У літературі дебютував як поет у 2020 році. Після початку повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ. Що відомо про нього та його творчість, читайте далі.

Що відомо про Дроня

Творчість Дроня присвячена досвіду війни, дорослішанню покоління в умовах революцій і війни, а також особистим переживанням військової служби. У листопаді цього року у "Видавництві Старого Лева" має вийти його нова книжка "Лікарня святого Пантелеймона", якою автор планує завершити трилогію про військовий досвід, зазначає Суспільне Культура.

Артур Дронь народився 31 грудня 2000 року на Рогатинщині, у селі Воскресинці. До 2017 року жив у сусідньому селі – Підмихайлівцях, а пізніше переїхав до Львова, куди вступив на факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

У 13 років, під час Революції гідності, разом з однокласниками та вчителями брав участь у локальних патріотичних заходах. Серед авторів, які вплинули на Дроня, – Ернест Гемінґвей та Еріх Марія Ремарк. Зокрема це роман "На Західному фронті без змін", який вплинув на його сприйняття війни та моральних аспектів збройного протистояння.

Коли Дронь приєднався до ЗСУ

Із весни 2021 року і до служби в армії, а потім із жовтня 2025 до березня 2026 року працював івент-менеджером у "Видавництві Старого Лева". Він займався модерацією презентацій книжок, а також писав рецензії для сайту видавництва.

У березні 2022 року Дронь приєднався до 125-ї окремої бригади територіальної оборони. За його словами, рішення вступити до війська було для нього цілком очевидним і не супроводжувалося внутрішніми ваганнями.

Служив піхотинцем, брав участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі. Під час служби мав позивний Давид, який обрав через біблійного царя Давида та особисте значення для нього Книги Псалмів.

У жовтні 2024 року Дронь отримав важке поранення. Після лікування, реабілітації та кількох хірургічних втручань у липні 2025 року його звільнили з військової служби в запас за станом здоров'я у зв'язку з інвалідністю, набутою внаслідок поранення.


Артур Дронь / фото письменника

Що відомо про його творчість

Важливе місце в його текстах посідають християнські мотиви та біблійна символіка.

Його тексти перекладали литовською, англійською, польською, італійською, фінською, норвезькою, білоруською, естонською, іспанською, французькою та іншими мовами, а також есперанто.

У лютому 2023 року рядки з його вірша процитувала прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні на пресконференції з президентом України Володимиром Зеленським. А 24 лютого 2026 року британський актор Єн Мак-Келлен прочитав вірш Дроня "Перше до коринтян" у перекладі Юлії Мусаковської з нагоди річниці повномасштабного вторгнення.

У 2025 році Дронь став лауреатом Премії імені Юрія Шевельова за книжку "Гемінґвей нічого не знає". Видання також отримало відзнаку "Вибір Читомо", увійшло до списку найкращих українських книжок 2025 року за версією PEN Ukraine у категорії есеїстики, а також було відзначене в інших книжкових рейтингах.

Що відомо про книги Дроня

Дебютна поетична книжка Артура Дроня "Гуртожиток № 6" вийшла у 2020 році у невеликому видавництві "Тріада плюс" накладом усього лише 300 примірників. До збірки увійшли 40 віршів про студентське життя, пошуки себе, юнацькі переживання, місто та стосунки між людьми. За цю книжку Дронь отримав відзнаку Всеукраїнської літературної премії імені Анатолія Криловця у 2021 році.

Друга поетична книжка Дроня "Тут були ми" вийшла у "Видавництві Старого Лева" у 2023 році. За словами Дроня, вірші були написані на фронті, але "не про війну". У книжці скоріше йдеться про людей, які перебувають у ній, їхні стосунки, біль, страх, надію, любов і пам'ять. Книжку проілюстрували роботами Катерини Сад та уривками листів і малюнками, які військовим надсилали діти з різних частин України.

"Гемінґвей нічого не знає" — перша прозова книжка Артура Дроня, яка вийшла у "Видавництві Старого Лева" у серпні 2025 року. Книжку він писав під час лікування після поранення, хоча частина текстів була створена раніше, під час служби. Це збірка короткої прози, яку автор називає "свідченням солдата про досвід великої війни". У ній Дронь пише про віру на фронті, братерство військових, страх, надію, смерть і любов.

У центрі видання — власний досвід автора, однак у ньому є й голоси інших людей. Тут є три тексти, написані від імені людей, із якими Дронь спілкувався: Жені — захисника Маріуполя, який пережив російський полон, Люби — колишньої нареченої зниклого безвісти захисника, та Сані — чоловіка з прифронтових територій.

Переклади книжки готуються англійською, шведською, чеською, польською, угорською, грузинською, французькою, словацькою та португальською мовами для Бразилії.

За цю книжку Дронь отримав Премію імені Юрія Шевельова за найкращу есеїстику 2025 року. Також видання отримало Премію книжкових блогерів на фестивалі "Книжкова країна".

Восени 2026 року у "Видавництві Старого Лева" має вийти нова книжка Дроня "Лікарня святого Пантелеймона". Книжка поєднає понад 45 віршів і 15 прозових текстів. Письменник описує її як розмову про лікування ран, яких завдає війна, життя після травми та співжиття людей із різними болючими досвідами. У книзі є голоси багатьох людей: матері, яка втратила на війні сина, військового, який втратив руки й ноги, дівчинки, чиї батьки загинули, хлопця після трьох років полону, командира, який повернувся з війни, дружини зниклого безвісти військового та інших людей, які пережили різний досвід війни.