Live
Просмотров: Время чтения: 4 мин

Як за 5 днів роботи в американському МакДональдсі купити УБД?

Автор колонки Олекса Коба
Участник АТО, журналист, основатель проекта "IT BRO"

Нариси до патологій нашої ментальності

Мішель Уілбек, французький філософ та письменник, гортає найбільший український портал перепродажу. Кілька десятків років тому він спророкував, що у найближчому майбутньому у світі можна буде купити абсолютно усе. Йому цікаво знайти випадкове підтвердження у рандомно обраній країні.

 
Adv

популярные видео

Читайте також: Статус УБД в Україні знецінився, просто перетворився на бутафорію

Ось він помічає 50-річний кухонний набір з НДР, ймовірно вивезений батьком продавця у часи військової служби. Ціна недоантикваріату складає один умовний похід у піцерію з друзями у Києві, або четвертину від середньої пенсії в українському селі. Саме так конвертує у соціальну ціну, перекладач реалій нашої країни для Мішеля. Далі у його увагу потрапляє повне зібрання тоталітарного стріму від декомунізованого дідуся, творчість, якого не зважаючи на політичні розбіжності, продовжує створювати капітал. Перекладач конвертує ціну у 6 келихів віскі, або чотириденний бюджет звичайної родини, з маленького українського містечка. Знову не те.

Реклама

Вказівний палець Мішеля гортає хвилі оголошень, аж раптом помічник просить повернутись назад, до повідомлення, в якому пропонують придбати один папірець. Папірець, який американський працівник Макдональдса може придбати за 5 робочих днів, декларуючи вільність своєї каси, що дорівнює приблизно трьом прожитковим мінімумам в Україні. Папірець, який може бути отриманий законним шляхом лише під обстрілами 120-х мінометів, які залишать після вас лише пазли для судмедексперта. Через відсутність сну під час цілодобових чергувань на позиціях вам подарують довічні розлади нервової системи. І звісно, ви не зможете уникнути снайперських подарунків 12.7 калібру, які відріжуть, мов шматок паперу ножицями, ваші кінцівки, або перетворять внутрішні органи у непіддатний ремонту смузі.

– Ось Мішель, – хрипить перекладач, – це посвідчення Учасника Бойових Дій. Вони продають документ, який юридично підіймає вас до рангу ветерана цієї країни та надає низку пільг.

Реклама

Уілбек дивиться у вікно і сумно посміхається. Посміхається так само, як частина прокурорів, чиновників і суддів, які проглянули цей допис. Тобто, як люди, що поїхали на три дні на четверту лінію оборони, посмажили біля якогось блокпосту шашлики, послухали байки чи постріляли по пляшках з нагородної за невідомі для загалу подвиги зброї та отримали статус, що прирівняв їх до тих, хто разом з пацюками, що паскудять усі продукти та пищать біля вуха у бліндажі, тримав оборону на нулі, під ураганом уламків, хто майже кожного дня забирав із серця побратимів та назавжди робився інвалідом нульової групи – шматаючи душу в друзки.

Уілбек посміхається, так само, як працівник московських спецслужб, який радіє з девальвації статусу захисника України. Та сусід армійця, який шукає виправдання тому, що в свій час не взяв зброю до рук. Посміхається, як бабуся, що з іконами запрошувала московські війська у своє місто, та як чиновник, який збудував на грантах по відновленню Донбасу новий маєток за кордоном.

Реклама

Читайте також: Будем праздновать День Независимости, когда скинем эту неофеодальную систему у власти

Врешті, усі посміхаються, так само як доброволець, який проглянув цей допис та, відвоювавши більше року неоформленим і пройшовши більше кіл пекла, ніж Данте може уявити, досі не отримав жодного папірця, який повідомляв би службам країни, що він її захищав. Посміхається з єдиною відмінністю. Адже усвідомлюючи, абсурдність реальності, яку сучасні політологи заретушували у висміювання зради для зниження самого усвідомлення зради, він єдиний віддає собі рахунок, що незважаючи на усе це, у разі нового стрибка загрози чи наступу, першим візьме до рук зброю і знову стане на захист країни, незважаючи на старі поранення. Бо Мішель Уілбек все-таки помилився: дещо досі неможливо купити. Максималістичні та смішні для сьогоднішнього часу речі, типу честі, іноді залишаються трансцендентими з комерцією.

Колонка является личным мнением автора, редакция 24 Канала может не разделять ее.

Как стать автором? Если вы профи в своем деле и хотите, чтобы ваша колонка появилась на нашем сайте – напишите нам на почту a.treus@24tv.com.ua

Связанные темы:

Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Реклама
Adv