Твоя історія

Українцям в усі часи доводилося відстоювати своє право на незалежність. Сміливі та активні представники нашого народу завжди ставали рушієм історичних змін. Події XXI століття вкотре показали, що українці готові багато що віддати заради кращого життя своєї країни.

Це історія не так про оборону Донецького аеропорту, як про людей. Про людей, які в нереальних умовах продемонстрували ту звитягу, про яку писатимуть у підручниках з історії України.

1920-ті роки більшовики намагалися закріпити свою владу на окупованих українських землях. Щоб бодай трохи стишити спротив та задобрити місцевих, вони запровадили так звану "політику українізації" – повернення української мови в царини державного управління, освіти та культури. На початку це справді мало позитивні наслідки.

Науково-технічна революція, технологічний прорив США, кінець Сталінської епохи, хрущовська відлига, ядерні перегони, Холодна та гаряча Корейська війни, які могли перерости у новий глобальний конфлікт – це все про світ 1950-х років. А що ж в Україні?

На початку XX століття новою потужною силою на аренах бойових дій почала ставати авіація. Наші військові, які у складних умовах намагалися вибороти у новому світі місце під сонцем для Української держави, не могли оминути увагою новий тренд.

"Щедрик" – український фольклорний твір, що став відомим у всьому світі завдяки майстерній роботі композитора Миколи Леонтовича. Ми не знаємо, чи усвідомлював він політичний потенціал свого твору. Але цілком розумів, що пісня є культурною зброєю – проти Росії, яка століттями намагалася придушити українську культуру та ідентичність.

Історія про наказного гетьмана Павла Полуботка – вже триста років як гостра та дискусійна тема, що хвилює уми й серця буквально мільйонів людей, причому не тільки українців. І не тому, що цей чоловік має якісь видатні досягнення на політичному, військовому чи культурному поприщі. Ні, він їх, безумовно, має – але людей турбує інше: чи можемо ми претендувати на його таємничі скарби?

Іван Мазепа був першим українцем, який піддався жорсткій критиці з боку Росії. Побоюючися того, що гетьман міг запропонувати поневоленому народу, Московський патріархат наклав на нього анафему, а російська влада систематично знищувала добру пам’ять про його ім’я.