Але чи всі ми розуміємо, у чому саме її знаковість? Чому про неї так багато говорять вже понад сотню років? Що ж насправді сталося під Крутами? Де факти, а де – легенда, розбирається 24 Канал за підтримки бренду KOBLEVO.

"Боронячи Україну від нападу північних варварів"

Загальна картина в Україні станом на початок 1918 року склалася така: Українська Народна Республіка проголосила незалежність і намагалася встановити стабільний уряд та захистити свої кордони. Російсько-більшовицька армія тим часом була сповнена рішучості відновити контроль над нашими землями та придушити будь-який опір українців.

Тоді відбувалося чимало подій, та до нас дійшли лиш окремі історії. Й одну з-поміж них точно чув кожен. Взимку 1918 на залізничній станції під Крутами (130 кілометрів на схід від Києва) кілька сотень українських юнаків наважилися на збройний опір більшовицькому війську у кілька тисяч багнетів.

У хаосі бою одна студентська чота потрапила в полон – втратила орієнтування і вийшла надто близько до більшовиків. Наступного дня вороги проявили нелюдську жорстокість і просто стратили 27 (у спогадах сучасників фігурують також цифри 24 та 28) українських юнаків.


Кілька сотень українських юнаків наважилися на збройний опір більшовицькому війську / Фото Shutterstock

Та болюча правда й у тім, що ця історія могла загубитися серед сотень інших трагедій війни. Але страта 27 українських студентів, фактично – дітей, більшовиками глибоко вразила сучасників.

Юнаків поховали у Києві біля Аскольдової Могили 19 березня (радянська влада потім знищила це кладовище). Дуже багато шанованих людей прийшли віддати їм шану. Голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський публічно назвав загиблих героями, які, як писала тоді київська преса, "лицарськи склали свої буйні голови, боронячи Україну від нападу північних варварів".

Красива легенда та прозаїчні факти

Бій під Крутами одразу почав обростати легендами. Вже сучасники порівнювали подвиг студентів зі спартанцями, три сотні яких сміливо вийшли проти у стократ більшого перського війська. Крути почали називати "Українськими Фермопілами". Це були, нагадаємо, ворота до Греції, а Крути, відповідно, ворота до Києва. Так у цій історії з’явилося магічне число "300".


Сучасники порівнювали подвиг студентів зі спартанцями / Фото Shutterstock

Є питання й щодо дати. Роковини бою під Крутами відзначають 29 січня. Але основні події, як кажуть історики, відбувалися наступного дня – 30. Річ у тім, що спершу сталася невелика сутичка, після якої штаб командира більшовиків Муравйова відзвітував про взяття Крут. Так, і тут теж дуже напрошуються аналогії до подій нинішньої війни проти того ж ворога, чи не так?

Припускаємо, росіяни зразка 1918 року також не очікували опору. І також помилилися – коли вони справді спробували пройти Крути, на них чекав озброєний та рішучий загін українців. Їх було дуже мало, так, а проте вони змогли кілька годин (за різними даними, від 5 до 10) відбивати атаки набагато численнішого противника.

Утім, звісно, наших там було не 300. Історики встановили, що у бою брали участь приблизно пів тисячі студентів Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького (майбутні офіцери), а також трохи більше за сотню добровольців Студентського куреня Січових Стрільців. Юнакам допомагали й два десятки старших – зі загону Вільного козацтва та інших формувань.

У бій пішли люди свідомо, до того ж більшість із них мали певний військовий вишкіл, а подекуди й досвід участі у битвах Першої світової війни. Беззбройними українці також не були – мали кільканадцять кулеметів та гармату на залізничній платформі.

Але, ясна річ, більшовики Муравйова вели на Київ через Крути значно більші сили – від 3 до 5 тисяч багнетів, серед яких щонайменше тисяча – червоногвардійці та матроси (як би зараз сказали, професійні десантно-штурмові війська). А ще й два бронепотяги мали на підмогу.

На озброєні українці мали кільканадцять кулеметів та гармату на залізничній платформі / Фото Shutterstock

Чому Крути довелося захищати юнакам

Чому до Крут не пішли українські професійні військові частини – дуже болюче питання історії тієї доби. На жаль, після вдалих бойових дій проти ворогів у листопаді – грудні 1917 (після більшовицького перевороту в Росії), на початок 1918 року Центральна Рада немов почала остерігатися посилення впливу військових.

Монета, випущена до роковин бою / Фото Shutterstock

16 січня Рада ухвалила закон "про утворення українського народного війська" у спробах наново сформувати українську армію. Як наслідок – координація дій порушилася, а загрозлива для столиці ситуація вимагала негайних рішень. Ці рішення довелося приймати юнакам.

Болюче питання й про втрати. Надійних джерел щодо цього мало, тож історики наводять різні цифри – до 300 загиблих українців. "Червоних" знищили більше.

У чому ж особлива знаковість подій під Крутами

Ще ніколи ця історія – про 300 українських спартанців під Крутами – не була настільки актуальною, як нині. Бо ж гордість за українських героїв – це відчуття не тільки сьогодення.

Бій під Крутами – яскравий приклад героїзму й жертовності нашої молоді, яка завжди розуміла важливість української державності та відчувала серцем потребу її захищати.

Важливо й те, що захисники Крут виконали бойове завдання – зупинили ворогів на кілька годин, завдали їм втрат, пошкодили мости й залізничні колії, затримали наступ на Київ на кілька днів. Цим вони дали можливість краще підготуватися до оборони столиці, а комусь – евакуюватися та врятувати життя своїх родин. А головне, що за ці кілька днів Центральна Рада змогла придушити повстання більшовиків у самому Києві.

Не було б Крут – історія пішла б іншим шляхом. Та завдяки подвигу юнаків урядовці УНР змогли підписати у Брест-Литовську 9 лютого мир, а потім і звернутися по допомогу проти більшовиків до Німеччини та Австро-Угорщини.

Так, у підсумку ця ставка не зіграла, Першу світову війну виграла інша сторона. Після чого "червоний звір" почав набирати сили. Але це вже зовсім інша історія.