25-річну епоху правління "червоного імператора" Чаушеску обірвала Революція
Заворушення в грудні 89 почалися з етнічного конфлікту. Місцевий суд вирішив переселити пастора дисидента Ласло Текеша. За нього заступилися місцеві угорці, до яких швидко приєдналися і румуни. Почалися погроми урядових будівель і почались перестрілки.
Ніколаі Чаушеску вимагав рішучіших дій в придушенні протестів. Розправитися із невдоволенням поліції мали допомогти війська. Тим більше диктатор вважав, що повстання Тімішоаре – це робота спец-служб, організована Москвою. "Балканський Сталін" давно прославився суперечками з радянським союзом. Він публічно засуджував кремль за танки в Празі і за вторгнення в Афганістан.
В розмові із тимчасовим повіреним у справах СРСР в Румунії 20.12.89 Чаушеску стверджував, що акція в Тімішоара була спланована і підготована за підтримки країн Варшавського договору. Більше того дії проти Румунії сплановані в рамках Об’єднаного Варшавського Договору.
І коли міністр оборони Васіле Мілу відмовився стріляти по демонстрантах в Тімішоаре, його поміняли на більш рішучого Віктора Стенкулеску. Він і дав наказ військовим стріляти по учасниках заворушень. Внаслідок розправи загинуло близько тисячі людей. Сам Стенкулеску згодом обмовиться, що в Тімішоарі діяли групи радянського ГРУ. Це підтверджує версію про участь спец-служб у нагнітанні ситуації в Румунії.
Читайте також: Кінець правління Сталіна
Офіційна пропаганда про придушення бунту на заході країни мовчала. Однак румуни вже давно більше прислухалися до угорських, радянських і американських радіо-станцій. Їх сигнал ловили "по ночах" на автомобільні приймачі, під’їжджаючи до кордону. Тому інформація про готовність Чаушеску стріляти по своїх остаточно зірвала дах людям, які й без того звинувачували його у своїх бідах.
Румунія у 89-му була на дні бідності. Країну розорила амбітна ідея Чаушеску віддати усі закордонні борги. Майже 20 мільярдів доларів. Щоб знайти гроші Чаушеску вирішив економити на людях. В умовах нечуваної економії все, що можна вивезти, навіть по мінімальних цінах, йде на експорт. В країні панує атмосфера страху, яку нагнітає таємна поліція "сікурітате". Як наслідок – світло і вода по графіку, продукти по талонах, пусті полиці в магазинах, кращим подарунком стає шматок мила. В народі кажуть, якщо бачите на вулиці трьох людей, які розмовляють – напевно один з них доносить в спец-службу. А в селах радіють, коли машина зіб’є курку – бо так за м’ясо не треба буде платити податок. В таких умовах події в Тімішоарі стали іскрою, яка розпалила велику пожежу.
Коли Чаушеску повідомили про заворушення в Бухаресті він дослухається до поради Стенкулеску скликати в столиці великий мітинг на свою підтримку. Новопризначеному міністру оборони довіряв не тільки він, а й всесильна дружина диктатора. Раніше вона сприяла кар’єрному сходженню військового, а дехто говорив про те, що Стенкулеску був не лише фаворитом, а й коханцем Єлени Чаушеску.
Читайте також: Останні дні правління Адольфа Гітлера
21 грудня центр Бухареста майорів транспарантами і плакатами на підтримку влади. Трансляцію зустрічі президента з народом вів центральний телеканал. Спочатку натовп оплесками зустрів появу на балконі Ніколаі Чауческу із свитою. Та потім у відповідь на пафосну промову почулися скандування "Тімішоара" і "геть диктатора". До кінця дня в Бухаресті почалися перестрілки демонстрантів із сікурітате і поліцією. В місто в’їхала бронетехніка і танки. Наказ стріляти по демонстрантах виконували не всі. Армія поступово почала переходити на сторону демонстрантів.
В Чаушеску почалася паніка, він розумів, що швидко впоратися із демонстрантами підсиленими військом йому не вдасться. Щоб розробити план дій, треба було скоординуватися із вірними військовими. За намовою Стенкулеску він погоджується втекти з Бухареста до одного із своїх командних пунктів.
Та далеко відлетіти не вдається. Пілоту повідомляють, що Стенкулеску - закрив повітряний простір. Простіше кажучи, вертоліт – зіб’ють, якщо той терміново не сяде. Чаушеску з дружиною і охоронцями ловлять попутку, щоб добратися до лояльних силовиків.
Читайте також: Іді Амін Дада – автор одного з найжорстокіших тоталітарних режимів
Під час втечі нерви Чаушеску здають і він плаче. Від всесильного президента нічого не залишилося – з броньовика виходить втомлений дід.
Поки в Бухаресті військові вибивають дух із "сікурітате", в провінційному містечку Тарговіште на швидку руку скликають трибунал. Ніколаі і Єлєна до останнього сподівалися, що зможуть виправити ситуацію на свою користь, тому ще намагаються щось говорити на свій захист.
Трибунал наперед задумувався як фінальний акт повалення режиму. Його ініціатор той самий міністр оборони Стенкулєску особисто відібрав трьох солдат з добровольців, які погодилися виконати розстріл.
В різдвяний день 25 грудня подружжю Чаушеску зачитали вирок. Їх обох звинуватили у геноциді і війні проти свого народу, руйнуванні економіки і державних інститутів. Вирок судді – підсудні заслуговують найвищої міри покарання – розстрілу.
Останнє прохання Чаушеску не принижувати його зв’язаними руками відхилили. А його дружину почули. Єлєна просила, щоб їх розстріляли разом, а не окремо, як це планувалося раніше. Далі все сталося блискавично. Оператор, який мав документувати перебіг суду і виконання вироку навіть не встиг налаштувати камеру.
Читайте також: Пол Пот – прокляття Камбоджі
Страта вберегла Румунію від затяжної громадянської війни. Хоча країна і досі оговтується від кризи до якої призвела політика "Червоного імператора", "балканського сталіна" і "генія Карпат" Ніколаі Чаушеску.