Усе не так просто
У реальності це працює не так. У реальності існує багато перешкод на шляху між зброєю та Україною. У цивілізованому світі все не так просто. Це у межах "осі зла" можуть зустрітися і за день розв'язати усі питання.
Читайте також Чи готові США виправляти фатальну помилку
У випадку західних партнерів України все не так просто. Перша перешкода, яку необхідно здолати, це політичний бар'єр. Тобто бар'єр уявлень про "допустимість" чи "недопустимість" тієї або іншої допомоги у протистоянні України ядерній російській імперії.
До речі, підхід "давати Україні стільки, щоб мати змогу відбивати російські наступи, але не наступати самим" озвучив ще у 2014 році Збігнєв Бжезінський, якого у нас чомусь досі вважають "антиросійським яструбом". Заборону бити американською зброєю по російській території теж озвучував він 10 років тому. Як і "розуміння" того, що "росіяни не можуть визнати втрату України".
От настільки глибокі червоні лінії. Вони досі працюють. А росіяни ще й прагнуть оновлювати їх новими і новими ядерними погрозами.
Але навіть якщо політичні обмеження не стратегічні, то вони можуть бути сформовані електоральним процесом демократичних країн. Там завжди знайдеться політик, який буде закликати до "порозуміння" з цим "приємним бункерним дідом". Вони ж точно "не хочуть нічого поганого".
Зауважте Особистий поєдинок Макрона з Путіним
А там треба щось виготовити, бо часто "диво-зброя", яку урочисто обіцяють західні партнери українцям, існує лише у вигляді прототипів. Треба тепер безпосередньо щось виробити, і це теж вимагає часу.
Далі у справу вступає логістика… Тож не треба дивуватися, що між анонсом допомоги і її надходженням може проходити дуже багато часу. Одна проблема – ворог чомусь чекати нічого не хоче.