Маленький хлопчик з Алеппо плакав і кричав перед смертю від болю. Він знав що помирає. Він не розумів за що дорослі дяді з далекої Російської Федерації бомбили з літаків його місто. Він не розумів за що знищили його дім і убили його родину. Він не міг зрозуміти за що вони убили і його. Він плакав і кричав: "Я пожаліюся Богу на вас!"
Все, що він міг. Пожалітися Богу. Кого Бог почує і послухається? Паскудного і кровожерного царька із риб'ячим поглядом, який помахом пальця убиває тисячі і мільйони? Озвірілого виродка-убивцю і мародера з автоматом? Чи пещеного, брехливого і гнилого всередині чиновника, який цинічно заявляє, що убиті і скалічені діти в Алеппо то телепостановка і фейк, а Boeing збив хтось інший, а не російська ракета?
Коли Бог створив людину, то дав їй частинку себе – безсмертну душу. Яка болить і співчуває, яка робить людину із тварини. З того часу людей ставало більше і більше. А душа залишалась та ж сама. Хоч і Божа і Велика. І на всіх її не вистачило.
Є істоти, які зовні виглядають як люди. Ходять, їдять, розмовляють. Щось купують, продають, миють машини і торгують газом з нафтою. Тільки душі у них немає.
Маленьке дитя пожалілося Богу. Кому, як не Йому? І Бог почув.
Ви думаєте, що все це назавжди і могутнє? Що великі царі завжди будуть великими? Що військові арсенали вирішують все? Що все вирішують рахунки в банках і активи? Газ і нафта? Автомати і "Гради"? Бомбардувальники і саміти політиків?
Не знаю, як докричатися до вас, як вам розказати просту істину... Все вирішує розмова невинної дитини з Богом. І валяться царства, гинуть величні імперії, здихають в муках диктатори і карателі.
Час пришвидшився. Він уже не тягнеться, як в Середньовіччі, не повзе як в епоху пару, чи індустріалізації, не йде, як в двадцятому столітті. Час стартує і летить як промінь світла. Все навколо миготить і змінюється, як в калейдоскопі, не по днях, а по годинах. Як в казці. Всі халіфи стають халіфами на час. Ми стаємо свідками як Бог слухає дитину. І вершить Своє правосуддя. Вже тут і зараз. Не колись потім, не "на тому" світі. А тут і зараз! В он-лайн режимі. Швидше як в судах людських. І справедливіше. Одного за одним. Невблаганно і невідворотно. На наших очах.
Це не "Аннушка розлила масло", це той хлопчик пожалівся. І інший, який випав із, розтрощеного російською ракетою, Boeing і впав на землю з розкинутими ручками як ще одне Розп'яття. І та дівчинка, яка плакала, отримуючи медаль за свого, убитого татка.
І не допоможуть мури, охорона, гроші, влада і недоторканність. Того пристрелили прямо на виставці, ті втопилися разом із своїм літаком, того отруїли, того підірвали в ліфті, іншого спалили з гранатомета... А ще мить тому вони були царями і царьками, карателями і халіфами. Бігали, тягли, громадили, багатіли, лізли по трупах вгору. В гробу кишень немає. На той світ не візьмеш із собою свої рейтинги, своє багатство, свою славу, значимість, вплив і свою могутність.
Сьогодні викінчився і той цинічний брехливий паскуда-чиновник, який розказував про "постановку " в Алеппо, той, на якого пожалівся убитий хлопчик. І Бог його почув. Бог завжди чує своїх дітей. Ви стали свідками. Бог справедливий. Бог великий. Аллах акбар! Маючий вуха почує. І не говоріть, що я вам не казав.
Читайте також: Від фільмів про Леніна до Чорнобиля і брехні в ООН: ким був Віталій Чуркін
Сашко Лірник