Таємничий гігант у пекельних променях
Кожна зоря має особливу зону довкола себе, яку науковці називають "зоною золотоволоски" або "зоною придатності для життя". Це певний відрізок простору в космосі, в якому на планетах може існувати рідка вода, необхідна для виникнення життя у його єдиній відомій нам формі. Якщо космічне тіло буде розташоване ближче до світила, вода випарується через надто високу температуру. Якщо відійде далі – вода замерзне, а планета перетвориться на снігову пустелю навіть на екваторі. Тому астрономи з особливою наполегливістю полюють на планети, розташовані в цій конкретній області, пише 24 Канал.
Знайдений об'єкт отримав назву HD 156295 b. Це колосальний газовий гігант, який приблизно в шість разів перевищує масу Юпітера. Тож можна упевнено говорити про те, що життя там немає, оскільки відсутня тверда поверхня.
Планета обертається навколо синьо-білої зорі типу A на відстані близько 140 світлових років від нашої системи. Це світило приблизно вдвічі більше та масивніше за Сонце, а температура його поверхні сягає майже 7 500 градусів Цельсія, що робить його на декілька тисяч градусів гарячішим за наше рідне Сонце.
Різні типи зірок. Наше сонце – зоря класу G / Зображення Wikimedia
Планета розташована на відстані майже 4 астрономічних одиниць від своєї зірки та здійснює повний оберт приблизно за 2 200 днів. Попри величезну температуру зорі, планета знаходиться у зоні, де може існувати рідка вода, і отримує близько 60 відсотків від того сонячного випромінювання, яке надходить на Землю, пише ScienceAlert.
Унікальний метод космічного детектива
Щоб виявити новий світ, астрономи проаналізували дані про майже 16 500 зірок, які зібрав космічний телескоп NASA TESS. Ці зірки регулярно пульсують, через що науковці називають їх космічним годинником. Дослідники застосували спеціальний метод вимірювання затримок пульсації. Він дозволяє помітити найдрібніші зміни у часі, за який світло зірки доходить до Землі через гравітаційний вплив планети.
Зміни інтервалів пульсації перебувають на межі того, що взагалі можливо виявити за допомогою наявних даних телескопа TESS,
– прокоментували науковці.
Загалом із величезного масиву даних астрономи відібрали лише дев'ять перспективних систем. Окрім кандидата у планети, інші вісім об'єктів виявилися коричневими карликами – проміжними тілами з масою від 25 – 59 мас Юпітера, які мають орбітальні періоди від 1 100 – 2 800 днів.
Перспективи подальших пошуків
Тіло подібних розмірів навряд чи стане прихистком для звичних форм життя, проте сама система віком лише 700 мільйонів років тільки починає свій розвиток. Наразі ймовірність того, що кандидат HD 156295 b є справжньою планетою, оцінюють приблизно у 50 відсотків. Науковці сподіваються отримати точніші дані завдяки майбутній місії європейської обсерваторії PLATO, яка спостерігатиме за понад 200 000 зірками.