Тоді у керівництва держави та частини суспільства ще залишався ілюзорний оптимізм на мирний шлях вирішення конфлікту. Так, 20 червня 2014 року Петро Порошенко в ході першої робочої поїздки на Донбас представить мирний план з врегулювання ситуації в східних регіонах держави.

План складатиметься з 15 кроків та передбачатиме гарантії безпеки для всіх учасників переговорів, звільнення від кримінальної відповідальності тих, хто склав зброю і не здійснив тяжких злочинів, та звільнення заручників. План передбачав вивід незаконних збройних формувань, роззброєння сепаратистів та створення гарантованого коридору для виходу найманців.

Українська влада назвала це "мирною пропозицією мовою сили". У світі ще не до кінця зрозуміли суть подій на Донбасі, і Україні потрібно було показати здатність до мирних ініціатив. Але варто було лише включити російські новини, щоб зрозуміти, що миру не буде.

Читайте також: Боротьба за Маріуполь: як українські військові визволяли міста Донбасу

Очільники "ЛНР" та "ДНР" – Болотов та Пушилін – у цей час прямо скажуть про те, з ким вони працюють в Кремлі. З паном Сурковим.

Якщо ви не знаєте, хто такий Сурков, – поясню. Його називають сірим кардиналом Кремля та куратором угруповань "Л/ДНР". В його бік неодноразово лунали звинувачення в організації розстрілів на Майдані та організації анексії Криму. Сурков – це ворог. Розумний, підступний та безпринципний. В його руки потраплять ресурси великої держави. І найголовнішим із них стане пропаганда.

Вона продовжуватиме створювати образ агресора з України. Цього разу росіяни скажуть, що українські військові обстрілюють територію Росії. Так, 15 червня мешканці Ростовської області нібито знайдуть нерозірвані міни, а 20 червня Слідчий комітет РФ розпочне перевірку факту обстрілу району Ростовської області з боку України.

Читайте також: Напад на Луганськ: чому терористи штурмували прикордонні позиції Донбасу

Ці звинувачення в точності повторять ситуацію 1939 року, коли приводом для радянсько-фінської війни став уявний обстріл російської території з боку Фінляндії. Тоді Радянський Союз заявив, що внаслідок обстрілу загинуло четверо та поранено дев'ятьох радянських військовослужбовців. За офіційною версією СРСР, маленька Фінляндія планувала почати загарбницьку війну проти Радянського Союзу.

І вже за декілька днів війська СРСР перейдуть радянсько-фінський кордон та розпочнуть бойові дії. Офіційно війну так і не буде оголошено. Хоча це не завадить радянській армії скидати бомби на житлові квартали Гельсінкі.

За роки підхід росіян не зміниться. Найголовнішим елементом агресії на Донбасі лишатиметься інформаційна складова. 17 червня під Луганськом загинуть російські журналісти Ігор Корнелюк та Антон Волошин. Загинуть вони під мінометним обстрілом на війні, яку їхня ж преса і розпалила.

Фейки про геноцид і знищення мирного населення транслюватимуться російськими ЗМІ щотижня і видаватимуться за факти центральними каналами РФ. Це дозволить підняти рівень ненависті до України в Росії та на окупованій частині Донбасу. І дасть загарбникам підтримку частини місцевого населення, яке віритиме телевізору більше, ніж здоровому глузду.

Читайте також: Ні слави, ні честі: скільки росіян загинуло з початку АТО

Багато фейків про знищення мирного населення живі в головах людей і досі. Але реально знищені будуть самі автори сюжетів та терористи, яких вони прославляли.

У смерті Корнелюка та Волошина звинуватять Надію Савченко. Через два роки російський суд відправить її за грати на 22 роки. А ще за кілька місяців її обміняють на полонених офіцерів Головного управління розвідки РФ.

Український народ, не без участі окремих політсил, героїзує постать Савченко. Героїзує настільки, що не помітить явних ознак її неадекватності. Але дуже скоро Надія сама розставить усе на місця.

Це не привід для зневіри у наших військових і точно не привід забувати про інших полонених. Це зайве нагадування того, чому варто тримати порох сухим, а голову холодною, не створювати собі кумирів і продовжувати допомагати армії.

Читайте також: Крах плану "Новоросія" і псевдореферендум на Донбасі