Адже від кожного з кумів мені доведеться вислуховувати увесь набір стереотипних суджень про ситуацію в країні, про кандидатів, про їхні шанси на перемогу, про те, що кожен із них зробив чи може зробити у майбутньому для країни.

Не те, що б мені самому не подобається про таке розмірковувати. Втім, насправді я навіть трохи заздрю людям, які кажуть: всі кандидати однакові, вони всі – одна кодла, немає різниці, кого обирати, всі або олігархи, або вже продалися олігархам! Для таких людей світ монохромний, всі, окрім них, погані. Заздрю, бо їм жити легше, не мучаючи себе зайвими роздумами, і про політику за святковим столом їм говорити не доводиться, то ж ризиків розсваритися з кумом немає.

Читайте також: Грип – смертельно небезпечний: як уберегтися?

Як і більшість українців, не вважаю тих кандидатів однаковими, тому болить за те, що ми повинні обрати країні гідного президента. Як це зробити, як не помилитися? Чесно, не знаю. Ми, на жаль, голосуємо, як то кажуть, серцем, а не розумом, не оцінюємо кандидатів за їхніми справжніми досягненнями, а голосуємо за красиву картинку, що створюють піарники та політтехнологи. Найгірше, що ті картинки-обіцянки всюди: безкінечні рекламні ролики в телевізорі та інтернеті, білборди та сіті-лайти тисячами височіють обабіч доріг.

А обіцяють кандидати у президенти все, що душі заманеться. Вибір пропозицій нині на будь-який смак, кожен з виборців знайде щось для себе і чомусь буде вірити. Найбанальніше – це здешевлення газу у двічі. Найдивніше, що є такі, хто вірить у ці слова... Хто має бодай мінімальне критичне мислення розуміє, що виконання такої обіцянки економічно неможливе для країни. Ні-ні, звісно, є варіанти, як виконати цю передвиборну обіцянку Юлії Тимошенко і здешевити газ для населення вдвічі – для цього достатньо лише здати Україну Росії, тоді Москва точно зменшить населенню окупованої України ціну свого газу... Але ненадовго.

Або є ще один спосіб, не такий підступний, але не менш руйнівний для України – знизити ціну на блакитне паливо за рахунок внутрішніх фінансових резервів, натомість отримати відмову МВФ у співробітництві, дефолт і, як наслідок, економічну катастрофу. Але обіцянка, погоджуюсь, красива й на радянських пенсіонерів з ковбасою за 2,20 замість мізків діє така обіцянка гарантовано!

Не менш актуальною є обіцянка від кандидатів припинити війну. Вважаю, що немає нічого цинічнішого, ані ж ці слова, і сприймаю їх виключно, як намагання набрати собі політичних балів на тому, що болить усій країні. Адже не мир нам з вами потрібен, а перемога. Бо обіцяти миритися із агресором, маючи таку кількість загиблих героїв, які поклали життя, щоб відбити російську агресію – це ницо, як мінімум. А насправді – це державна зрада та намагання привести Україну до поразки.

Ви, звісно, слухайте, що кандидати обіцяють, проте ставтеся до кожного їхнього слова критично та зі здоровим глуздом.

Читайте також: Президент Порошенко та олігарх Фукс: від любові до ненависті?