Андрій Сергійович поки що лише смішно морщить носик і невдоволено пищить. Батько спостерігав за церемонією з лікарняного ліжка за допомогою відеозв’язку. До речі, хрещеною матір’ю Андрійка стала волонтерка пані Марія Вертецька. Вона завітала на Львівщину, де і проходила церемонія, із сонячної Іспанії. Саме вона значною мірою зробила усе можливе, аби пан Сергій не лише відпочив у Іспанії після поранення, а і почав отримувати адекватну медичну допомогу.


Боєць Сергій спостерігає за хрещенням свого сина онлайн

Зараз, після безрезультативного лікування у державних шпиталях та певної реабілітації за кордоном, Сергій проходить курс лікування у столичній клініці ilaya, де фахівці фактично вирощують наново стегнову кістку. Сам чоловік жартує: каже, будемо разом із сином вчитися ходити. Жарт досить сумний – лікування тривале і болісне, тож Сергієві дійсно доведеться вчитися ходити наново. Але є і примне – ходити не на страшному протезі та милицях, а, зрештою, на власних ногах.

Високотехнологічне лікування стало можливим завдяки синергії зусиль багатьох громад – і волонтерів "People’s Project", які вже сплатили значну частину рахунків за лікування пана Сергія коштом народних пожертв; і об’єднань українців, що живуть в Іспанії – вони надають посильну допомогу і просто багатьом українським пораненим бійцям, і, зокрема, зібрали значну суму коштів на лікування Сергія; і, зрештою, лікарям клініки ilaya – адже подібні технології в Україні поки що застосовують лише тут.


Тільки клітинні технології та ваші пожертви дають чоловікові надію на одужання

Щиро сподіваємось, що у Сергія попереду й інші приємні події, пов‘язані з дітьми та онуками. Між тим, шанс вільно спілкуватися із родиною, обіймати дітей власними руками, грати з ними в ігри на власних ногах, ми хочемо подарувати й іншим тяжкопораненим бійцям. Держава лікування за допомогою клітинних технологій поки не фінансує, тож повернути наших хлопців до нормального життя ми можемо лише коштом ваших пожертв. Кожна гривня вашої допомоги у рамках проекту "Біотех-реабілітація поранених" для багатьох тяжкопоранених бійців дійсно є чи не останнім шансом повернутися до нормального життя. Тож невже ми полишимо їх у біді?

Читайте також: Для миколаївських десантників волонтери відновили БТР