Спочатку бункер не призначався особисто для Гітлера.
Його звели як звичайне бомбосховище в рамках загальнонаціональної кампанії з побудови засобів захисту від повітряних атак. Бункер розміщувався на глибині 5 метрів під землею і мав надпотужні укріплення. Товщина стелі сягала 4 метрів, все це залізобетон, з цього ж матеріалу зовнішні стіни – 3,5 метри.
Дворівневий фюрербункер загальною площею 250 кв метрів містив 30 кімнат, серед яких кухня, їдальня, кімната для гостей, ванні кімнати, спальні, телефонна станція, приміщення охорони і навіть конференц-зал. Він був герметичним, що унеможливлювало газову атаку і мав запасні балони з киснем. Будівля мала також власний дизель-генератор. На початку 1945 року бункер перетворився на штаб-квартиру фюрера.
Та радянські війська все ближче підступали до Берліна і з березня 45-го Гітлер більше не покидав свій бункер. Війну було програно, і фюрер не хотів стати трофеєм. 30 квітня Гітлер попрощався зі своїм оточенням, після чого разом із Євою Браун вчинив самогубство. Їхні тіла було спалено.
Одразу після капітуляції Німеччини будівлю рейхсканцелярії зрівняли із землею, а входи у бункер засипали. Зараз там пустка, від фюрербункера майже не залишилося слідів.