Джерело: "Думки мої тихі" на 24 каналі
Коли 12 тисяч проукраїнських активістів та кримських татар 7 років тому зібралися під кримським парламентом на мітинг в підтримку територіальної цілісності України – то завезені російські "тітушки" двох вбили й десяткам завдали поранень.
К теме Тщетных жертв не бывает: Революция Достоинства радикально изменила Украину
На момент відповідного мітингу в Криму вже тиждень тривала окупація півострова так званими зеленими чоловічками.
"Крим був серцем України"
Президент Володимир Зеленський, на мою думку, дуже влучно сказав, що Крим був серцем України, яке росіяни в нас ввічливо вирвали – і тепер вони, мовляв, дивуються, чому це ми не можемо це забути і пробачити їх.
Президент Петро Порошенко цілу колонку на "Українській правді" написав, мовляв, так історично склалося, що Україна була фінансово бідною, а тому залежною від росіян.
Нібито тому і мусила пустити в Крим Чорноморський Флот Росії, до якого мешканці півострова настільки звикли, що в них рука не піднялася чинити їм спротив, коли ті взялися півострів окуповувати.
Завезені російські "тітушки" завдали поранень десяткам людей / Фото Цензор.НЕТ
"Крим взагалі вже не той"
І от дивіться, які в мене від того враження – і Зеленський красиво сказав, й Порошенко наче об'єктивними речами ситуацію пояснив, але як не крути, то від наших президентів лише констатація тих подій, які вже сталися і вже в минулому.
Але мене от насправді більш цікавить майбутнє, мені цікаво – що далі буде з Кримом. Росія його вже 7 років поспіль узялася перетворювати на новітню військову базу та ще один російський регіон.
Туди натепер передислоковано невідомо скільки військових частин та зброю, можливо навіть і ядерної, а також – переселено росіян з материка, якими настільки вже розбавили місцеве населення, що там все менше лишається тих, хто пам'ятає Україну.
Обратите внимание День оккупации Крыма: как Россия захватывала украинский полуостров
Наразі Крим взагалі вже не той, яким ми його пам'ятаємо – це вже не та от "вольніца" курортного регіону, це натепер радше "зона" або ж військова база.
Крим взагалі вже не той, яким ми його пам'ятаємо / Фото Цензор.НЕТ
Живуть там вже інші люди, які туди переїхали з Росії, там першачки в школу пішли, які України і не знали ніколи, бо народилися вже в окупації. Така от від мене тепер вам невтішна констатація фактів.
Що буде з Кримом надалі
І мені не надто цікаво, хто винен, що так сталося, бо є частка правди у словах Порошенка, що в Криму завжди України було недостатньо – мене інше цікавить: "А що далі з тим Кримом буде?".
Я дуже боюся, що глибоко в душі ми всі вже махнули на той Крим рукою, в тому навіть боїмося зізнатися. Ніхто в голос такого не каже, але таке враження, що насправді ми вже змирилися із втратою Криму.
Наші європейські і американські партнери запевняють, що ніколи не визнають Крим російським – мені здається, що лише це втримує офіційний Київ від того, щоби офіційно на той Крим махнути рукою.
Читайте также 7 лет после оккупации: воспоминания крымских моряков, которые не предали Украину
Мовляв, а що ми вже можемо з тим поробити, якщо там і населення вже інше, і Путін передислокував туди ядерну зброю Путін.
"Згадують Крим лише у знаменні дати"
Чому таке кажу – що офіційний Київ здається тільки і чекає приводу на Крим рукою махнути – бо Крим болить тим, хто звідти був змушений тікати, коли туди прийшла з окупацією Росія.
Крим болить тим, хто змушений зараз під окупацією там жити й потерпає від утисків кремлівської влади, а також Крим болить кримським татарам, яким це Батьківщина, яку в новітній історії вони вже двічі втрачають.
Крим болить кримським татарам / Фото "Рубрики"
Тоді як офіційний Київ, складається таке враження, згадує Крим лише у знаменні дати, в річницю окупації, й згадує хіба що красивими промовами, від яких в патріотів серце стискається й сльози на очі навертаються.
Проте цього точно недостатньо, щоб Крим в Україну повернувся.