А починалось усе в українському містечку Новгород-Сіверський на Чернігівщині, де 1906 року народився засновник бренду.
Майже одразу родина переїхала до Києва, де батько сімейства декілька років володів крамницею тютюну. Але починались єврейські погроми, тож задля безпеки дітей родина переїжджає до Швейцарії і там продовжує справу.
Утім заможних європейців важко було спокусити самокрутками з кримського тютюну, приправленими більш благородними сортами. Закінчивши коледж, старший син Зіно їде в Латинську Америку. П'ять років він провів на плантаціях, вивчав, як правильно вирощувати листя, сушити і скручувати їх. А все для того, щоб зрозуміти, як з хорошої сигари зробити бездоганну.
Повернувшись додому, Давідофф взяв у руки майже збанкрутілий магазин батька і за декілька років перетворив його на успішний бізнес. Головна ставка на якість: саме Зіно почав першим перевозити сигари у спеціальних коробках-х'юмідорах, які під час довгої мандрівки підтримували відповідну вологість і зберігали смак тютюну.
Читайте також: Відважний українець "вирвав" у радянської влади 30 тисяч творів мистецтва
А в підвалі магазину обладнав спеціальний погріб, що повністю відтворював клімат Куби. До того ж абсолютно всі сигари були скручені вручну.
Слава ширилася. Та головною подією стала Друга світова. Німці от-от мали окупувати Францію, тож кубинці запропонували Зіно викупити увесь товар з їхніх складів, доки його не відібрали нацисти.
В один момент Зіно став монополістом, адже на час війни до Європи взагалі не доставляли тютюну. А оскільки Швейцарія підтримувала нейтралітет, то Давідоф торгував з двома ворожими сторонами.
Утім і це не давало приводу хоч трохи знехтувати якістю. Давідоф не брав відпустку, особисто зустрічав клієнтів у вишуканому костюмі й дуже сердився, коли за сигарами присилали водіїв.
Він зробив кубинські сигари відомими на весь світ. Гаванці тривалий час підтримували марку, але з часом від клієнтів почали надходити скарги. Гаванців звинувачували в халатності. Давідофф, який усе життя створював своє ім'я, не міг цього пробачити.
У 1990 році наказав спалити останню партію кубинських сигар, а це 200 тисяч штук і відкрив нову фабрику у Домініканській республіці.
Король сигар, що пройшов шлях від Київської крамнички до світової корпорації, точно знав, що успіх приходить з якістю.