Зокрема, скасував підвищення податку на пальне, до мінімальної зарплатні накинуть 100 євро, а пенсіонерам, які отримують менше 2 тисяч на місяць, нададуть додаткові пільги.
Ми порівнюємо звісно події у Франції із українським Майданом. Виходить, що все ж таки ми виявилися більш цивілізованими, адже, поки "Беркут" не почав стріляти, – протести були цілком мирними. Про спалені автівки чи розбиті вітрини й подумати було страшно. Тоді у нас навіть "Сбербанк Росії" працював у середмісті і залишався неушкодженим. Пам'ятник Лобановському, що був просто в епіцентрі кривавих протистоянь, укутали у саморобний захист...
Читайте також: "Цінного" конррозвідника викрили: одіозний Семочко спіймався на брехні
Коли дізнався, що французи невдоволені мінімальною пенсією у 2 тисячі євро, що разів в сорок більше, аніж у моєї мами, – остаточно затвердився у думці: таки не можна порівнювати наш Євромайдан та протест "жовтних жилетів". Бо наша Революція гідності була про те, щоб змінити країну на краще, а протести французів – лише про більший доступ громадян до халяви.
Біда французів у тому, що їхня країна, яка має одну із найпотужніших економік Європи, спробувала побудувати соціалістичну державу з класичним: "каждому по потребностям, от каждого по способностям".
Так, у Франції запровадили податок для найбагатших, мета якого була благородною, на кшталт "забрати в багатих і роздати бідним". Проте це призвело до того, що багаті почали тікати з країни, переводили свої активи за кордон, щоб не платити новий податок. Найяскравішим прикладом є Жерар Депардьє, французький актор, який так не хотів платити збільшений податок на багатство, що втік до Росії.
Також, раніше у Франції посилили захист простих співробітників. Мета була благородною: працедавець не мав права просто звільнити кого заманеться! Але зрештою це перетворилося на те, що навіть у приватних компаніях побільшало відвертих ледарів, яких не можна тепер звільнити.
Читайте також: Чому українці обирають тих самих та хто дійсно може змінити країну
А ще у Франції податками зрівняли всім зарплати: якщо отримуєш багато, то й податків з тебе вираховують чимало, якщо ж зарплатня маленька – то й податків майже не платиш. Мета була не менш шляхетна – щоби всі були в рівних умовах! Проте, це призвело до того, що співробітники втратили стимул краще й більше працювати. Адже винагорода за трудові досягнення в вигляді додаткової платні, просто з'їдалися автоматично збільшеними податками – на руки співробітник отримував ту ж суму, що і до збільшення зарплатні.
Варто розуміти, що все це накопичувалося роками, й підвищення акцизів на пальне (через яке вийшли на протест "жовтні жилети") стало просто останньою краплею. Тому всі поступки, на які пішов таки Макрон, – кардинально ситуацію загасити не зможуть. Відтак – протести триватимуть, й вимоги мітингувальників ставатимуть все більш радикальнішими.
Президент Франції Емануель Макрон / Фото Getty images
Нам з вами спостерігати за невдоволенням французького мсьє із пенсією у 2 тисячі євро трошки смішно, але ці протести зачеплять і нас з вами. І не тільки тому, що ми можемо не потрапити на Ейфелеву вежу чи у Лувр, які закрили через протести. Ні. Зачеплять ці протести нас з вами, тому що Емануель Макрон є нашим союзником у війні з Росією. Він є членом Нормандської четвірки, він особисто висловлює Путіну претензії по ситуації із Кримом та Донбасом. Саме тому будь-які проблеми нашого союзника Макрона вдарять і по нас. Адже заворушення в його країні відволічуть французького президента від міжнародної політики, і він зосередиться на власних проблемах, йому буде вже не до російської агресії в Україні.
Більше того, зараз є причини говорити і про російську агресію в Парижі. Йдеться не тільки про стяг "ДНР" розгорнутий "жовтими жилетами" на Єлисейських полях, а про цілі групи російськомовних молодиків, які беруть участь у тих заворушеннях. Ці хлопці за організованою командою б'ються з поліцією та трощать магазини. Доказом цього є численні відеозаписи в мережі, де чутні ті командні вигуки російською мовою.
Фанати "ДНР" на протестах "жовтих жилетів" / Фото із соцмереж
Ми з вами все це вже бачили у Донецьку та Луганську, а тепер за схожим сценарієм завезені тітушки діють і у Парижі. Але, звісно, жодної "Паризької народної республіки" там не буде. Не буде просто тому, що мета російськомовних молодиків інша, а саме: розбурхати в Парижі насилля й заворушення, щоб французькому президенту стало не до проблем України з російським вторгненням.