там не було, але враження змінюється, коли потрапляєш у салон. Дверцята зачиняються з приємним чмоканням і опиняєшся наче в кабінеті – затишному, але діловому. Зручне шкіряне крісло (щоправда, з короткою подушкою), добротний пластик, вставки під дерево, які позбулися відверто пластикового вигляду та, головне, кольору дитячої несподіваності.
Єдине, що вибивається із загальної стилістики - блок кілмат-контролю. Його наче зняли з першого-ліпшого авто і нашвидкуруч прикрутили сюди.
Кнопка "старт" оживляє авто. Виїжджає кермо, засвічуються панель приладів та мультимедійний сенсорний дисплей (доступний у дорогих комплектаціях), з'являється ледь чутний бас двигуна.
Зручно вмоститися – не проблема для водіїв будь-якого зросту. Крісло та кермо мають широчезні діапазони регулювань: можна буквально розвалитися, покласти руку на зручний підлокітник і розслаблено керувати цим лайнером на хорошій трасі; а можна зайняти більш драйверську вертикальну позицію. Комфортно буде в обох положеннях.
Цікаво, що у верхніх позиціях крісла почуваєшся зовсім не як у седані, а радше як у кросовері чи мінівені – видно дахи інших автомобілів. До слова, за оглядовість Camry можна поставити тверду п'ятірку. Передні та бічні стійки абсолютно не заважають, зовнішні дзеркала практично позбавлені мертвих зон, а трохи піднявшись, можна побачити край капота.
Попри солідні габарити, здати назад теж не проблема: є парктронік (зі звуковою і візуальною індикацією) та камера заднього бачення. Зображення з неї виводиться на центральний дисплей.
Також на екран можна вивести масу іншої корисної інфи: плейлист з диска чи флешки, перелік радіостанцій, дані з телефону, статистику поїздки і/або навігатор. Нажаль, останній знає лише великі міста, але карти актуальні та добре деталізовані. А в інтерфейсі навіть є українська мова з приємним жіночим голосом.
Аудіосистема з 10 динаміками має соковитий і чистий звук. Є функція автоматичного регулювання гучності відповідно до швидкості руху. Зручно організований пошук на аудіоносії: можна знайти конкретну пісню чи виконавця, або ж всі треки обраного артиста. Добре ловить радіо, а якість мобільного зв'язку через Bluetooth на високому рівні – принаймні, співрозмовники не скаржаться.
Найкомфортніше у Camry на задньому дивані. Ще б пак – такі автомобілі часто купують, щоб возити товстеньких тушок.
Передусім, там дуже багато місця. Японці гордо розкидаються цифрами про збільшену на кілька сантиметрів відстань між передніми і задніми сидіннями та про додатковий простір над головою. Не вдаючись в подробиці, скажу так: незважаючи на високий зріст, мені вдалось сісти "за собою", заклавши ногу на ногу і не торкнутися спинки переднього сидіння.
Окрема тема – підлокітник. На ньому є пульт, з якого пасажири можуть перемикати пісні, регулювати гучність, керувати мікрокліматом (в автомобілях з тризонним клімат-контролем), вмикати/вимикати підігрів сидінь, змінювати кут нахилу спинки (у версіях з електроприводом заднього дивану), а також опускати/піднімати сонцезахисну шторку на задньому вікні. Іншими словами, тут створені максимально комфортні умови для тривалих поїздок.
Чимало скарг від власників попередньої Camry стосуватись звукоізоляції. У новому автомобілі акустичний комфорт на високому рівні. Так, японець не дотягує до німецьких преміум-брендів, але загалом все доволі непогано. На невисоких швидкостях у салоні панує тишина, яку іноді порушує смачний рик двигуна під час розгону. Хоча такий акомпанемент абсолютно не псує загальну картину. На швидкостях за "сто" салон потрохи наповнюється шумом, причому його основне джерело навіть не колісні арки, а вікна.
Тестовий автомобіль оснащений бензиновою V-подібною "шісткою" 3.5 потужністю 277 конячок. Цей двигун перекочував з попередньої Camry, але тепер він має нижчий рівень викидів СО2 та скромніший апетит.
Максимальний обертовий момент 346 Н•м розвивається при 4700 об/хв., але здається, що він доступний у всьому діапазоні. Непоганий підхват починається вже з півтори тисячі обертів, а ближче до трьох тисяч добряче втискає у спинку.
Заявлений розгін до "сотні" – 7,1 с. Цього я не перевіряв, але сумнівів не виникало. Автомобіль дійсно миттєво набирає швидкість.
Однак є й негативні моменти. Відверто кажучи, 277 конячок забагато для переднього приводу. При кік-дауні колеса норовлять зірватися у пробуксовку навіть на швидкості за 100 км/год. Передок починає рискати і автомобіль доводиться ловити кермом. Думаю, на слизькій дорозі це може спричинити неприємності.
У цьому плані базовий 2.5-літровий двигун на 180 конячок є оптимальним варіантом. З ним автомобіль теж доволі динамічний, а водію не доведеться постійно бути напоготові. Та й на заправки можна буде заїжджати рідше.
Але якщо не намагатися побити власні часові та швидкісні рекорди, то поїздка з двигуном V6 принесе лише приємні враження. На дозволених швидкостях стрілка тахометра тримається на 1200-1500 об/хв, а обгони не потребують серйозного стратегічного планування.
Крім того, потішить і середній розхід: 8,5-9 літрів! Непоганий результат для автомобіля масою за півтори тонни і з майже з трьомастами конячками під капотом. Звісно, якщо їхати "на всі гроші", то цей показник суттєво відрізняється, а в заторах (особливо під час міцного львівського "стояка" на центральних вулицях) взагалі перевалює за 20 літрів. Загалом за 1600 км розхід у змішаному циклі становив 13,5 л/100 км.
Не в останню чергу це заслуга нового шестиступінчатого "автомата". Коробка намагається тримати якомога менші оберти, а передачі перемикає непомітно. Водночас, реакція на газ блискавична – достатньо трохи сильніше натиснути на педаль і "автомат" одразу скидає на одну-дві передачі вниз. Є спорт-режим, але ним я скористався лише кілька разів і то заради цікавості.
До слова, Camry більше не продається з "механікою". Частка автомобілів з ручною коробкою була настільки мізерною, що японці вирішили взагалі зняти їх з продажу.
Підвіска стала жорсткішою у порівнянні з попередньою моделлю, але загалом її налаштування близькі до ідеалу. Седан точно відкликається на кермо і не завалюється на боки у поворотах. З іншого боку збереглась хороша плавність ходу. Так, дрібні нерівності відчуваються більше, але вони зовсім не надокучають. Далеко не ідеальну львівську бруківку ходова ковтає без проблем, вібрації не передаються ні на кермо, ні на п'яту точку. Сидячи ззаду, взагалі здається, що автомобіль пливе над "дорогою".
Безумовно, всі ці доопрацювання позначилися на ціні автомобіля. Тепер найпростіша Camry коштує від 34 000 доларів. І це все ще у прийнятних рамках, зважаючи на клас автомобіля і небідне базове оснащення, до якого вже входить "автомат". А от топова версія з V6, навігацією та купою інших бонусів обійдеться у 54 тисячі. І тут вже є над чим подумати.