History
History
Live
Переглядів: Час читання:4 хв

16 листопада 2002 – старт епохи Януковича: чому Кучма злив Кінаха і зробив ставку на "донецьких"

16 листопада 2002 – старт епохи Януковича: чому Кучма злив Кінаха і зробив ставку на "донецьких"

Дещо цікаве про те, як і чому Янукович став очільником уряду у 2002 / Колаж 24 Каналу фото "Бабель", Times

Листопадовий вітер 2002 року приніс у київські кабінети не просто осінню прохолоду, а тектонічний зсув, який рвучко змінив траєкторію розвитку України. Саме 16 числа тодішній президент Леонід Кучма зробив фатальний крок, відправивши у відставку обережного прем'єра Анатолія Кінаха заради амбітного губернатора з Донбасу.

Це блискавичне рокірування здавалося багатьом лише черговою апаратною грою, проте насправді воно відкрило скриньку Пандори, випустивши на національну арену могутній індустріальний клан так званих "донецьких". Рішення Кучми, ухвалене у закритих кулуарах на тлі глибокої політичної кризи, заклало фундамент для майбутніх революцій та найдраматичніших сторінок сучасної історії. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

 
Adv

Чому технократ Кінах став жертвою політичного виживання?

Щоб зрозуміти логіку подій середини листопада 2002 року, необхідно пригадати тодішню внутрішньополітичну та геополітичну ситуацію. Український президент перебував у стані катастрофічної міжнародної ізоляції. Касетний скандал серйозно підірвав його легітимність, а восени спалахнула криза довкола систем "Кольчуга" – Державний департамент США відкрито звинуватив Київ у тіньовому продажі радарів до Іраку. Стан влади у Києві можна було описати як параліч, а самого лідера – як політика, що відчайдушно шукає шляхи для власного порятунку перед завершенням каденції.

Реклама

У цій геополітичній м'ясорубці уряд Анатолія Кінаха мав вигляд абсолютно безпорадний. Міжнародні фінансові інституції відзначали стагнацію структурних реформ та неспроможність Кабінету Міністрів проводити жорсткі економічні рішення через фрагментований парламент. Кінах, який позиціював себе як поміркований технократ, не мав власної політичної армії – преса називала його "прем'єром перехідного періоду", який не здатен захистити президентську вертикаль від наступу демократичної опозиції, що тріумфувала на парламентських виборах у березні 2002 року.

Відтак для збереження влади та гарантування безпечного транзиту у 2004 році потрібен був не просто виконавець, а безжальний кризовий менеджер із власною ресурсною базою. Тому Кінах став ідеальною сакральною жертвою – його відставка 16 листопада не була наслідком раптового економічного провалу, а банальною ліквідацією політичного баласту. Звільняючи місце очільника уряду, президент розчищав плацдарм для укладання нового пакту про ненапад із єдиною силою, яка на той момент мала достатньо фінансів та жорстокості, щоб утримати систему від колапсу.

Реклама

Найважливіше про те, хто такий Віктор Янукович: дивіться відео CRINGE_TV

Як "донецькі" купили квиток на національний олімп?

Поява Віктора Януковича на посаді прем'єр-міністра не була випадковістю, а стала результатом тривалої еволюції регіонального капіталу. Ще на початку 2000-х років стало помітним формування на Сході України безпрецедентного індустріального левіафана – Донецька область генерувала левову частку експортного виторгу, а місцева еліта консолідувала металургійні та вугільні активи, створивши закриту, майже феодальну систему, де не було місця політичній конкуренції. Губернатор же регіону Янукович був не просто чиновником, а політичним аватаром цього могутнього синдикату.

Під час парламентських виборів 2002 року саме Донбас продемонстрував аномально високу явку та тотальну підтримку провладного блоку, довівши свою здатність "робити результат" за будь-яку ціну. Це був прямий сигнал ослаблому центру: ми маємо гроші, ми контролюємо електорат, і ми готові захищати режим в обмін на ключі від національної економіки. Ось так висунення Януковича на голову уряду 16 листопада стало актом капітуляції старої дніпропетровської номенклатури перед напором донецького капіталу. Навіть класичним шлюбом за розрахунком, укладеним на краю політичної прірви.

Реклама

Новий прем'єр приніс із собою жорсткий авторитарний стиль управління, не притаманний київським кабінетам. "Донецькі" не просто інтегрувалися у владу – вони почали її агресивно поглинати, розставляючи своїх людей на ключові фінансові потоки та силові відомства. Та зробивши ставку на грубу силу й індустріальний капітал Сходу, тодішній президент власноруч запустив механізм, який призвів до наймасштабніших криз у новітній історії України. Епоха Януковича, що розпочалася як кулуарний компроміс заради виживання одного політика, перетворилася на десятилітню драму, яка змінила всю геополітичну карту Європи.

Повʼязані теми:

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv