Франко й авіація: як на Галичині створили повітряні сили без літаків, летовища і пілотів

Українська Галицька армія (УГА) сформувалася під час Першої світової війни як збройне об'єднання однодумців для боротьби за право українців на власну державу. Ця військова формація пройшла дуже багато випробувань, вартих окремої оповіді. Ми ж зупинимося на дечому особливому, пов'язаному з гучним прізвищем Франко. Але мовитися буде не про видатного українського письменника та політика, а про його сина – Петра.

Достеменно невідомо, коли саме Петро Франко остаточно усвідомив, що таки хоче і буде літати. Чи, як говорили у той час, стане летуном. Хай там як, а у 1916 році австрійці відзначили технічні здібності молодого українського військового та відправили його вчитися до Летунської школи поблизу Сараєва (нині Боснія і Герцеговина). Пізніше Франко добрав знань та навиків у Терезіанській військовій академії, яка готувала офіцерів для австрійської армії.

Син Івана Франка здобув освіту пілота / Фото Shutterstock

Приблизно на початку 1917 Петро навіть написав оповідання "В літаку" – про почуття, які переживає молодий летун у небі, і про технічні проблеми, на які натрапляє. А проте літака Франку не дали, попри те що вивчився він дуже добре. Спершу Петро почав виконувати розвідувальні завдання – шукав та фотографував позиції російських сил в районі Станислава й Надвірної. А потім льотного фахівця чомусь записали до кулеметної сотні. З чим пов'язане таке рішення австрійців – невідомо.

Наприкінці 1918, коли стався так званий Листопадовий чин (українське повстання проти Австро-Угорщини), Петро Франко із побратимами стали на оборону Львова. І от якось їхні позиції на Високому Замку почав бомбардувати польський літак. Тоді Петру його вдалося підбити – літак впав десь у районі Левандівки. Але загальна перевага польської авіації дуже дратувала Франка, який, добре навчений, достеменно знав, як перемагати у повітряних боях. Були б тільки літаки!

Колись на одному з улюблених місць туристів у Львові зосереджувалися оборонні позиції українців / Фото Shutterstock

Як побудувати Повітряні сили з нуля і в домашніх умовах

Зі Львова українські війська відступили. А поручник Франко звернувся до керівництва Української Галицької армії з пропозицією: а створімо-но авіаційний відділ. Командири не мали нічого проти, далі справа була за Петром.

А він таки мав талант організатора, недарма ж був серед засновників "Пласту" і спортивного руху на Галичині. Отже, 1 грудня 1918 року Петра Франка призначили головою Летунського відділу УГА та референтом летунства при Держсекретаріаті військових справ.

І що ж далі? В УГА ж не було літаків, не було летунів, не було летовищ та навіть авіаційного пального. Як у такій ситуації можна було говорити про створення Летунського відділу? Що ж, складний виклик Петро Франко зустрів дуже діяльно, і вже мав низку ідей, недарма ж самостійно висунув цю ідею перед командирами.

Перше питання постало – де облаштувати базу. Об'їздивши всі потенційно придатні місцини, Петро зачепився за містечко Красне за 50 кілометрів на схід від Львова. Там була не тільки смуга, а й ангари та ремонтна техніка. Там же ж почали збирати перші літаки – буквально власноруч, зі старих австро-угорських запчастин.

Перші галицькі літаки збирали із австро-угорських запчастин / Фото Shutterstock

Саме так: одна з найважливіших ідей, яку вигадав та втілив Петро – це збірка літаків зі стандартних запчастин, доступних у Галичині. А це дозволило заощадити час та ресурси. І так один справний літак вдавалося ліпити із кількох убитих.

Далі знайшли пальне для літаків – у Бориславі. Щоб його дістати, треба було Франку домовитися зі своїм студентським товаришем по Львівській політехніці. А отримавши підтримку місцевої індустрії, Франко заснував авіаремонтну базу, яка дозволяла швидко та ефективно відновлювати пошкоджені літаки. І для цього всього не знадобився великий бюджет чи доступ до сучасних технологій.

Чи треба було шукати пілотів? Ба ні. Франко створив учбові центри, де молодь навчалася літати та військовій тактиці. Охочих вистачало, але приходили й ветерани австро-угорської армії, і летуни з Центру та Сходу України (Петро також домовився з УНР про постачання літаків, запчастин та боєкомплекту, та навіть пропонував Симону Петлюрі об'єднати льотні сили).

Що дуже завбачливо, запрацювали й курси механіків. Сам Франко писав деякі інструкції, зокрема про "Співділання літаків з гарматами" (як поводитися у бойових ситуаціях). У підсумку титанічної праці вже через якийсь місяць у Красному було 7 придатних до бойового використання літаків: 4 розвідники та 3 винищувачі. А пілотів було щонайменше 11.

Старий двигун літаків / Фото Shutterstock

Усе це, звісно, посилювало військову потугу УГА. "Тепер ми кидали бомби на Високий Замок, де стояли польські батареї. А польські війська до 1919 мали значно гірші літаки", – переможно зафіксував Петро Франко у мемуарах.

Винахідливість і впевненість у собі

Що ж у підсумку? Попри те, що повітряні сили Галичини були малочисельними, вони досить ефективно діяли на фронті. Можна сміливо говорити, що їхні досягнення під час Першої світової (а також персональна винахідливість Петра Івановича Франка) стали важливим прецедентом для майбутнього розвитку української авіації.

На прикладі Петра Франка та авіації УГА ми можемо побачити, як креативний підхід та інноваційні ідеї можуть допомогти досягнути успіху навіть у найскладніших умовах. У сучасних же умовах, коли розвиток технологій зробив авіацію доступнішою, може здатися, що ідеї та досягнення Петра Франка застаріли та втратили актуальність. Але хіба? Не дарма ж і в наші дні ворогу за рік масштабного вторгнення не вдалося знищити українську авіацію, скільки б той не намагався!

І насамкінець – що сталося з Петром Франком після Першої світової та поразки ЗУНР і УНР. Як відомо, у результаті змови Сталіна та Гітлера Польщу розірвали між двома імперіями у 1939 році (чим, власне, почали Другу світову). Тож Львів потрапив у червону окупацію. Щоб легітимізувати влиття західноукраїнських земель до УРСР, сталінці вирішили використати людину з відомим прізвищем. Так у 1940 році Франко несподівано став депутатом Верховної Ради першого скликання.

А вже у 1941, після нападу Рейху на СРСР, безсоромно використаного Петра Франка радянська влада арештувала та "евакуювала". Подальша доля його достеменно невідома, але розсекречені архіви КДБ залишають мало поля для роздумів: "Вважаємо за доцільне розстріляти".