Владімір Ленін та Іосіф Сталін із посіпаками, які й нині є фактично іконами для росіян, скоїли ці моторошні злочини, заподіявши смерть мільйонам українців, інформує 24 Канал. І вже майже сотню років Росія прагне задурити світові голову, заперечуючи очевидне – що це був не просто голод, спричинений природними факторами, а цілеспрямований та спланований геноцид українського народу.
Читайте також "Щедрик" як символ боротьби: чому Леонтович став жертвою більшовицького режиму
У спецпроєкті KOBLEVO. Твоя історія ми продовжуємо розвінчувати брехню радянської, а тепер – і російської влади, та пригадуємо, наскільки жорстоким і нелюдським було ставлення керівництва СРСР до українців.
Голодомор як вид "червоного терору"
Спершу все було наче й добре: на початку радянського панування українським селянам, щонайменше певній частині, сподобалися гасла нової влади. Замість царя-експлуататора прийшли комуністи, які обіцяли "землю – селянам", а "фабрики – робочим". Просто? Так, але тільки на словах.
Ідея фікс, якою більшовики були цілковито одержимі, – не процвітання селян чи робітників, інтереси яких вони нібито захищали, а світова революція та знищення капіталізму. А на це потрібні були значні ресурси, насамперед – продовольчі. Найочевиднішим джерелом цих ресурсів була Україна – наша земля завжди була куди багатша за російську, а народ – набагато працьовитішим.
Оскільки більшовики створювати нічого не вміли, то й вирішили по-простому – прийти до нас та все відібрати на "революційні потреби". І все це після спустошливої Першої світової війни, коли значна частина масштабних боїв відбувалася на наших землях. Природно, що це викликало спротив, а придушувати опір більшовики вміли тільки терором.
Більшовики під керівництвом Лєніна розгорнули "червоний терор" / Фото Shutterstock
Голодомор 1921 – 1923 років: "репетиція"
Перший великий голод почався у 1921 році після посухи. Але насправді його причиною були аж ніяк не природні фактори. Все сталося через так звану політику воєнного комунізму, для якої були характерними:
- "продовольча диктатура" (продуктами могла розпоряджатися тільки держава, торгувати чи міняти приватно – заборонено);
- "продрозверстка" (примусова реквізиція, фактично грабунок, зерна на користь держави).
Наслідком було падіння сільськогосподарського виробництва та знищення продуктових запасів у людей. Простіше кажучи, було нічого не тільки їсти, а й вирощувати.
Голод 1920-х років охопив здебільшого український Південь. Проте він однозначно був Голодомором, ба більше – першою спробою комуністів скоїти геноцид.
- По-перше, зерно з України вивозили до Росії, навіть попри те, що формально УСРР була незалежною (УСРР – це більшовицьке квазіутворення, Українська Соціалістична Радянська Республіка. Зауважимо, що росіяни вже тоді полюбляли створювати всілякі "республіки" та самі ж їх і грабували).
- По-друге, Владімір Ленін звертався до світу по допомогу через нестачу харчів – та не для українців, а тільки для "голодающіх Поволжья".
Враховуючи інформаційну блокаду та відсутність докладних записів, історики приблизно оцінюють кількість людей, які зазнали голоду в ті роки в Україні, у 8 мільйонів. Число загиблих же встановити досі неможливо навіть приблизно. Тоді ще ніхто не підозрював, що цей голод стане моторошною "репетицією" руйнівних подій початку 1930-х.
Радянська влада відбирала у людей останні запаси зерна / Фото Shutterstock
Голодомор 1932 – 1933 років: "страта голодом"
Колективізація – насправді дуже страшне слово, адже за ним стоять мільйони зруйнованих доль. Ця біда спіткала все сільське населення СРСР, але саме для українців вона вилилася у справжню трагедію історичного масштабу – Голодомор. У 1932 – 1933 роках від чергового штучно організованого – цього разу Сталіним, "гідним учнем" Леніна – голоду загинули, за різними оцінками, від 4 до 10 мільйонів людей. Йдеться про 7 мільйонів загиблих на території УСРР та ще 3 мільйони – в інших регіонах Союзу.
Прикметно, що на непідконтрольному радянській владі Заході України голоду не було – бо ж не було для нього жодних природних причин. Власне, про причини Голодомору дискутують хіба що російські пропагандисти. Насправді ж все доволі очевидно: Сталін на початок 1930-х років вивів країну на межу економічної катастрофи та гостро потребував валюти. А виручити її на той час він міг тільки продажем сільськогосподарської продукції, яку знову реквізували з України.
У той час, як українці гинули від голоду, Сталін продавав зерно за кордон / Фото Shutterstock
Механізм уже був готовий та відпрацьований завдяки колективізації: селян позбавили всіх прав та загнали у великі колективні господарства, перед якими ставили плани, зокрема й на хлібозаготівлю для держави. На папері це була третина врожаю, насправді ж забирали майже все. Це спричинило сильний опір з боку українського селянства – люди влаштовували бунти, ховали зерно, забивали худобу. Іосіф Сталін вирішив розв'язати "українське питання" терором.
Як це працювало? Радянська влада запровадила так звані "чорні дошки". Туди заносили й окремі колгоспи, і цілі села. Це фактично був смертний вирок: такі села оточувала міліція та спецслужби, а військові вивозили усі запаси їжі. Ніхто не мав права вийти з такого села або зайти туди з продуктами. Це явище мало величезні масштаби: у такий спосіб на території України комуністи фізично заблокували щонайменше 22,4 мільйона людей.
Разом із запасами їжі окупанти вивезли й те зерно, яке залишали на посівну. Тобто, селяни не тільки не могли прогодувати себе зараз, а й не могли нічого вирощувати, щоб мати їжу наступного року. Ба більше, не могли навіть взяти в колгоспі, де на складах часто гнило вже реквізоване зерно. Адже 7 серпня 1932 року вийшла постанова про захист майна колгоспів, відома як "закон про п'ять колосків" – за "розкрадання" зерна розстрілювали. Все це й призвело до жахливої кількості смертей українців у 1933 році.
У СРСР розстрілювали селян за намагання знайти хоч трохи зерна / Фото Shutterstock
Звісно, люди помирали від голоду й в інших регіонах СРСР, але зовсім не так масово. При цьому влада мала значні запаси зерна в резервах та експортувала його за кордон. Простіше кажучи, у ті роки голоду не мало бути зовсім. Але українське селянство сприймалося радянською владою як джерело опозиції, а голод зробили жорстоким способом послабити його опір.
На додачу Сталін заблокував і будь-яку інформацію про події того часу. А у січні 1933 року радянська влада зробила заяву на весь світ про відсутність голоду в країні та відмовилася від міжнародної допомоги. Трохи згодом, 17 серпня 1933 року, в чеському часописі "Večernı́k P.L." вийшла стаття "Hladomor v SSSR". Її вважають першим текстом, де вжито цей термін – Голодомор.
Голодомор 1932 – 1933 років мав глибокий вплив на українське суспільство і культуру, і залишається чутливою темою донині. І, поза всяким сумнівом, він був свідомим актом геноциду українського народу з боку радянського уряду. На сьогодні це офіційно визнали вже 25 держав. Зокрема, лише у 2022 році таку позицію зафіксували 6 держав, а також Європейський парламент.
Семен Старів, очевидець тих жахливих подій, опублікував у 1985 році книгу спогадів із дуже влучною назвою "Страта голодом". Саме це й намагався зробити Сталін з українським народом. Та, на щастя, не зміг, хоч і завдав глибокої травми на століття.
25 держав визнали Голодомор актом геноциду українського народу / Фото Shutterstock
Голодомор 1946 – 1947 років: "ехо"
Голод 1946 – 1947 років також начебто стався через посуху, як писали радянські історики. Ну, звісно, і через руйнування, спричинені Другою світовою війною, багато жахливих подій якої знову ж таки відбувалися на українських землях.
Справді, посуха того року була сильна, та й війна призвела до руйнування значної частини інфраструктури та сільського господарства країни. Але що ж у цих умовах зробив радянський уряд? Людям допоміг? Аж ніяк, навпаки – знову запровадив реквізиції зерна.
Українські селяни вкотре втратили свій хліб. А вивозили його цього разу "в подарунок" до країн "соціалістичного табору", як-от Румунія, Польща чи Чехословаччина, на поталу сталінській одержимості поширити свій вплив у Європі. Загиблих від цього штучного голоду також порахувати точно неможливо, але історики впевнені, що мовиться про щонайменше 1 – 1,5 мільйона людей.
Не голод – Голодомор і геноцид
Голодомори XX століття в Україні – це штучно створені катастрофи історичного масштабу, що забрали життя мільйонів українців. Їх спричинила свідома політика радянської влади, яка, попри риторику про рівність, цинічно перейняла традиції царського російського шовінізму.
Повномасштабна війна Росії проти України – чергова спроба знищити українців / Фото Shutterstock
Це було не просто політикою проти приватної власності та за встановлення державного контролю над сільським господарством, як намагалися переконати російські історики. Ці дії радянської влади бути спрямовані проти свободолюбивого та сильного українського народу та мали на меті знищення його опору й самосвідомості.
Голодомори мали довготривалі наслідки для України. Мовиться і про втрату населення, і про пригнічення культурної ідентичності, економічного потенціалу. Але наш народ вижив.
На жаль, ми й нині мусимо боротися проти того ж ворога зі Сходу. Тож як ніколи актуально й важливо пам'ятати та вшановувати жертв Голодоморів, а також зробити все можливе, щоб подібні звірства ніколи не повторилися. Першим і найважливішим кроком до цього стане наша Перемога.