Особливо цей забобон стосувався початку осені. Згідно з давніми віруваннями, вже у вересні в період після заходу сонця одяг не залишали сушитися на вулиці. Цей час вважався часом панування темних сил. Наші предки були переконані, що випране ввечері або залишене на подвір'ї на ніч вбрання перетворюється на легку здобич для лихого ока та нечисті.
Українці вірили, що тканина убирала в себе негативну енергетику, через що людина, яка згодом одягала таку річ, могла відчувати раптову втому, нездужання чи головний біль. Особливе застереження стосувалося сушіння одягу під світлом Місяця.
Вважалося, що нічне світило здатне накликати на власника речей безсоння, тривожність, проблеми зі здоров'ям та смуток. Натомість денне сонячне проміння сприймалося як потужне джерело очищення й захисту, яке наповнює тканину позитивною силою.
Чому українці не сушили одяг під місячним світлом / Magnific
Зі страху накликати хвороби та злидні білизну обов'язково знімали з мотузок до настання темряви. Найсуворіше цього правила дотримувалися щодо дитячого вбрання, оскільки малюки вважалися найвразливішими. Заборона поширювалася й на брудну воду: виливати її пізно ввечері чи до світанку вважалося поганим знаком, адже разом із нею можна було "виліпити" з дому добробут та вдачу.
У наших предків було чимало різноманітних забобонів та прикмет, які, зокрема, стосувалися домашнього господарства. Наприклад, у давнину було заборонено переступати через віник.